​​Читнув продовження Сталевого Алхіміка від @Nashaidea і цей том відчувається набагато краще, ніж попередній. Не очікував, що повернення до основної сюжетної лінії вийде настільки захопливим по відчуттях. Але не все так ідеально як хотілося б.

Перш за все, поговорімо про недоліки на які в п'ятому томі вже важко закривати очі. Перш за все впадає в очі дисонанс між серйозністю основного сюжету, сцен з бійками чи якимись діалогами, що прямо стосуються головної сюжетної лінії, та стилем подачі усіх другорядних ліній чи просто ситуацій, які ні на що не впливають (типу побутових розмов чи сценок, які лише для антуражу). Перші – дуже серйозні та підіймають серйозні питання, наштовхують на роздуми з певної теми. Другі – просто легенькі жартики та гіпертрофовані емоції від звичайних побутових ситуацій. І ніби розумієш, що це, перш за все, підліткова історія, та я ще з підліткового віку не любив коли автори халтурять і прикривають це дитячістю твору чи підлітковістю. Цей дисонанс сильно збиває враження та сприйняття і не йде в плюс усій історії.

Другим недоліком я б назвав малюнок. Він не гірше, ніж в минулих частинах, але й не краще. Складається відчуття, що автор або не розвивається, або хоче використовувати більше свого вміння, ніж потрібно. З одного боку - таким чином тримається один рівень та один стиль, але з іншого – на дистанції виникає відчуття, що ми нікуди не рухаємося.

Тепер до хорошого. Історія – просто шик. Хоча головний сюжет просунувся зовсім трохи, але автор додав нових персонажів з їх сюжетними лініями і розкрив трохи деяких старих персонажів. І все це додало такий серйозний пласт історії, що читати продовження хочеться ще більше. Мені, мабуть, тепер навіть цікавіша історія президента, ніж головних героїв, бо вона відчувається набагато масштабнішою та з більшою кількістю інтриг.

Загалом, продовження вийшло досить хорошим, бажання продовжувати спостерігати за цією історією росте, попри недоліки. Думаю, що якщо ви прочитали попередні чотири томи, то навряд вже покинете все на півдорозі, як і я).

Сюжет: 8/10
Малюнок: 6/10
Оцінка: 7/10

#безцензури #ррцз #комікс #манґа #коміксрецензія #сталевийалхімік

Придбати можна тут: https://bit.ly/3N3Ag3z

Огляди на попередні частини:
Том 1 – https://www.tg-me.com/uncensoredreview/1043
Том 2 – https://www.tg-me.com/uncensoredreview/1117
Том 3 – https://www.tg-me.com/uncensoredreview/1212
Том 4 – https://www.tg-me.com/uncensoredreview/1423

​​Вирішив я спробувати почитати манхву й обрав для цього «Друїд зі станції Сеул» від Nashaidea. Точніше не так, я побачив цю манхву і вирішив спробувати що воно таке та чи зайде мені. Логіка проста - я думав, що то щось типу манґи, але з кольором. Давненько я так не пройобувався зі своїми ідеями. Розумію, що навряд чи вся манхва така хуйова, але «Друїд...» – саме така.

Почну, мабуть, з позитиву – він є. Загальна ідея та картинка світу доволі цікава та інтригуюча. Окремі люди іноді зникають (буквально), а потім повертаються через певний час з певними здібностями. Головний герой в нас саме такий - він зник і потрапив на невідому планету, де йому довелося виживати тисячі років. За цей ніхуйово довгий час, він непогано так прокачався і так само раптово повернувся у наш світ. Уся ця «прокачка» реально реалізована, ніби в комп'ютерній грі – персонаж щось робить і прокачує таким чином собі відповідний навик чи характеристику. Після повернення в реальний світ ця вся історія продовжується, але прокачуватися треба заново. Та поки нашого головного героя (звуть чувака Пак Сухо) не було, на Землі сталась якась поїбота і почали періодично з'являтися монстри з якими військовим допомагають боротися повернені, в якості найманців. Може це трохи й клішовано, але доволі цікава концепція, про яку б хотілося почитати. Але яка ж тут ніяка подача.

