З Днем ангела всіх Оль 😉!!! Квітучого життя вам, сонячних людей, мирного неба і гарного врожаю у всіх справах.
З любов'ю Руда Біологія!

Я знайшла підґрунтя легенди! 🤪
До речі, Ви вже підписані на мій канал?
ЗАПРОШУЮ! ✅✅✅ https://youtu.be/ISYZ5VLvnIE

​​ВІТРЯКИ
Хочеться триматися подалі,
Оце моє, ось я, ось мій кордон,
Набридли крісла, обіцянки та регалії
І кожен український мудозвон.
Ні, я не зла, якась надмірна втома,
У мене ж чисто, а чуже сміття,
Чужа мальована сріблянкою корона,
Набридла вже до плачу, до виття.
Ми наче воїни, щодня на полі бою,
Не багатіє, плаче чорнозем,
 Та тут пшеницю треба дружною юрбою!
Не чують… Чи вдають? І знову щем…
Помітно фарс із вилизаних фото,
А нас мільйони тягнуть віз буття,
Бюджети, постанови, строки, квоти,
А ми ось тут і зараз: ти і я.
Нехай в системі ми, нехай за течією,
Але ж на власні весла, дайте шанс!
А не створивши жодної ідеї,
Це просто гра, це просто егофарс.
Були і будуть пси-преторіанці,
Такий однаково налагоджений світ,
І не талантом, а людьми обранці,
Безжально ближньому розпорюють живіт.
Окремо, геть, не зламано та вільно,
Ти ж не деталь, ти цілий механізм!
Кудись іти, із гаслами безцільно,
Щоб знову стукнутися лобом об цинізм?
Я не байдужа, є пріоритети,
Казав мудрець, чекати також сенс,
А дзвін підступної блискучої монети
Відразу викриє, хто сапієнс, хто пес.
Подібно плачуть та радіють наші мами,
Усі ми з лона, всі на Божий суд,
Є боротьба – є бійки з вітряками,
Є чистота, а є відвертий бруд.
Ось нашим дітям тридцять, є онуки,
Чи ми дурні, чи дурять усіх нас?
Ні, я не зла, але все більше суки
Трапляються у профіль та анфас.
#ОльгаХалепа

САМ СОБІ
 
Розмовляй із собою, слухай себе
Це найкращий твій друг та порадник,
Навіть, якщо ти лежиш казна де,
Ти сам собі нечисть і звабник.
Пиши собі тексти, пакуй у листи
І відповідь прийде вже скоро,
Навіть, якщо зруйнували мости
У льодохідну пору.
Жалій себе інколи, навіть поплач
І знову вертайся до сміху,
Відв’яжеш думки, і галопом навскач,
Чужим на поталу й потіху.
Молися за себе, проси небеса,
Ти сам і модем, і антена,
І рухайся, ну ж бо! Та не зависай
Має кордони арена.
Розказуй казки собі, вір у казки,
Здійсняться колись твої мрії,
Шукаючи ближнього диво-руки,
Ти можеш намацати змія.
Послухай свій голос, він є, точно є!
Бажання, фантазії, цілі,
Що зараз логічно-доцільне твоє:
Лимони? Солодощі? Чілі?
Ти сам свій господар, свій янгол та гад,
Ти сам собі рай та чистилище,
Ти сам собі буря, сльота, зорепад,
Шукай свою слабкість і силище!
#ОльгаХалепа

ПОЛОВИНА
А літо пахне вже аж половиною
І кліпає яскравими зірками,
Блукає, із наплічником-торбиною,
І пахне молодими огірками.
Колюче сіно вклалося на зиму,
Лягла пшениця, мріючи про хліб,
І чхає поле, від їдкого диму,
І кукурудза стигне на обід.
А літо пахне вже аж половиною!
І навпіл репне первісток кавун,
Павук сітчастою липкою павутиною,
Під ліхтарем натягне своїх струн.
Все навпіл "хрясь" і літо вже скасовано
Та фейерверком вибухне фінальний зорепад.
А ми помітимо, що трохи розчаровано,
І літній день пішов уже на спад.
#ОльгаХалепа

