НУ, ТИ ЯК?
А кожен з нас дочка, чи син, чи брат,
Чекає вогника появи мати в чаті,
Мільйони вікон, тисячі кімнат
У велетенській українській хаті.
І там, де сина б'є хтось по щоці,
Дочку ґвалтує хтось до божевілля,
Хтось плаче за своїм, але утім
Не бачить власного жорсткого свавілля.
Усе репризою: добро, події, час,
Працює принцип кола циферблату,
За те, що з інших наробив ковбас,
На картку долі видадуть зарплату.
Примарні мрії: зникнення всіх жал,
Чужих дітей так просто й легко вбити!
В чужого кинути нагострений кинжал,
Щодня від сліз та крові іржавіти,
Навчати правді, тільки ж де вона?
Бо ти не був із Богом на фуршеті?
Якщо у рідного, чи друга йде війна,
Зриваєш голос правди на фальцеті.
Якби Ісус явився в мій садок,
Його б спитала про душевну силу,
Не про обід, про шмаття, чи жінок,
А з чого дбав тканину на вітрила?
Бо є лиш мить спитати: «Хто я є?»,
Мізерний шанс пізнати таємницю,
А потім все однаково гниє:
Хоч ти у штанях був, хоч голий, хоч в спідниці.
Розподіл прав окреслюють папери,
Ти ніби бог все створюєш закони
І відправляєш знову на галери,
І створюєш свої комфортні зони.
Ми всі чиїсь брати і сестри, й мами,
І ти не хочеш рідних в домовину,
У велетенській хаті не будуйте брами,
Не викидайте геть чиюсь дитину.
Я маю друзів цілий зорепад
І скаже хтось, наївна ти дитина,
А я пишаюся, бо не настав розпад
І я люблю не статус, а ЛЮДИНУ.
А тих, з кинжалами, усіх у товарняк,
Нехай там ділять один одного на типи,
Зі мною поруч не «тихто?», а «нутияк?»
І мені чхати на усі стереотипи.
#ОльгаХалепа
А кожен з нас дочка, чи син, чи брат,
Чекає вогника появи мати в чаті,
Мільйони вікон, тисячі кімнат
У велетенській українській хаті.
І там, де сина б'є хтось по щоці,
Дочку ґвалтує хтось до божевілля,
Хтось плаче за своїм, але утім
Не бачить власного жорсткого свавілля.
Усе репризою: добро, події, час,
Працює принцип кола циферблату,
За те, що з інших наробив ковбас,
На картку долі видадуть зарплату.
Примарні мрії: зникнення всіх жал,
Чужих дітей так просто й легко вбити!
В чужого кинути нагострений кинжал,
Щодня від сліз та крові іржавіти,
Навчати правді, тільки ж де вона?
Бо ти не був із Богом на фуршеті?
Якщо у рідного, чи друга йде війна,
Зриваєш голос правди на фальцеті.
Якби Ісус явився в мій садок,
Його б спитала про душевну силу,
Не про обід, про шмаття, чи жінок,
А з чого дбав тканину на вітрила?
Бо є лиш мить спитати: «Хто я є?»,
Мізерний шанс пізнати таємницю,
А потім все однаково гниє:
Хоч ти у штанях був, хоч голий, хоч в спідниці.
Розподіл прав окреслюють папери,
Ти ніби бог все створюєш закони
І відправляєш знову на галери,
І створюєш свої комфортні зони.
Ми всі чиїсь брати і сестри, й мами,
І ти не хочеш рідних в домовину,
У велетенській хаті не будуйте брами,
Не викидайте геть чиюсь дитину.
Я маю друзів цілий зорепад
І скаже хтось, наївна ти дитина,
А я пишаюся, бо не настав розпад
І я люблю не статус, а ЛЮДИНУ.
А тих, з кинжалами, усіх у товарняк,
Нехай там ділять один одного на типи,
Зі мною поруч не «тихто?», а «нутияк?»
І мені чхати на усі стереотипи.
#ОльгаХалепа
НОВА РУБРИКА НА МОЄМУ КАНАЛІ: "ІНФАСОТКА"
Відео можна використати як додаток до уроку "Збільшувальні прилади", або для дистанційного вивчення теми. У відео використано мікрофотографії з мережі Інтернет та авторські. Веселий дикторський супровід та приклади із живої природи, зроблять тему легкою для засвоєння та сприятимуть мотивації учнів до вивчення біології.