І тут ми переходимо до недоліків. Яка ж тут всрата подача історії. Вона проста, як двері. Автори взагалі не паряться про якусь експозицію, розкриття персонажів, наповнення світу, додаткові деталі для антуражу – ніхуя. Є просто головний герой і він хуячить вперед. Це виглядає, ніби проходити гру, де тобі треба рухатися ланцюжком квестів, але ти не читаєш історію та пропускаєш усі кат-сцени. Типу, треба зробити он те – чувак просто йде і робить. Хуяк-хуяк, все готово, можна рухатися далі. Прийшов до якось НІПа – той дав квест, треба ще щось зробити – пішов, хуяк-хуяк, зроблено. Отримай бабло за виконаний квест. Навіть коли до сюжету вводять брата Пака, все відбувається настільки клішовано, що пизда. Той у боргах і наш Пак абсолютно геройськи та повністю беземоційно дає пизди кримінальникам, які тероризують його братика за його борги.

Щодо малюнку – ну... персонажі намальовані норм. Не більше, не менше. Єдине, що колір тут не додає нічого абсолютно. Більше навіть видається, що кольором намагаються замаскувати халтуру в пройобах з промальовкою фонів. А там біда, якщо придивитися.

Тож, попри загальну цікаву концепцію реалізація вийшла просто пиздець. Повне розчарування. Навряд я буду цю серію продовжувати.

Сюжет: 4/10 (лише завдяки загальній ідеї)
Малюнок: 4/10
Оцінка: 4/10

#безцензури #ррцз #комікс #манхва #коміксрецензія

Придбати можна тут: https://bit.ly/4gARLWR

​​Так, я багатенько всякого серіального подивився останнім часом, але перш за все хочу розказати про "Аколіт" (The Acolyte, 2024), бо це найкращий генератор срачу буде. Думаю, майже всі, хто цікавиться фантастикою (і навіть багато тих, хто ні) чули про тотальний провал цього серіалу від улюбленого нами Діснею.

Тільки лінивий не обісрав цей серіал і я був на 99% певен, що там повна пизда. Але бажання знати історію світу Зоряних воєн повністю, підштовхнуло мене переглянути таки його. І виявилося, що все не так хуйово, як розказували.

Сюжет оповідає про сестер-близнючок, яких виховував ковен так званих відьом (насправді це просто щось типу племені з закосом під амазонок). Через певні події дівчат розкидало у різні боки й ми починаємо спостерігати за історією десь в той момент, коли їхні долі знову зіштовхуються. Але на цей момент погляди на події з дитинства та життя загалом у них стає доволі різним і тому гладкого возз'єднання не буде. Це все відбувається на фоні вбивства однієї з майстринь джедаїв. Одна сестра її захуярила, а іншу звинувачують, бо вони... близнючки, тяжко ж відрізнити, особливо коли всі думають, що інша давно померла.

Ну і далі туди-сюди все відбувається, джедаї мруть, героїня тікає, таємний вчитель іншої десь лазить поза кадром і всяке таке. Коротше, відбувають досить цікаві речі.

А за що ж так всі цей серіал хуєсосять? Моя пиздяцьки експертна думка: фанати всесвіту горять, бо автори трошки забили хуй на лор та припустилися кількох помилок. Ну і ще багато чув про лесбійок і що їх тут прям дохуя, і тотальне лівацтво направо і наліво тут, і всіляка така хуйня. В реалі відверто показаних персонажів з нетрадиційною орієнтацією аж цілих дві й обидві вони максимально другорядні персонажки на чиїх стосунках увагу навіть не акцентують. Не можу сказати, що тут прям якийсь перебір з цим. Вони просто там є.

