Їсти, чи не їсти? 🙄А якщо дуже хочеться, то можна?🤨 Так, черви, чи личинки?🐛 А чиї? Чому вони там?🤔 Збирати, чи залишити? 😏Так, їсти, чи не їсти? 🙄

Запрошую прочитати мій історико-патріотичний містичний роман "Орелія" за посиланням. Щиро дякую за підтримку автора! https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSeGXvbhmVwJyLRdC5m5Shg5frxsxWjkKeh0aG1dHZwTpl1j9w/viewform

Реп-урок з біології про будову та розповсюження водоростей, екологічні групи та їх особливості, різноманітність водоростей. Можна використати для самостійного дистанційного вичення біології, підготовці до ЗНО, чи контрольної роботи, А ТАКОЖ, ЩОБ ДІЗНАТИСЯ ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ЦІ РОСЛИНИ КОЖНОМУ, ХТО ЦЬОГО БАЖАЄ! 😉

Для всіх, кому цікаво, та про що ж той роман, рекомендую прослухати відеоуривок "Пізнє кохання".
Дякую за підтримку моєї творчості і бажаю всім читачам приємного читання та вражень від прочитаного.

Сьогодні цей твір актуальненький, як ніколи. І нехай що там хочуть кажуть люди віруючі, та я, як людина, котра багато років спостерігаю за природою, вивчаю науку про життя та фанатію від неї, з упевненістю скажу, що сили природи - це НАДСИЛИ, енергетику яких відчули ще ті, прадавні люди, які залежали від природи, від стихій, вклонялися їм та просили заступництва. Вони не знали законів живої природи, їм не були відомі основи будь-якої галузі біології, але досвід їм підказував, що саме в ній сила, в природі, що рухається по колу щось незриме, те, що закономірно впливає на життя та смерть, на народження, стосунки, побут...
Івана Купала - це свято розквіту природи та людських почуттів, його традиції симбіотичні до людської сутності, як ніщо інше, але якщо вся енергія природи це Бог наш, то ми з вами маємо ще більше простору для духовного розвитку та розширення свідомості.
https://youtu.be/83anVJJykKo

Краса народжує експромт!!! Здається вийшло норм 😉

Педагогічне життя, як воно є, зображене за допомогою живої природи.🐛 Гумор, зрозумілий кожному вчителю. 😉 Впізнали себе, чи колег? Посміхнулися? 😂Значить, педагогіка ваше всьо. (Озвучка та відео авторські)
😂

У природі нічого не буває шкідливого, а от людина раз у раз знаходить для себе те, що заважає. Чому заважає і що з цим робити, чи не робити взагалі? Ось про це і є новий випуск Рудої біології.
Приємного перегляду та гарного навчання вашим дітям та учням!

Здійснилася моя мрія!!! Я тримаю в руках свій перший роман "Орелія"! Поруч зі мною видавець та просто чудова людина, пані Наталія Васильєва, в результаті нашої співпраці світ побачив НАШ РОМАН. Саме наш, бо тільки спільна робота з людиною, яка фанатіє від своєї справи та місії, може з'явитись твір, що вартий уваги.
Книгу можна замовити на сайті https://litera-v.com.ua/ або якщо хтось живе поруч зі мною, то в мене особисто. Тел. 0669148251

ОЦІНКА ЦІНИ
Витрачаємо ? Витрачаємось? Я не знаю,
Часом у кишенях вітер,
Щиро, чи ні, але хтось забуває,
З яких все складалося літер.

Ціна, чи оцінка? Зусилля душі?
Черпалося дна, чи поверхні?
Прихильність? Кохання? Ой, не смішіть!
Це наймитування на верфі.

Кайдани? Свобода? До чого доріс?
І хто обірвав твої крила?
Тепер, головне, не побігти на біс,
А ткати приватні вітрила.

Рівний листок, чи зім'ятий папір?
І витертий начисто гонор,
Коли із судин надто сильний забір,
Ти жертва, але, ну ніяк ти не донор.

Провина, чи досвід - це висновок твій,
Розпродаж - яскрава реклама,
Хазяїн свободи, рахунку та мрій
І трохи забруднена карма.

Оцінка ціни! І не взяти товар,
Свіжіше ховають полиці,
Сприймай все отак: це був твій аватар,
А душу не судять по пиці.
#ОльгаХалепа

​​У селах почалися жнива. Але хіба це такі жнива, які були в нашому дитинстві? Тоді комбайни гуділи вже рано-вранці караваном рухаючись у поля, а ввечері їхали назад, наче велетні ступаючи на вулицю села, освітлюючи все навколо велетенськими фарами, це було дивовижне видовище.  За ними рушали вантажівки, які цілий день снували туди-сюди, возячи на тік зерно.
   Школяру потрапити працювати на тік вважалося неймовірною вдачею. Там працювали підлітки з різних родин...

Куцик для маленьких та великих біофанатів прямо з квітучого степу.

​​Українське суспільство страшенно агресивне. Якщо чесно, нам всім-всім тяжко виживати в державі, де люди всього лише безкоштовний додаток до всіх ресурсів. Додаток, який заважає ось уже 30 років квітнути, збагачуватися певній «кучкі», (а по іншому я не назву цих людей) Народ же, як кошенята, котрі кинуті у зв'язаному лантуху на глибину бурхливої водойми. А зверху ще й закидають камінням, тицяють палицями лантух, що ворушиться та видає якісь там звуки, роблять все аби ми вже нарешті передохли та нарешті перестали нявчати.
     
Парадокс, але в
реальному житті ми дійсно аж пищимо від напруги, щоб
вижити, але замість того, щоб допомагати один одному,
намагаємося передушити якомога більше  співгромадян. Хоча всі
знаходяться в однаковій скруті, в одній зав'язаній ганчірці, всіх манить і
ось-ось поглине муляве дно та
безмежний відчай.
     Щоразу дивуюся працівникам будь-якої державної структури, адже їх агресії, злості, кайфу насолити ближньому, бажання ...