Відео можна використати як додаток до уроку "Збільшувальні прилади", або для дистанційного вивчення теми. У відео використано мікрофотографії з мережі Інтернет та авторські. Веселий дикторський супровід та приклади із живої природи, зроблять тему легкою для засвоєння та сприятимуть мотивації учнів до вивчення біології.
Мала честь бути нагородженою Знаком пошани.🏅🏅🏅
Культура та мистецтво це сфера життя, якій я присвятила багато років, отримала другу професію, але все ж мистецтво це не професія, це не робота - це покликання, бо творчість вона не від суспільства, вона від вищих сил.🌼🌼🌼 Сільська сцена, чи сцена будь-якого обласного центру, виступ перед односельцями, учнями, воїнами, чи поруч із відомими зірками, написання статті, чи видання роману, проекти з дітьми, чи організація свята для дорослих, ой, та цих напрямків та рівнів було вже так багато, що не перерахувати, але головним залишається одне: це той напрямок життя, який був та є в моїй сутності назавжди. 😊😊😊І якого б вигляду не набувала моя особиста сцена, я щоразу хвилююся, але виходжу на неї і дарую глядачам (читачам, слухачам ) щось з єдиною метою: торкнутися струн людської душі і запросити їх заграти в унісон з моїми.🎼🎭
Щиро дякую всім, хто причетний до мого особистісного та ГО "Країна" за високу оцінку моєї діяльності.
Культура та мистецтво це сфера життя, якій я присвятила багато років, отримала другу професію, але все ж мистецтво це не професія, це не робота - це покликання, бо творчість вона не від суспільства, вона від вищих сил.🌼🌼🌼 Сільська сцена, чи сцена будь-якого обласного центру, виступ перед односельцями, учнями, воїнами, чи поруч із відомими зірками, написання статті, чи видання роману, проекти з дітьми, чи організація свята для дорослих, ой, та цих напрямків та рівнів було вже так багато, що не перерахувати, але головним залишається одне: це той напрямок життя, який був та є в моїй сутності назавжди. 😊😊😊І якого б вигляду не набувала моя особиста сцена, я щоразу хвилююся, але виходжу на неї і дарую глядачам (читачам, слухачам ) щось з єдиною метою: торкнутися струн людської душі і запросити їх заграти в унісон з моїми.🎼🎭
Щиро дякую всім, хто причетний до мого особистісного та ГО "Країна" за високу оцінку моєї діяльності.
Перший український фестиваль відеоблогінгу! Ваша Руда Біологія вже тут! Майстер-класи від найсуперовіших блогерів України вже скоро почнуться, а поки що фотосесія на згадку
ФЛЮГЕР
А чиста ти переді мною?
У діях, вчинках, у думках?
Готова йти була війною,
Ножі ховала у руках.
Я бачу все, я чую ноти,
Твій вітер ранив мою шкіру,
То я хороша, то гидота,
То я пухнаста, то я сіра.
Ловити хвилі марна справа,
Твої стосунки час від часу,
Ти ж не актор, я – не вистава,
Для тимчасової гримаси.
Сміятись в очі, бити в спину,
Чужої думки гострий ніж,
Чекаєш, що візьму торбину,
Прийду до тебе босоніж?
О, ні, не хочу, маю право,
Баланс, баланс, лише баланс,
Було можливостей чимало,
Та тільки втратила ти шанс.
Перехворіла… Тихо стало,
Зажили рани та рубці,
Коли ж душа защебетала,
Коли ж розправила хребці,
І стала Всесвітом для друга,
Без «но», «але», «аби», «колись»,
Я перестрибнула яругу,
І справи просто зашибісь,
Забула ти підпільні війни,
Байдужість, зраду, сліпоту
І знову кличеш у обійми,
А я не хочу, не піду.
Бо ти є флюгер, час від часу,
Туди-сюди, як на шарнірах,
Від твого профілю й анфасу,
Моя душа давно змарніла.
Я не експертка з цін товару,
Для когось скарб, комусь монета,
Не хочу бути для навару,
У псевдодружбі , у тенетах,
Я бачу все, я чую ноти,
Твій вітер ранив мою шкіру,
Шукай не вигоди – чесноти,
Ламай брехню, але не віру.