Щодо сюжету - вийшло не пиздато, але й не хуйово. Досить непогана історія, непогано розкриті персонажі (навіть сестри, чия мотивація мені здавалася максимально тупою і нелогічною, але якщо подумати та поставити себе на їх місце, то цілком можна уявити, що деякі люди поводили себе б саме так). Дуже ніхуйові бойові сцени, які виглядають сильно злизаними з Матриці, але все одно виглядають ефектно.

Після перегляду мені навіть прикро, що цей серіал закрили, бо хотілося б дізнатися історію вчителя Мей. Тож, не читайте обсиральних відгуків і спробуйте подивитися самі. Для любителів фантастики, знайомих з ЗВ, серіал цілком нормально має зайти.

Оцінка: 7/10

#ррцз #безцензури #серіал #серіалорецензія #зорянівійни

Всім привіт. Мій хороший друг служить і його підрозділу потрібен корч для виконання завдань!

🎯 Загальна мета: 200 000
🎯 Моя ціль: 10 000

Посилання на банку:

https://send.monobank.ua/jar/aziG9kUPb

Номер картки основної банки:
5168745648451612
*По завершенню збору звіт про придбану автівку.

Нагадую, що збір ще не закритий, а авто треба прямо вже. Давайте трохи ще накидаємо, а я вам рецензію на класну манґу зроблю)

https://send.monobank.ua/jar/aziG9kUPb

Йой. Дякую https://hobotcomics.com/ за закриття моєї частинки збору. Не очікував, що хтось просто візьме та закриє його одним платежем. Це заслуговує, як мінімум на рекламу магазину, а як максимум, сходіть до них і купіть коміксів)

​​Ініо Асано став для мене відкриттям зі світу манґи після прочитання «Соланіна», тож в мене навіть не виникало питань, чи хочу я прочитати його «Добраніч, Пунпуне. Том 1», яка вийшла недавно українською у @nashaidea.

Це історія про школяра Пунпуна та його життя. Як і «Соланін», це життєва драма, та цього разу в об'єктиві автора світ рядового школяра, що має проблеми у сім'ї, який вперше стикається з коханням, вперше стикається з порно, а також має уявних друзів (якщо можна так його назвати). Оповідь акцентується на емоціях головного героя та тому, як він переживає проблеми з якими стикається в житті. Оскільки з більшістю проблем він стикається вперше, то що робити з ними він ще не знає. Пошуки рішень та намагання якось впоратися з тим, що Пунпун бачить вперше одна з причин чому ця манґа така цікава.

Я не шукав інформацію чому автор намалював Пунпуна та його сім'ю саме такими (бо всі інші персонажі схожі на людей), але думаю, що це тому, щоб будь-хто міг уявити себе замість цього... безтілесного привида. Він не привид, буквально, але те, як він намальований складно описати якось інакше. Якщо хто не зрозумів з обкладинки – це Пунпун на ній. Всі намальовані нормально, але сім'я протагоніста ось так. Є підозра, що автор ще використає це якось в майбутньому. Вже навіть в другій частині є зміни в його зовнішності.

Але навіть без такого ходу я певен, що більшість зможе уявити себе на місці головного героя, бо хоч його історія й оригінальна, та певні моменти точно були в кожного з нас у його віці. Завдяки цьому ти ніби заново переживаєш ті емоції.

Щодо малюнку – це класика від Асано. Нічого екстрашедеврального, але я б оцінив вище середнього на фоні того, що часто зустрічаю в манзі. Все дуже приємно та в тему.

І хоч з «Соланіном» ця історія конкурувати не може, та все одно це дуже й дуже гарно написано, тож рекомендую всім. Схоже, Ініо Асано стає моїм улюбленим манґакою.

