Схоже, нам всім це треба. У видавництві "Локальна історія" триває передпродаж книжки “Сила опору. Українці в радянських таборах”. Це 25 біографічних портретів людей, які відбули багаторічні ув’язнення (від кількох до 25 років!) і вижили. Усі вони боролися проти одвічного ворога – московської “імперії зла”. І мали одну мету: бути вільними громадянами Української держави.

Довгий час їхні голоси були дискриміновані та замовчувані і не цікавили українське суспільство.

Наприклад, Іван Мирон, учитель із Закарпаття, який відбув 25 років таборів, і чекав амністії аж до 2019 року 💔.

Або сотенний УПА Мирослав Симчич, який провів в ув’язненні понад 33 роки, отримав звання Героя України лише у 99 років, за кілька місяців до смерті 💔.

Чиясь боротьба триває і досі. Позбавленого батьківщини Мустафу Джемілєва у Кремлі й нині вважають небезпечним ворогом.

Більшість героїв книжки уже відійшли у засвіти, з усіма автори спілкувалися особисто. Тож це остання нагода почути їхні історії.

Важливо, що про них у цій книжці написано не як про жертв, а як про приклади незламності, гідності та людяності в умовах абсолютного зла. Візуальної сили виданню надали мальописи Тані Приймич. Ілюстрації-комікси показують, що супергерої у нашій історії таки були.

Книжку очікують з друку наприкінці червня. Після виходу книжка коштуватиме 490 грн, а зараз можна купити з дуже хорошою передпродажною знижкою - за 360 грн. Ось лінк на сайт видавництва.

P.S. Одночасно можна додати в кошик оцю книжку про Карпати від того ж видавництва. Раптом ви пропустили її в потоці постів про Книжковий Арсенал, тож зверніть увагу.

пост #направахреклами

Не розумію, чому ніде в описі не вказано, що головна тема цієї книжки - це педофілія і її наслідки: вона про життя дорослої жінки, яка в 15 років почала зустрічатися з 42-річним чоловіком, вийшла за нього заміж, і до чого це призвело.

Ні, це не спойлер, бо це стає відомо на перших сторінках.

Дуже цікава книжка, справді важко відірватися

Щойно вийшов випуск Телебачення Торонто з одним відомим дослідником архівів КГБ. Я це щодня слухаю, давайте і ви тепер послухайте:

https://youtu.be/dgHseIp1YZg?si=IaVvfPkC5JhlYE_F

​​"Ніщо з цього не правда" прочитала за два вечора, ви були праві - відірватися нереально.

Отже. Їй 45, її чоловіку - 70+. Вони почали зустрічатися, коли їй було 15, а йому за 40. Їхня донька роками не виходить з кімнати, від неї смердить. Друга - втекла з дому і зникла.

Зовні здається, що їхні стосунки з чоловіком норм. Але вона випадково знайомиться з відомою подкастеркою, яка розповідає історії життя різних жінок. І вирішує - це той момент, щоб розказати усім про те, що ці роки із нею відбувалося.

Таку би я написала анотацію до цієї книжки. Бо існуюча - не надто інтригує і занадто заплутує. Я так швидко взялася читати цю книжку не через анотацію, а через ваші коментарі у рубриці "що читають книгочитуни". Стало цікаво, чому ж цей роман так хвалять. Тепер розумію )

Це чудовий гостросюжетний трилер, який авторка очевидно писала з прицілом на майбутню екранізацію Netflix. Він дуже кінематографічний, готовий сценарій для міні-серіалу або фільму. В ньому навіть є реверанс в сторону Нефлікса - ніби ми вже дивимося готовий серіал на цьому стрімінгу по цій історії )

Як це буває з трилерами, без спойлерів поділитися написати нормальний відгук тут неможливо. Якщо з кимось порівнювати, то це було трохи схоже на Рут Веа - але, напевно, менше нелогічностей та притягнутих моментів (хоча Рут Веа я люблю).

По формі теж дуже ок: в книжці три (або й чотири) різних фокуса подачі сюжету, які між собою постійно чергуються, і це створює неабияку динаміку. Ми бачимо події очима двох героїнь, а ще слухаємо подкаст і дивимося серіал, який очевидно, зняли вже в майбутньому.

Скажу ще, що рейтинг на Goodreads 4,13 (на основі півмільйона оцінок) - цілком заслужений. Я би почитала ще щось цієї авторки - книжок у неї вистачає.

І ще не зрозуміло, навіщо було спойлерити прямо у назві 🤔Дивне рішення, чесно кажучи (і це зробили в оригінальному виданні, наші переклали, як було). Без цієї назви фінал був би несподіванішим. Але повторюся - книжка топ - якщо вам треба швидкісний трилер, це воно. Дякую РМ, що видали 🤗

#непозбувний_відгук

Не розумію, чому ми додумалися до цього тільки зараз, коли пішов вже четвертий наклад 🤔

Але. Відсьогодні, якщо ви замовлятимете книжку "Архіви КГБ" у автора з його підписом, разом з книжкою приїжджатиме закладинка Книгочитуна ☺️

Все одно в одній квартирі лежать, чому б їм не заметчитися? ))

Замовити книжку можна ось тут (хоча у мене відчуття, що її тут всі вже купили, ні?)

"Читомо" дізналися, що видаватимуть "Основи" з новими власниками. Кілька тез:

1) Будуть перевидання перекладів культових робіт у сфері політичної філософії, політичної науки та інших соціальних наук, які видавалися «Основами» у 90-х – 2000-х роках.

