​​Все більше розумію, що мені пиздець як заходять документальні комікси, де автори розказують про своє життя в якійсь країні, а на фоні розповідають про якісь події, які відбувалися в тій чи іншій країні. Особливо, якщо в коміксі передано якийсь національний колорит (і я не про туристичну обкладинку, а саме про внутрішнє життя країни). Саме таким коміксом і є «Тривожний вісник Стамбула» Ерсіна Карабулута від @Nashaidea.

Це історія зростання автора у нетрях Стамбула, в Туреччині та його шлях до того, щоб втілити свою мрію та стати автором коміксів та малювати. Все дитинство та підлітковий вік Ерсіна пройшов у часи політичної нестабільності в Туреччині, яка плавно перейшла в авторитаризм. Що мені дуже сподобалося, що автор не акцентує увагу на політичних подіях, а вписує їх в історію ніби як на фоні, акцентуючись на тому, як він мріяв та намагався стати художником. На превеликий жаль, сюжет обривається на моменті, коли він закінчував навчання в університеті. Це робить такий облом, що не передати. Написано настільки цікаво, що я хотів би продовження вже, та зважаючи, що він лише у 2022 вийшов в оригіналі, то нам чекати продовження ще рік-два, мінімум.

Малюнок дещо карикатурний, відчувається що автор починав саме з карикатур, але тут немає якоїсь дикої гіперболізації, тому читати приємно і ти не відволікаєшся на якісь спеціально викривлені елементи. Окремо хочеться похвалити дуже пиздату деталізацію деталей. Майже кожен малюнок має прекрасно пропрацьований фон. Причому він намальований без прикрас – якщо на вулиці сміття було, то автор малював сміття та бруд. Тут немає спроби презентувати культуру Туреччини з хорошої сторони. Відчувається, що Ерсін намагався бути максимально неупередженим. Це навіть відчувається у сюжеті, де він описує, як сам робив певні мудацькі речі.

Тож для любителів документалістики в коміксах дуже рекомендую. Для мене це один з топових творів в цьому жанрі на рівні з «Персеполісом».

Сюжет: не оцінюю, бо це ніби як реальна історія. Читати цікаво
Малюнок: 9/10
Оцінка: 9/10 (але у випадку, якщо вас цікавить цей жанр)

#ррцз #безцензури #коміксрецензія #документалістика

Придбати можна тут: https://bit.ly/3vyFCi4

Я не пам'ятаю, щоб колись виходила ТАКА КІЛЬКІСТЬ фантастики та фентезі, яка анонсована на цей рік. Це пиздато, але одночасно лякає.

https://uageek.space/anonsy-fantastyky-2024/

А знаєте, що означає цей постик? Правильно, треба допомогти зі збором. Цього разу на ППО.

‼️ ЗБІР ДЛЯ ППО ‼️

Певний час не було зборів, бо займався пошуком і обрахунками по новому запиту. Але зараз потрібна ваша допомога для комплектації обладнанням мобільної стрілецької групи ППО, яка знищує шахеди. Це обладнання для укомплектування місць навідника та стрільця, які вони будуть безпосередньо використовувати для пошуку і знищення цих шумних таратайок.

Для цього потрібно зібрати 210 000 грн. На банці точкової допомоги уже були кошти, тому стартуємо із суми 18 044 грн.

Потрібна ваша допомога, щоб зібрати ці кошти. Памʼятайте, що навіть маленький донат — це крок, який допомагає збору. Також прохання поширити інформацію про збір. Це також допоможе зібрати цю суму швидше.

Усім дякую за вашу підтримку і допомогу.