ПОКИДЬКИ («Куцик»)
Навколо на землі, серед ледь-ледь помітної весняної трави, лежали цеглини. Колись вони були єдиною могутньою стіною-опорою великої будівлі. Кожна з них лежала, припасована до іншої, необхідним розчином, складаючи червону мозаїку стіни.
Рухнувши, через власну непотрібність, будівля залишила після себе купу битих покидьків. Тепер у кожної цеглини була своя рана, свій відбиток минулого, ямка, тріщина, втрачений бік, або навіть половина.
Ціленьких сяк-так розібрали і десь хтось збудував щось нове і потрібне, сподіваючись, що вцілілі цеглини служитимуть ще певний час. А решта, так і лежали купою, залишивши на собі сліди падіння і засохлі шматки колись такого важливого для всіх розчину, який тепер, з року в рік, перетворювався на мікроскопічні піщинки, про які вже завтра ніхто і не згадає….
#ОльгаХалепа

Як Папороть в гості до Моховенків ходила. А чому Моховиця посварилася зі своєю родичкою та чим вони хизувалися одна поперед одною, ви й дізнаєтеся з нового випуску Біожизи. Заодно повторите (оновите, отримаєте) знання про вищі спорові рослини, їх особливості та будову.

На прощання другому місяцю літа...

НІЧНЕ БАЧЕННЯ

Спекотний день уже позаду,
Вляглись розмови, хилить в сон,
Не зрозуміти, зорепади
В очах, із неба чи з-за крон?

Кудись ховаються турботи,
Шепоче темрява села,
І матіола ніжні ноти
У пісню ночі заплела.

Лягають спати вікна в хатах,
А комарі, пани ночей,
Дзижчать у власних міні-чатах,
Несуть у черевцях трофей.

Цей липень все таки лукавий,
Удень пекельний, а вночі
Він повний чар, секретів, зваби
І потаємності сичів.

Та раптом вітер шаленіє,
Зелені яблука наскач...
Це ж липень, він таке уміє,
А я то хто? Я лиш глядач.
#ОльгаХалепа

Ми сотні разів бачили цю рослину, але чи все знаємо про її властивості? А ще ви почуєте відому мелодію, у не звичному виконанні, за допомогою цієї рослини і дізнаєтеся, хто ж намагався перебити мене під час зйомок?
Давайте, фанатіти від природи разом! Приємного перегляду!

Зі святом!

Щойно отримала новий чудовий відгук про мій роман "Орелія" від Roman Deniak і дуже від того щаслива! Дякую за відгук! Передаю дослівно:
"Я прочитав роман Ольга Халепа "Орелія" й рекомендую його прочитати всім, бо там історія життя наших пращурів. Мені сподобалось все - сміливі герої, наш рідний лозівський суржик, описання красивого степу, події, що траплялися з людьми. Які ж вони були сміливі, пережили багато горя - міцне, працьовите покоління українців. Окремо скажу про містичних персонажей - Орелію та Курганника. Перша згадка про нього мені видалась мотрошною, адже померла дитина чиї батьки були у розпачі, а попереду невідоме у яке селяни йшли за Яковом й незнали куди в решті прийдуть. Головний герой роману, Яків Логвиненко теж хльобнув неприємностей, горя, доля його не жаліла, хоча у кінці життя подарувала любов. Я б ще описував свої враження, та не буду. Люди, почитайте "Орелію" там про справжнє. І ще додам, що роман годить для зйомок фільму чи серіалу. Ще раз дякую пані Ользі, читав з задоволенням, не помічаючи часу. Забув додати класну якість самої книжки й зручний шрифт. І за автограф😁"

Реп-урок з біології. Відео можна використати для самостійного, чи дистанційного вивчення теми, а також під час уроку, підготовки домашнього завдання, чи підготовки до складання ЗНО. Зміст реп-уроку повністю містить всі відомості про основні групи та властивості плодів, що передбачені навчальною програмою.

ЛІМІТ
А відчуваєте, що літо постаріло?
Сентиментально заридало росами,
І день змивається, неначе мило,
І трави із рудими косами.
 
Союз із сонцем, договір, угода,
Ще кілька тижнів діє цей контракт,
Ну, а вже потім мода, врода, згода
Усе для осені, і це відомий факт.
 
Ще трохи літа, квітів і дзижчання,
Альтанок, моря, спеки, кавунів,
Пригод, метеликів, веселого купання
І безтурботних босоногих днів.
 
Багатозначно осінь покахикує,
Мовляв, я ось, я тут, я вже готова,
І заграє, і листя трохи смикає,
Бо молода, весела, гонорова.
 
Замінить осінь ситцеве на фетри,
Перемалює лагідний сезон,
І натякне: «Згадайте вже про светри!»
А шорти геть, у міжсезонний схрон.
 