Сюжет: 8/10
Малюнок: 7/10
Оцінка: 8/10

#ррцз #безцензури #манґа #комікс #коміксрецензія #асано

Придбати можна тут: https://bit.ly/486rThG

Хоч ми і закрили нашу частинку збору, та загальний збір ще не закрито і я вірю, що ми можемо допомогти ще більше. Я знаю, що в нас тут якраз дати, коли дають авайнси, тож давай допоможемо закрити банку моєї дружини для цього збору. Там лишилося небагато.

https://send.monobank.ua/jar/9Bepokcz3g
https://send.monobank.ua/jar/9Bepokcz3g
https://send.monobank.ua/jar/9Bepokcz3g

P.S. Для мотивації скоро буде відгук на цікаву штуку ;)

​​«Рік і Морті» існує не лише, як пиздатий мультсеріал, а й у форматі коміксів теж. А нещодавно перші випуски вийшли українською у Видавництво ArtBooks і ми з колегами по блоґерському цеху вирішили зацінити наскільки ж воно пиздате (чи ні).

Загалом, якщо ви очікуєте від коміксів по Ріку та Морті щось наближене до самого мультсеріалу, то ви збіса праві – це саме так і є. Кожен окремий випуск відчувається як розкадровка чергової серії і це є як найбільшим плюсом, так і найбільшим мінусом. Плюс це тому, що ти справді відчуваєш ту саму стилістику та атмосферу, яку хотілося б від історії про Ріка і Морті. Ну а мінус в тому, що виходить, що автори зовсім не використовують можливості коміксу, як виду мистецтва. Результатом є дуже нудна та банальна побудова панелей, яка зовсім не використовує можливості цього типу медіа. І це дуже шкода, бо першоджерело дає чудові перспективи та можливості, щоб «погратися» та поекспериментувати з подачею.

Сама історія досить класична – Джері трохи вийобується і щоб його провчити Рік бере Морті та вирушають заробляти бабло за допомогою одного хитровиїбаного пристрою, який трошки грається з майбутнім. Звісно, це все нелегально і їм доведеться зіткнутися з наслідками своїх дій, але чого ще можна було очікувати від неврівноваженого старого пердуна, який тільки й шукає проблем на свою голову та голови усіх, хто знаходиться поруч?

У кінці кожного випуску є коротенька історія про якогось з персонажів і це теж цікаво та приємно читоглядати.

Тож, як на мене, якщо ви любите мультсеріал, то комікси – прекрасне доповнення до нього і вам варто з ним ознайомитися. Хоч і є певні недоліки з подачею, але загальну мету вони виконують – чудово доповнюють мультсеріал та розповідають справді прикольні історії в його стилі.

Сюжет: 8/10
Малюнок: 6/10 (лише тому, що відповідає стилістиці та духу мульта)
Оцінка: 7/10

#ррцз #безцензури #комікс #коміксрецензія #рікіморті

Придбати можна тут: https://bit.ly/3NmdLHo

Читоглядав спільно з:
🤓 UAGeek
🌧 Мовний дощ

Випадково почув на радіо Рокс цей трек і це просто розйоб. Обожнюю знаходити нову пиздату музику.

https://www.youtube.com/watch?v=iFdOAyyn76M

Нагадую про збір) я ж знаю, що багато хто аванси на днях отримав) На загальній банці вже зібрали половину суми, давайте піднатиснемо і доб'ємо хоч цю допоміжну банку. А я вам рецензію срачну підкину ;)

https://send.monobank.ua/jar/9Bepokcz3g

​​Я в ахуї, що «Персні влади» зібрали таку тонну негативних відгуків. Я щось все більше переконуюся, що орієнтуватися на відгуки спільноти потрібно все менше. Особливо, коли твір вже давно має якусь певну сталу фанбазу, яка дуже критично сприймає будь-які відхилення від першоджерела.

