Під шаром безмірної байдужості
немов теплої глини набрав повний рот
не хочу й слова мовити зі злості
за кожен чортовий прильот
До дідька ту мораль перелік всіх чеснот
коли вже вік близь хати чорт
що в яму тягне без упину
що жити не дає нікому

Людиною як бути тут коли
ти з дня на день чекаєш час
що зникне все на схід від нас
під землю мали закопати чи спалити
ще років тисячу назад.

— Сумнівний

Підпишись 👉 @tviy_virsh

«Куди не гляну – скрізь вожді»
— Дмитро Павличко
Читає: Неоніла Крюкова
Джерело: посилання

Підпишись 👉 @tviy_virsh

Ти хочеш бачити в мені серйозну діву,
А я в душі мале дитя, яке радіє снігу.
Ні, не сказати, що я дурна,
Просто звикла з посмішкою йти все життя.
Так легше й простіше сприймати цей світ.
Бо посмішка зцілить усе, що болить.
Тож раджу сміятися, доки сміється,
І бачити щастя, доки живеться.

— Максименко Альона

Підпишись 👉 @tviy_virsh

Розкажу тобі думку
таємну,
дивний здогад мене
обпік:
я залишуся в серці
твоєму
на сьогодні, на завтра,
навік.
І минатиме час,
наказавши
сотні вражень, імен
і країн, —
на сьогодні, на завтра,
назавжди! —
ти залишишся в серці
моїм.
А чому? То чудна
теорема,
на яку ти мене
прирік.
То все разом, а ти —
окремо.
І сьогодні, і завтра,
й навік.
🔥🔥🔥

ЛІНА КОСТЕНКО

- Підпишись👇👇👇

❤️ ЧАРІВНА СПОКУСА ❤️

Підписуйтесь 👇
https://www.tg-me.com/haikusoloveiko

💨💨💨

У вікно дивлюся,
Красою Неньки вражений.
Вітер гілки пестить.

⛩️ СОЛОВ'ЇНЕ ХАЙКУ ⛩️

​​А в кожного з нас своя війна, свій внутрішній ворог, свої перемоги та поразки...

А в кожного з нас...🍂🍂🍂

Сизий світанок туманом
         лягав на окоп.
Зоріло сонце, неквапом
         ішло далиною.
Хтось сьорбав носом,
         не відчуваючи стоп.
Хтось десь далеко вмивавсь
         крижаною водою.

Тиша… Тепер - це вже як
         дивний сон.
Хоч сни тут доволі диявольські,
         змучені гості.
Частіше – то рев артилерії
         в такт, в унісон.
Частіше – то смерть,
         переламані душі і кості.

Він сидів тихо, прикривши
         рукою чоло.
Маленький солдат, що
         боронить свою
                   Батьківщину.
Так дуже страшно, як зараз,
         іще не було.
Думка розплавила мозок:
         а я вбив людину!

Та побратими вітали:
         - То ж клятий рашист!
Ти наш герой! Ти прикрасиш
         оцю сіру днину!
Тіло ж чомусь трепетало,
         як зірваний лист.
Тіло кричало нестерпно:
         - А ти вбив людину!

Знову гримнули снаряди і
         впали дощем.
Знову у бій: чи на день, чи на
         вічну годину.
Серце рвалось на куски, він
         накрився плащем.
Рідна земля шепотіла:
         - А ти вбив людину!

- Як же так сталось, матусю,
         рідненька, скажи?
Я ж навіть муху витягував із
         павутини!
- Синочку рідний, коханий,
         єдиний, терпи!
- Мама, не можу! Матусю,
         а я вбив людину!

Йому ж так само, не більше,
         мабуть, двадцяти.
Певно не знав, чому він
         прийшов в Україну.
Господи Боже, благаю, мені
         Ти прости.
Я не хотів, але вистрілив.
         Я вбив людину!
***
Їх тисячі: перекошені,
         зкривлені душі.
Вчора дівчат цілували,
         життя це творили.
В морі купались і їли
         улюблені суші.
Палко кохались, сміялись
         і світ цей любили.