А літо смажить ще: «Гуляти, так гуляти!»
Прикрасить блискавками знову небосхил,
Чого соромитись, а що уже втрачати,
Коли старіє літа третій син?
 
Ви відчуваєте, що літо до фіналу?
Йому на згадку будуть наш фото,
Кого-кого, його нам завжди мало,
Але контракт, ліміт, угода, квота…
#ОльгаХалепа

АВАНС
Та що ви згадуєте, як уже нема?
А за життя сказали добре слово?
Не раз на дерть змололи у млинах,
Не раз мішали зерна та полову.
Бодай дзвінок, бодай спитати, як?
Так день за днем, роки, десятиліття,
Чи знали ви про висохлий баняк?
Чи знали про період лихоліття?
Та що слова, яким він був колись,
Вони б учора, а сьогодні нащо?
Коли душа летить легенько ввись,
Тоді усі пригадують про краще.
І сльози ллють, ну, як же це? Чому?
Знайшлися гроші на вінки та квіти,
Зняття із себе лиш провини, а йому
Вже тіло не підняти, не зігріти.
Цілуйте вчора і шукайте мить,
Коли ще слухає і підставляє щоку,
Коли земне тривожить і болить,
Коли відлунюють його щоденні кроки.
Дорогу згадано і повний двір гостей,
Знайшовся час, слова, бензин та гроші,
Роками не питаючи вістей,
Тепер усі у траурі хороші.
 Ось тут земне, сьогодні, дайте шанс,
Слова любові, щирості, зізнання,
Давати треба вчора, як аванс,
А не боргами, завтра, на прощання.
#ОльгаХалепа

Чому вони поступилися квітковим рослинам? Яка від них користь? І чому одна й та ж сама рослина має різний вигляд? Про все це у новому випуску Рудої Біології для всіх допитливих діток і позитивних дорослих. Приємного перегляду!

Гламурна пані, чи не так? Знайомтесь, це гусінь Махаона, найбільшого метелика нашої місцевості, занесеного до Червоної книги. Яскраві пані - небезпечні тьоті, пам'ятаєте? 😉
Якщо потривожити цю леді, вона покаже яскраво-червоні ріжки, ну і виділить ванючу рідину, шоб боялися😬. Але для людини її ванючка до одного місця 🤪, більшої шкоди вона завдає тим, що постійно і багато жрьот, навіть після шести 🤣🤣. Жрьот, товстіє і мєчтає стати красивою бабочкою 🦋. І що цікаво, їй це вдасться (от би нам так, дівчатка 😁) Правда, спочатку гусінь стає лялечкою, потім зима, ну а вже потім красива бабочка 🤣 Махаон.
Зустрів колись Карл Лінней великого метелика і питає:
- Як звати?
- Ніяк, - знизав плечима (ой, крилами🤪) метелик.
- Будеш Махаон!
- Це той, який син фесалійського лікаря Ескулапія?
-Єстєстєнно!
-Тоді ок, буду Махаон, -зрадів Махаон і полетів обідати нектаром. 🦋🦋
#ОльгаХалепа

Знайомтеся з представником Павукоподібних 😉 Цей красень живе у мене на городі, сторожем на помідорах🤪. Його звати Аргіопа Тигрова. Молодик отруйний, але не так, шоб дуже, тіпа оса вкусила. Правда, доведеться зо три дні поохати😒 Але, не чіпайте його і ви йому теж не особливо цікаві. Він не агресивний, але яскравий. МАЙЖЕ ВСЕ, ЩО ЯСКРАВЕ, ТАК І ШЕПОЧЕ "Не чіпайте! Отрута!"😬
Коли самець недостаточно красівий, самка його зжирає🤷‍♀️. А що, може собі дозволити, вона завжди більших розмірів, патамушо хорошої жінки повинно бути багато 🤣🤣🤣
Отже, у мене Аргіопа охороняє помідори, ловить мух, жуків-коваликів (які народжують дротянок 😡) та інших комашиних шкідників. У сонячні дні погоджується на фотосесію і прикрашає сітку додатковими візерунками, виділяючи липку рідину з бородавок, які знаходяться на... ну, самі знаєте де🤦‍♀️ (а хто не знає в коментах фото, А шо, моя Аргіопа не стєснітельна 😉😉🤪)

Весела біологічна авторська історія про те, які подарунки отримали одноклітинні тварини від природи. Чому пораділи Інфузорія та Евглена, чому все пропустила Амеба і за що вона образилася на родичку? Біожиза - це пізнання природи легко та весело. Не встигнеш опам'ятатися, а біологічні знання вже в голові.