#ОльгаХалепа
А чиста ти переді мною?
У діях, вчинках, у думках?
Готова йти була війною,
Ножі ховала у руках.
Я бачу все, я чую ноти,
Твій вітер ранив мою шкіру,
То я хороша, то гидота,
То я пухнаста, то я сіра.
Ловити хвилі марна справа,
Твої стосунки час від часу,
Ти ж не актор, я – не вистава,
Для тимчасової гримаси.
Сміятись в очі, бити в спину,
Чужої думки гострий ніж,
Чекаєш, що візьму торбину,
Прийду до тебе босоніж?
О, ні, не хочу, маю право,
Баланс, баланс, лише баланс,
Було можливостей чимало,
Та тільки втратила ти шанс.
Перехворіла… Тихо стало,
Зажили рани та рубці,
Коли ж душа защебетала,
Коли ж розправила хребці,
І стала Всесвітом для друга,
Без «но», «але», «аби», «колись»,
Я перестрибнула яругу,
І справи просто зашибісь,
Забула ти підпільні війни,
Байдужість, зраду, сліпоту
І знову кличеш у обійми,
А я не хочу, не піду.
Бо ти є флюгер, час від часу,
Туди-сюди, як на шарнірах,
Від твого профілю й анфасу,
Моя душа давно змарніла.
Я не експертка з цін товару,
Для когось скарб, комусь монета,
Не хочу бути для навару,
У псевдодружбі , у тенетах,
Я бачу все, я чую ноти,
Твій вітер ранив мою шкіру,
Шукай не вигоди – чесноти,
Ламай брехню, але не віру.
#ОльгаХалепа
Українській освіті весь час міряють температуру і беруть аналізи. Будь-який медичний працівник скаже, що такі маніпуляції лише для встановлення діагнозу, але жодна з них не лікує. Всі оті рейтинги, перевірки готовності шкіл до навчального року, (тіпа) атестації вчителів, (тіпа) проходження курсів, пафосні заяви міністра, нові рекомендації по-новому, нова (стара) українська школа за (тіпа) чиїмсь зразком і гори (тіпа) важливої документації, котра наче кочівники скіфи переїздить з кабінету в кабінет, створюючи кургани (тіпа) комусь потрібних звітів, перейменування відділів освіти та їх працівників у «чтотобольшеє» і т.д. – це все пігулки-пустишки, легке заспокійливе, максимум дешевий анальгін. Дає тимчасове полегшення, окозамилювання, психологічне відволікання. Анамнез на поверхні: «совок - вільне плавання у 90-х - окозамилювальне сьогодення». А діагноз як Божий день: «Кінь здох» і анальгіном з вітамінками його не підняти.
Сьогодні новий образ малюють митці нової генерації освітян:
Сьогодні новий образ малюють митці нової генерації освітян:
Дистанційне навчання - це тоді, коли вчитель займається виключно навчанням дитини, а виховання залишається на відповідальності батьків. Тому батьки так і переймаються цим питанням. Адже, зазвичай, відправили дитину до навчального закладу і через 11 років отримали юнака, чи дівчину, з первино-сформованими цінностями, переконаннями, не тільки навченим основам наук, але й вихованого за всіма загальноприйнятими напрямками. Батькам щось подобається, щось не дуже, але ж так зручно, навіть не звертають увагу, що дитина за роки навчання втратила індивідуальність, з якою ішла до школи, зате здобула сіру соціалізацію, стандартний набір правил, установок та виховання колективом.
По іншому не може бути, інакше машина під назвою «освіта» не впоралась би із завданням. Існують педагогічні легенди про ....
По іншому не може бути, інакше машина під назвою «освіта» не впоралась би із завданням. Існують педагогічні легенди про ....
ЖОВТЕНЬ
Трохи сумно, знову осінь,
Листя втомлено-жовтаве,
У комори носять, носять,
Для смаку і для приправи.
Вже тепло ледь-ледь тепліє,
Одягає осінь светра,
Чашка кави руки гріє
І шкарпетки, й ковдра тепла.
Трохи сумно і красиво,
Відлітає юність року,
І заплаче знову злива,
Я не плачу, просто змокла.