Саме така доля спіткала і «Персні влади», які були знатно відхуєсошені після першого сезону і трошки менше, але теж достатньо, після другого сезону. Я дивувався оцінкам першого, і тепер вже не дивуюся оцінкам другого. Другий сезон вийшов навіть епічнішим за перший, хоча розкачувався досить повільно. Але це лише якщо говорити про динаміку, бо самі події досить важливі та цікаві, просто це не місиво армій, чи якісь локальні сутички. Це розвиток персонажів та рух сюжету в тому напрямку, де все має зійтися в епічній розв'язці за участю різних сторін.

Справді найкраща сторона другого сезону – це персонажі. Ледь не кожного з основних героїв розвинули та поглибили. Починаєш потроху розуміти мотивації кожного окремого пиздюка чи пиздючки в сюжеті. Особливо це пиздато працює щодо Адара, який керує орками. Нові сторони його особистості повністю змінюють погляд на цього персонажа. Він не виглядає шаблонним лиходієм і справді відчувається, як жива людина, якій хочеться співпереживати. А персонажі, які в першому сезоні були ледь не ідеальними, тут відривають свої темні сторони та показують, що не завжди те, що ідеальне на вигляд є таким насправді. Додавання сірої моралі чудово пасує цій історії, тож будемо сподіватися, що її розвиток буде й далі.

Не буду спойлерити щодо сюжету, але можу сказати, що розбіжності з книгами ростуть і це видно навіть мені, хоча я читав Толкіна дуже давно і дуже багато не пам'ятаю. Але не можу сказати, що це прям якийсь сильний недолік, бо в рамках серіалу все вкладається в лінію сюжету цілком добре.

Тож мій вердикт - серіал незаслужено обкладений хуями, то спробую відкинути кілька цих хуїв вбік та поставлю другому сезону 8/10. Перший сезон зайшов краще, та продовження не обісралося.

#ррцз #безцензури #серіалорецензія #серіал #фентезі

Огляд на перший сезон: https://www.tg-me.com/uncensoredreview/1006

Так, я рецензію срачну написав, а банку ніхто не поповнив. Я не вірю, що ні в кого не знайдеться зайвих 50-100грн. Це ж на машину військовим, ну йоптить. Вони наші сраки захищають, якщо що.

Дублюю посилання:

https://send.monobank.ua/jar/9Bepokcz3g

​​​​«Мостриця» таки не заглохла в українському виданні й ми маємо нарешті третій том. Таке довго очікування далося взнаки – довелося згадувати на чому ж закінчився попередній том, то добрячу частину цього вже загубилася в пам'яті.

Герої прибули в місто Понт, керівники якого теж мають корисливі цілі в яких фігурує Майка та її внутрішній «монстр». Легендарний щит, що захищав місто від всілякої хуйні, не дуже працює і їм потрібен якийсь нащадок імператриці, бажано з максимально чистою кров'ю, щоб виправити це. Майко, звісно погоджується і це нарешті починає рухати події. Щоб ви розуміли, до цього моменту два розділи дуже повільні та майже без динаміки. Сюжет майже не рухається. Але з третього розділу починається плавно пиздець, який переросте у бої зі штучним інтелектом, який трохи йобнувся, пробудження бога та трошки війну. І от коли динаміка наростає, комікс нарешті починає розкриватися і показувати те, чого ми очікували від Монстриці.

Я, мабуть, за цей час перерви між другою та третьою частинами, начитався всілякого та побачив багато різних стилів малюнку і тому тепер малюнок не видається аж настільки пиздатим, як мені здавалося в перших томах, але це все одно дуже гарно намальовано. Я тепер набагато більше відчуваю манґа-стиль у цьому малюнку, та й у сюжеті загалом. Я б навіть тепер схарактеризував цей твір, як кольорова манґу)

Якщо вам сподобалися попередні два томи, то продовження купувати однозначно варто. Якщо ви ще не знаєте, що це таке – бігом беріть перший том, бо таких унікальних речей на нашому ринку досі все ще не так багато.