🎯Ціль: 210 000.00 ₴

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6M5zNNwvLM

💳Номер картки банки
5375 4112 1402 7232

💰PayPal
[email protected]

Роршах врятує нас | Канал про комікси

Після закінчення доповнення до Cyberpunk 2077, CD Projekt Red тепер одна з моїх улюблених студій, а
сама гра стала однією з улюблених. «Ілюзія свободи» підняла для мене планку гри від просто пиздатої до шедевральної. А який же саундтрек! Просто мурахи. І цей «бондівський» стиль титрів – кайф.
https://youtu.be/u15tEo0wsQI

​​Нещодавно в нас вийшов черговий переклад коміксу від Джеффа Леміра. Цього разу це «Ласун. Книга перша» і цього разу в мене вийшло розчарування невелике.

Я вже звик, що якщо комікс написаний Леміром, то це буде, як мінімум, пиздатий сюжет, бо цей чувак вміє подавати історію. Сюжет виявився гарним і цього разу, але на жаль, я бачив перший сезон екранізації цього коміксу, тому був у курсі подій, які тут стануться. Сам проїбався, що ж поробиш. Але є тут і недолік, який я не міг оминути – сам автор в післямові пише, що основна ідея була, щоб акцент був на персонажах, а не на подіях, які навколо відбуваються чи відбулися. Саме тому пояснень якихось щодо того, як і чому відбулося те, що фактично є зав'язкою сюжету, ми не отримаємо в принципі. Така задумка автора. Не можу назвати це поганим рішенням, але я такого точно не люблю. Якщо я читаю про якісь фантастичні події, то я, бляха, хочу знати що і як сталося. Мені цікаво слідкувати за розвитком персонажів, але без пояснення світу, в якому вони існують, їх історії для мене залишатимуться неповноцінними.

Щодо малюнку я теж був неприємно вражений. Я звик, що стиль в Леміра дещо костурбатий, але якщо взяти будь-який інший комікс цього автора, який виходив українською, то різниця в малюнку дуже сильна. «Ласун» виглядає так, ніби це перші штрихи художника, який тільки вчиться. Все дуже простенько намальовано. Навіть кадрування не настільки круте, як в тому ж «Ґідеон Фоллз».

Тож у підсумку, що можна сказати. Комікс хороший, але з того, що виходило у Леміра на українському ринку, це – найслабший. Брати його варто скоріше заради історії, ніж заради малюнку. Ну і якщо вам творчість Леміра в цілому подобається (як-от мені).

Сюжет: 7/10
Малюнок 4/10
Оцінка: 6/10

Придбати можна тут: https://bit.ly/3uiMI9Z

#ррцз #безцензури #коміксрецензія #лемір #dc @rm_comics

Йой, а Hardkiss нормальну пісню випустили. Нарешті в музику повернувся метал і це мене охуєнно радує.

https://youtu.be/yUb5N8mP1E4

​​Я мав певні сумніви перед переглядом нового сезону «Справжнього детектива» (True Detective, 2014 – ...), бо це ніби й продовження, а ніби й окремий серіал (так, я знаю що попередні сезони теж були окремими повністю). Але головна відмінність – зміна головного сценариста й автора. Можу відразу сказати, що сумніви не виправдалися.
Цього разу в нас історія, що починається з загадкової смерті цілої наукової команди, які досліджують лід, та те що в ньому, на Алясці. Справу ведуть шерифка, яка не по своїй волі застрягла в цій глушині, та місцева... бля я навіть не знаю хто вона за посадою, але теж з якихось силових структур.

Сезон вийшов пиздатим, але варто відразу сказати, що він сильно відрізняється від того, що ми бачили раніше. Це доволі очевидно – не може інший автор повністю скопіювати стиль попередника. Але в цьому випадку це не є погано, бо роботу свою вона виконала на відмінно. Головне, за що я люблю цей серіал - атмосфера. І вона є. Вона не така, як в інших сезонах, але так і має бути, бо тут абсолютно інший антураж. Крижані пустелі за заметене снігом містечко десь в глушині Аляски - прекрасні декорації для чогось містично-незрозумілого. А містики тут багато, хоча вона й не є реальною.