Десь гриби покажуть шапки,
Час і нам ховати вуха,
Зупиняються всі жатки,
Вітерець холодний дмуха.
Вже закрилися мурахи,
Шурхотить осінній ранок,
І пливуть у вирій птахи,
І салати тільки з банок.
Сумно трохи, осінь, осінь,
Та нарешті хризантеми
Загірчать, запахнуть в носі,
Літачки закрутять клени.
Ні, не сумно! Листя знову
Гопака ударить з вітром,
Ні, не сумно, лиш умова,
Нехай знову прийде літо...
#ОльгаХалепа
Трохи сумно, знову осінь,
Листя втомлено-жовтаве,
У комори носять, носять,
Для смаку і для приправи.
Вже тепло ледь-ледь тепліє,
Одягає осінь светра,
Чашка кави руки гріє
І шкарпетки, й ковдра тепла.
Трохи сумно і красиво,
Відлітає юність року,
І заплаче знову злива,
Я не плачу, просто змокла.
Десь гриби покажуть шапки,
Час і нам ховати вуха,
Зупиняються всі жатки,
Вітерець холодний дмуха.
Вже закрилися мурахи,
Шурхотить осінній ранок,
І пливуть у вирій птахи,
І салати тільки з банок.
Сумно трохи, осінь, осінь,
Та нарешті хризантеми
Загірчать, запахнуть в носі,
Літачки закрутять клени.
Ні, не сумно! Листя знову
Гопака ударить з вітром,
Ні, не сумно, лиш умова,
Нехай знову прийде літо...
#ОльгаХалепа
Яку приємність мені щойно прислали! Вчителі та учні однієї зі шкіл Полтави озвучили мій нарис " Учительська осінь" і використали як привітання до Дня вчителя. Дякую, колеги! Дякую, учні!https://youtu.be/Dm46cyi3okk
YouTube
Учительська осінь
Автор тексту Ольга Халепа, монтаж відео - Маргарита Мурас і Марія Осадчук (9-У)
І зникне все, прийде лиш час,
Весь побут, мотлох, лицемір’я,
Є мимоліття, тільки шанс
Для зірки, що ввійде в сузір’я.
Твої шкарпетки у сміття,
Розмови, чашки та білизна,
В незримі ж записи буття
Це не потрапить після тризни.
Нам Всесвіт раз дає аванс,
На справи й мрії заповітні,
Прогрес, чи повний декаданс,
Палац душі, чи підворітні?
Листки рослин і день, і ніч,
Млином енергію завзято,
Ми ж не рослини, в тому й річ,
Людина більше мала б дати.
А я завжди залишусь я,
Доки сьорбає хтось розмови,
Є балачки, є маяття,
Є зерна, є пуста полова.
Летить енергія по колу,
Хто ти у вирі сотень днів?
Аванс - не шопінг для приколу,
Він для запалення вогнів.
Хоча, а що мені твій шлях?
Ми ж народилися всі голі,
Самі творімо в головах
І амплуа, й костюми, й ролі.
Та зникне все, миттєве «клац»,
І шанс не рухають судини,
Бо є лиш мить, один аванс,
Для фотосинтезу людини.
#ОльгаХалепа
Весь побут, мотлох, лицемір’я,
Є мимоліття, тільки шанс
Для зірки, що ввійде в сузір’я.
Твої шкарпетки у сміття,
Розмови, чашки та білизна,
В незримі ж записи буття
Це не потрапить після тризни.
Нам Всесвіт раз дає аванс,
На справи й мрії заповітні,
Прогрес, чи повний декаданс,
Палац душі, чи підворітні?
Листки рослин і день, і ніч,
Млином енергію завзято,
Ми ж не рослини, в тому й річ,
Людина більше мала б дати.
А я завжди залишусь я,
Доки сьорбає хтось розмови,
Є балачки, є маяття,
Є зерна, є пуста полова.
Летить енергія по колу,
Хто ти у вирі сотень днів?
Аванс - не шопінг для приколу,
Він для запалення вогнів.
Хоча, а що мені твій шлях?
Ми ж народилися всі голі,
Самі творімо в головах
І амплуа, й костюми, й ролі.
Та зникне все, миттєве «клац»,
І шанс не рухають судини,
Бо є лиш мить, один аванс,
Для фотосинтезу людини.
#ОльгаХалепа