А хвора свідомість не може
         збагнути війни.
Це ніби не з нами, десь там –
         паралельні планети.
Бо як же повірити в те, що в
         незаймані сни,
Вриваються скреготом жару
         безжальні ракети?
***
І в марені втоми лежав він на
         голій землі.
Горіла пекельним вогнем
         зранена підсвідомість.
А як далі жити даровані
         Господом дні?
А я ж бо не зможу, мене
         знищить праведна
                   совість!
***
Сизий світанок туманом
         лягав на окоп.
Зоріло сонце, неквапом ішло
         далиною.
Хтось сьорбав носом, не
         відчуваючи стоп…

Не я його вбив. Він – мене!
й мою душу забрав із собою…

🍂🍂🍂

Він знову уб'є, може навіть іще
і не раз.
Це буде вже інший солдат,
зовсім інша людина.
Він стане безжальним, без
пестощів і милих фраз.
А що на душі, лиш Бог
знатиме і Україна...

🕊🕊🕊

© Наталія Степова

❤️ ЧАРІВНА СПОКУСА ❤️

Спади мені дощем на груди,
Пустелю-душу ороси –
Я стану жить. Я мріять буду
Як мріють ранками ліси,

Коли салютами-громами
Гуркоче небо навесні.
Ти тільки спокою ні грама
Не дай воскреслому мені.

Якщо ж ти хмара, а без грому,
Якщо ти буря без води –
Пливи у далеч невідому,
А душу збоку обійди…

— Василь Симоненко

Підпишись 👉 Цитати 🇺🇦

Цінуйте моменти, що тільки для вас, —
Дарунка дорожче в житті не знайдете,
Ніж вам подарований з радістю час,
З якого ви щастя для себе берете.

Ці спогади створять картину життя,
Заповнять собою відсутні фрагменти,
Де кожен з них стане на радість буття
Зародить у вас сентименти.

Там буде натхнення і спокій душі,
Який так чекали для себе роками.
Про це ви напишете навіть в вірші,
З’єднавши її там з зірками.

– Сергій Ущапівський

Підпишись 👉 Цитати 🇺🇦

Коли закінчиться війна
Я розцілую всі ікони.
Присяду в хаті край вікна
І буду чуть церковні дзвони.
І буду гладити лице.
Сльоза покотиться - піймаю.
І кожен клаптик чебрецем
В душі своїй повистеляю.
І я наплачусь досхочу.
Сльозами вмию всі могили.
Зварю відвар із перстачу
І вип"ю келишок для сили.
І вип"ю другий щоб від ран
Не залишилося і сліду.
Наллю наливки повний збан
І понесу її сусіду.
Ми будемо удвох мовчать.
Хміліти разом й тверезіти.
Ми будем пошепки кричать
І в небо кидать жовті квіти.
І сині айстри розцвітуть
На полі битви під Херсоном.
Червоні маки проростуть
Під Києвом над збитим дроном.
Коли закінчиться... Коли...
Усі говорять, що нескоро.
Але готую я столи
І промовляю - скоро, скоро.
Ще день, ще ніч. Та й ще зима.
А там весна і перші грози.
Коли закінчиться війна
Я вам нарву
букет мімози!!!

– Галина Потопляк

Підпишись 👉 Цитати 🇺🇦

У МЕНЕ Є ТИ
Хтось має маєтки і дачі,
Банки, заводи, порти.
Але я всеодно найбагатший.
У мене є ти.
Хтось плаче й життя проклинає,
Що важко по ньому ідти.
А я все пройду і здолаю.
У мене є ти.
Хтось збивається з дороги.
Чи не може знайти.
А я дякую долі і Богу.
У мене є ти!

— Олег Побережний.

Підпишись 👉 Цитати 🇺🇦

Чого являєшся мені
Усні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні —
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці — минаєш,
Вклонюся — навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.

– Іван Франко

Підпишись 👉 Цитати 🇺🇦

Є час коли камінь наріжний – зброя
і час коли камінь – тіло і хліб
є час коли світ починають двоє
і час коли двох розділяє світ

є час коли небо утримує воду
і час коли гине в воді родовід
є час коли світло іде зі сходу
і час коли темрява сходить на схід

є час коли морок ховає минуле
і час де майбутнє – суцільна пітьма
є час коли миті свистять ніби кулі
і час де ніякого часу нема

є час для молитви й благої довіри
і час де прокляття засліплює зір
є час поклоніння останньому звіру
і час коли віри лякається звір

усе що триває – триває у часі
а все що стається залежить від нас
буття – тільки шанс на любов і на щастя
лови і живи поки маєш ще час

– Юрій Іздрик

Підпишись 👉 Цитати 🇺🇦