Авторам дуже пиздато вдалося розкрити персонажів. От в цьому моменті дуже сильно відчувається подібність до попередніх сезонів. Історії кожного розкриваються поступово, повільно. І це дуже інтригує, бо кожна деталь додає чогось нового не лише в картину того чи іншого персонажа, а й в картину сюжету загалом. Це охуєнно.

Чого мені не вистачило, так це відсутності геппі енду. Всі три попередні сезони так чи інакше не мали щасливої кінцівки. Але в цьому сезоні цього найменше. У фіналі майже всі отримали по заслугах, в хорошому і поганому значенні.
У підсумку можу сказати, що сезон вдався, хоча це й не зовсім те, що було раніше. Але це не заважає йому бути хорошою історією.

Оцінка: 8/10

#ррцз #безцензури #серіалорецензія #детектив #джодіфостер

​​Прочитав я доволі свіжого Павучка від Видавництва Mriia «Дивовижна Людина-Павук. Останнє бажання». Після «Таємних воєн» я думав, що це видавництво буде видавати щось настільки ж пиздате, або хоча б рівня «Доктора Дума», який був їх першим коміксом. Але цього разу сталося не так, на жаль.

Перше, що впадає в очі, це автор – Ден Слотт. Комікси його авторство вже виходили у Fireclaw і усі його історії були відверто хуйоваті. Поверхневі персонажі, події які відбуваються не завдяки мотивації персонажів, а просто так треба для сюжету та інші шляпи. Це його стиль. На диво, саме цей Павук – це краще, що я читав від Слотта, та на якийсь більш-менш пиздатий рівень все одно не тягне. По історії це міцний середнячок. Коротко про сюжет: Доктор Октавіус перед смертю зумів знайти спосіб помінятися свідомістю з Пітером Паркером. Тепер в молодому та міцному тілі Паркера сидить Отто, а сам Пітер замкнений в тілі Октавіуса, яке ось-ось має здохнути нахуй. І за той короткий проміжок часу, який залишився, Павучку потрібно придумати як повернути собі своє тіло та не дати Отто зруйнувати своє життя. Задумка ніби цікава, а от реалізація вийшла така собі. Автом не дуже добре вміє нагнітати драму, тому читач не може відчути повною мірою страждань головного героя. А фінальний твіст викликає щире здивування.

Щодо малюнку, то тут все не так погано, але теж складно сказати, що це якийсь рівень про який потім будуть говорити, як про класику. Взагалі, сам комікс явно надихався "Останнім полюванням Крейвена", прям відчуваються ледь не прямі алюзії. Але те, що вдалося авторам там, зовсім не вдалося автору тут.

Вийшло так, що це не найгірша історія про Павука, але рекомендувати можу хіба що тим, кому до вподоби сам персонаж.

Сюжет: 5/10
Малюнок: 7/10
Оцінка: 6/10

#ррцз #безцензури #коміксрецензія #людинапавук #супергероїка

Придбати можна тут: https://bit.ly/3OSJqBq

​​«Дюна. Частина друга» (Dune: Part two, 2024) - один з небагатьох нових фільмів, який хотілося переглянути саме в кінотеатрі, тож я на нього сходив і тепер можу сміливо сказати, що це, мабуть, найкращий фільм, який виходив за останні півтора року.

Всі, хто бачив попередню частину, вже знають, що це пряме продовження екранізації епічної історії від Френка Герберта, яке, фактично, є завершенням першої частини роману. З цього в нас випливають дві хуйні (в нейтральному сенсі): тут немає детальних передісторій персонажів й тут набагато більше екшену, ніж у попередньому фільмі.

Почнемо з сюжету. Пол Атрід після винищення його роду Харконенами намагається інтегруватися у суспільство фрименів, щоб разом з ними боротися з йобаними агресорами. Ну а Харконени намагаються взяти під контроль всю планету, щоб вільно контролювати видобуток прянощів та мати саме ту владу, яку вони хочуть. Дуже охуєнно зробили автори фільму, що показали фрименів, як живе суспільство, де є свої підгрупи, де є свої релігійні фанатики й свої скептики. В книзі це не відчувалося так явно, у фільмі це додає відчуття, що цей світ справжній, живий.