Сюжет: 7/10 (було б 8, якби не просадка на початку)
Малюнок: 8/10
Оцінка: 8/10

#ррцз #безцензури #комікс #коміксрецензія #монстриця @rm_comics

Огляди на попередні томи:
Том 1: https://www.tg-me.com/uncensoredreview/516
Том 2: https://www.tg-me.com/uncensoredreview/655

Придбати можна тут: https://bit.ly/3BW4nYL

​​Як Blue Lock це робить я хз, але це реально манґа, яка найсильніше підсаджує на гачок.

Так, я люблю футбол, але не настільки, щоб прямо цікавитися творами про цей вид спорту. Та попри це «Синя тюрма» захоплює й не відпускає до останньої сторінки. В 4-5 томі розгортається фінальна боротьба наших головних героїв за вихід з групи, щоб пройти далі та не вилетіти зі змагання. На кону мрії кожного учасника, кожного гравця за якими ми спостерігаємо і щоб це підкреслити автори в цих томах починають потроху розкривати другорядних персонажів та їх мотивацію бути на цьому змаганні за лідерство. І хоч про кожного ми отримуємо не так багато нової інформації, та це сильно додає драматизму окремим моментам історії. А оскільки, футбол - це командна гра, то кожен з персонажів має свій час, щоб розкрити їх драму читачу.

Найбільший пиздець для мене був в кінці 4го тому, коли я зрозумів, що історія з фінальним матчем не закінчена, а продовження ще не вийшло. Тому дуже рекомендую, якщо будете брати 4ий том, то беріть відразу в комплекті з 5им – там хоч ви отримаєте умовне завершення арки з першим випробуванням.

Щодо малюнку не можу сказати нічого поганого, як і нічого хорошого. Ну добре, хорошого можу сказати те, що історії він пасує. Художник вдало балансує між акцентами на оточенні та на персонажах в той чи інший момент. Деталізація, як і раніше, не найкраща, але й не найгірша. Подобається те, що художнику вдалося зобразити таку велику кількість персонажів настільки якісно, що сплутати їх між собою дуже важко.

Тож, думаю, висновок зрозумілий. Це просто обов'язковий требачит. Навіть якщо ви не фанат/ка футболу. Як мінімум, варто спробувати.

Сюжет: 9/10
Малюнок: 7/10
Оцінка: 8/10

#ррцз #безцензури #комікс #манґа #коміксрецензія #синятюрма #bluelock @nashaidea

Огляди на попередні частини:
Том 1 – https://www.tg-me.com/uncensoredreview/1314
Том 2-3 – https://www.tg-me.com/uncensoredreview/1398

Придбати можна тут: https://bit.ly/44mvd6r

​​Четвертий том «Зроблено в безодні» виявився, найслабшим з усіх, на цей момент. Більше половини тому персонажі або збираються в подорож, або подорожують, але під час цієї подорожі не відбувається абсолютно нічого цікавого та пригодницького. Взагалі, в багатьох моментах відчуття було, ніби сюжет порізали, бо іноді зміни сцени відбуваються так різко, що складається враження, ніби ти пропустив кілька сторінок, хоча насправді все рухається так, як задумав автор. На додачу, тут для чогось автор вирішив додати... дитячу еротику? Я їбу насправді яким словосполученням це описати. В попередніх томах вже траплялися сцени з дитячою оголеністю, та вони були цілком природними й не вибивалися з історії. Тут же, на оголеність Ріко інші персонажі реагують не як діти, а як... підлітки. Наначі взагалі підйобує Реґа на цю тему, з натяками, що той щось має зробити. А Реґ реагує, як живий хлопчик, а не як робот. На диво, нам не показали його стояк, але про нього сказали пару слів у цій сцені. Дітям, нагадаю, по 12 років (хоча з малюнку я б їм дав по 8). Ок, я розумію, що в цьому віці діти вже цілком цікавляться темами сексу та протилежною статтю, але ж не настільки, блядь, щоб збивати моторошну пригодницьку атмосферу цієї історії!

На щастя, під кінець ми таки отримуємо те, за що ця манґа так мені полюбилася – пригоди, біогорор, криваві розчленування, та брутальний пиздець. І це пробирає до кісток. Сподіваюся, що далі буде менше дитячих цицьок та стояків і більше саме пригод та моторошних відкриттів.

Малюнок, як завжди на висоті, автор тримає планку, яку задав в першій частині, й не опускає її ні на міліметр. Прекрасна деталізація, гарний дизайн істот та світу загалом. Єдиний недолік, як мені здається, це занадто світла картинка. Не знаю, чи це видавництво так перестрахувалося, щоб не вийшло занадто темно, чи це при друці так вийшло, але навіть ті томи, де було дуже темно, мені сподобалися більше, хоч і малюнок було складніше розгледіти. Темрява тут дуже пиздато грає на атмосферу.

Тож у підсумку, ми маємо просадку в історії, але не таку серйозну, щоб не хотілося братися за продовження.

Сюжет: 6/10
Малюнок: 8/10
Оцінка: 7/10

#ррцз #безцензури #комікс #манґа #коміксрецензія #манґарецензія @nashaidea

Огляди на попередні томи:
Том 1 – https://www.tg-me.com/uncensoredreview/1143
Том 2 – https://www.tg-me.com/uncensoredreview/1218
Том 3 – https://www.tg-me.com/uncensoredreview/1250

Придбати можна тут: https://bit.ly/3O610kR

​​За «Проводжальницю Фрірен» я брався як за щось незвичне зі звичним фентезійним світом і отримав приблизно те, що очікував. Та, разом з тим, я отримав і дещо зовсім не таке, як очікував) суперечливі слова, та так і є.

Це фентезі оповідає історію ельфійської чарівниці Фрірен, яка живе овердохуя часу і тому всі, з ким в неї були пригоди, помирають, а їй доводиться якось жити далі. Весь перший том присвячений саме цим втратам, які її переслідують. Історія починається на моменті, коли вона з супутниками повертається з пригод, в який вони здолали найбільше зло, яке загрожувало світу. Все ніби норм тепер, та кожен із героїв мусить шукати для себе нове місце. Фрірен відправляється збирати різну магію по світу, періодично заглядаючи до своїх супутників. Але те, що для неї якась мить - для них ціле життя, тому ми стаємо свідками як вона прощається з ними один за одним. Це одночасно і дуже сумно, і навіює якесь, досі незнане, передчуття нових пригод. На фоні суму за героями, що пішли, це очікування пригод відчувається абсолютно інакше, ніж в будь-якому іншому фентезі.

Деякі з супутників ельфійки, просять її взяти з собою їх учнів/підопічних. Мотивація в кожного різна, та загальна суть зрозуміла – завдяки цим новим учням нам мають розкрити головну персонажку з усіх сторін. А розкривати є що, бо на початку вона видається холоднокровним стервом, яку не турбує життя інших взагалі.

В другому тому цього відчуття меланхолії, яке навіяв перший том, немає. Натомість є початок нових пригод. І якщо на початку це виглядає просто як щось легеньке, щоб почитати на дозвіллі, то в кінці, Фрірен включає якийсь режим дикої месниці й це стається так неочікувано й холоднокровно, що на контрасті з початком другого тому, емоції просто починають зашкалювати.

Поки не можу оцінити куди це все рухається, як і не можу зрозуміти чого я очікую тепер від цієї історії. Але продовження читати буду, бо це цікаво.

Сюжет: 7/10
Малюнок: 7/10
Оцінка: 7/10

#ррцз #безцензури #комікс #манґа #коміксрецензія #манґарецензія
@Nashaidea

Придбати можна тут: https://bit.ly/4frrQPZ