Протягом усього перегляду я багато порівнював екранізацію з книгою і можу сказати, що фільми в рази кращі за оригінал. Книгам дуже не вистачало візуалізації. Герберт багато уваги приділяє розумам та діалогам, а от описам локацій, персонажів та подій – ніхуя. І от цю здоровенну прогалину стрічка банально закриває лиш тим, що це візуальне мистецтво. Тобі не треба збирати ті крихти інформації, які дав нам автор і уявляти собі як воно могло б виглядати. Ти вже бачиш наявний вид і це охуєнно. У стрічці, до речі, не так багато таких деталей. Думаю це саме тому, що автор оригіналу був скупим на описи.

Сюжет поданий максимально грамотно і питання викликає лише початок, де Раббан Харконен воює з фрименами. Він це робить настільки тупо, що просто дивуєшся як взагалі Барон міг поставити його керувати. Це просто шматок ідіота який дупля не відрізає в хоч якійсь тактиці. Я можу повірити, що персонаж буває таким тупим, але складно повірити, що розумний персонаж ставить цього ідіота на керівну посаду. Набагато краще враження потім справляє його наступник Фейд-Раута.

Гра акторів у стрічці неймовірно охуєнна. Особливо коли справа доходить до сцен з сильною емоційною напругою (тут таких буде кілька). А в сцені, де Пол остаточно очолює фрименів – це просто тотальний розйоб. Вчергове пересвідчився, що Тімоті Шаламе на цю роль підходить ідеально. Барон Харконен попри те, що з'являється в цій частині не так часто, теж залишає незабутнє враження.

Ну і наостанок хочу похвалити те, наскільки епічно було зроблено... все. Фішка з масштабом локацій справила враження ще в минулій частині, а тут до цього ще додалися масштабні епічні битви. Їх всього кілька, але такого розмаху я не бачив з часів «Володаря перснів». От де реально відчувається, що хуячиться армія на армію, а не дрібна групка з іншою групкою.

Взагалі в фільмі відчувалася певна схожість деяких елементів з іншими відомими шедеврами, але Дені Вільньов не сплагіатив, а грамотно використав те, що вже було створене до. Наприклад, лінія історії Пола в деякі моменти сильно віддає історією Нео та його шляхом до того, щоб повірити у свою «обраність».

У цілому, думаю ви зрозуміли, що стрічка максимально охуєнна і попри кілька огріхів, я не можу її назвати просто хорошим фільмом. Це дуже охуєнна картина, близька до шедевру. Тож рекомендую всім.

Оцінка: 9/10

#ррцз #безцензури #кінорецензія #кіно #фантастика #дюна #вільньов #шаламе

Умови, як завжди - з вас бабло, з мене бонусний контент)

‼️ ЗБІР НА БУС

Усім вітання! Я до вас далі по допомогу. Збір на бус для друзів волонтерів, які від початку повномасштабного вторгнення їздять на фронт із допомогою військовим, далі триває.

Потрібен ще один бус, бо дуже часто є більше допомоги, аніж можна перевезти тією машиною, яка в них є зараз. Також та єдина машина часто потребує ремонту і нема змоги вчасно доставити обладнання та іншу допомогу, яка потрібна військовим.

На даний момент уже зібрано завдяки вашій допомозі 57 423 грн і ще потрібно зібрати 92 577 грн. Без вашої допомоги цього зробити ніяк не вийде.

Дякую за кожну гривню, поширення інформацію та вподобайку. Тримаймося купи та допомагаємо чим можемо.

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/HckYK8ytF

💳Номер картки банки
5375 4112 1398 6057

💰PayPal
[email protected]

Роршах врятує нас | Канал про комікси