(наприклад, Основи видавали переклади Арістотеля, Платона, Овідія, Сенеки, історичне видання «Європа. Історія» (2000) Нормана Дейвіса, «Філософія театру» Леся Курбаса, наукові праці Джона Лока, Джона Ролза, Роналда Дворкіна, Мішеля Фуко, Жана Бодріяра, Хосе Ортеги-і-Гассета та інших).

2) Продовжать феміністичний і мистецький напрями, а також просування української модерністської художньої літератури.

3) В першу чергу видадуть книжку Сімони де Бовуар «Друга стать» та «Фемінізм» Соломії Павличко.

4) У подальших планах — видати повне зібрання творів Соломії Павличко.

Прийшла по ваші гроші ) У онлайн-книгарні Брустури зараз знижка на все 20% за промокодом Черемшина.

Чому саме такий промокод? Бо цього року виповнюється 150 років з дня народження Марка Черемшини. Це він разом з Василем Стефаником і Лесем Мартовичем складали «Покутську трійцю».

Це автор двох прижиттєвих збірок новел, виданих з перервою у 24 роки, і однієї посмертної, що вийшла за редакції Миколи Зерова. Але створив він набагато більше.

У видавництві «Брустури» вийшло перше в незалежній Україні зібрання творів письменника «Райска птиця». Ні, у назві нема помилки, саме так звучить слово «райска» у гуцульському діалекті, який Марко Черемшина часто використовував у своїх творах. А видавництво традиційно звіряє тексти з першодруками і рукописами, як уже було з виданнями «Тіни забутих предків» Михайла Коцюбинського і «Довбушем» та «Камінною душею» Гната Хоткевича.

«Райска птиця» — найповніше на сьогодні видання літературної спадщини письменника. Тут містяться всі художні твори, літературно-критичні виступи, присвяти, мемуари, художні переклади та листи, частина з яких публікується вперше. Книжка проілюстрована графікою Олександра Мікловди з фондів Літературно-меморіального музею Марка Черемшини у Снятині.

Можна купити саме цю книжку, а можна будь-які інші, бо знижка 20% діє на все. Вводьте промокод Черемшина в кошику на сайті Брустури і насолоджуйтеся ) Діє до 20 червня.

пост #направахреклами

Обкладинка наступної книжки ВСЛ в серії новітньої класики.
Два романи Галини Вдовиченко в одній книжці.

Очікувана ціна - 600 грн 😔 (488 сторінок)

Тримаю в курсі щодо збору "Книголють". Ми з вами потроху підбираємося до 150К зібраних коштів на ЗСУ 🥰.

Ми з організаторами в приємному шоці від результату, і вирішили розширити список подарунків за донейти ) Тепер їх 10! Серед усіх, хто закине на банку від 250 грн, розіграємо такі книжки:

1. Комплект Манґи Остання подорож дівчат: Том 1, 2, 3
2. Книга ласощів Гаррі Поттера
3. Комікс Химерна планета
4. Томіе. Том 1 + Томіе. Том 2
5. Офіційна кулінарна книга Відьмак
6. Найповніша Книга заклинань світу Гаррі Поттера
7. Український бестіарій + набір бонусів (закладинка + стикерпак).
8. Секретна книжка + закладинка від мене.
9. Секретна книжка + закладинка від мене.
10. Секретна книжка + закладинка від мене.

Визначення переможців відбуватиметься через додаток Моно, тому якщо донейтите з інших банків, вказуйте в примітках якісь свої контакти для зв'язку - наприклад, мейл, або лінк на соцмережі.

Загалом у цьому зборі вже є майже половина від потрібної суми (треба 1,5 млн, а зібрали 650+ тисяч). Пишаюся, що майже п'яту частину від усіх зібраних коштів накидали книгочитуни з цього каналу ❤️❤️❤️ 

Ну і нагадаю, на що збираємо:

Напрямок: Куп’янський, Харківщина.
Потреби: DJI Mavic 3 3 шт., DJI Mavic 3T 3 шт., антени Avenger 4 шт., позашляховик, зарядні станції Jackery 4 шт.

Моя допоміжна банка - ось тут. Гроші з неї автоматично летять в загальний збір. Долучайтеся, якщо ще ні )

Бачила, що на Книжковій країні та Книжковому Арсеналі поетичні заходи збирали якусь шалену кількість слухачів. Схоже, поезія багатьом зараз відгукується, як ніколи. А як щодо вечора поезії на ВДНГ в Києві? Подію організовує видавництво #книголав

Цієї неділі, 23 червня, там буде вечір поетичних авторських читань.

Вірші читатимуть:

Тетяна Власова
Оля Лозинська
Надія Коверська
Дмитро Лазуткін
Павло Матюша
Юра Строкань

Музичний супровід від Тараса Феніка.

Вхід вільний.

У читанні й слуханні поезії є якась особлива магія, яка допомагає вивільнити почуття, пережити справжній катарсис та наповнитися енергією, щоб вигрібати усе, що на нас звалилося. Приходьте це відчути 🤗

23 червня (неділя)
Київ, проспект Академіка Глушкова, 1
Поляна ВДНГ, біля Саду Гамаків
18:30 - 20:00.

Увага! На території працює бар з фудкортом, тож власні напої і їжу не приносьте, там все буде.

пост #направахреклами

В КСД скоро вийде "Задуха" Поланіка з отакою обкладинкою

(натискайте на фото, щоб побачити повністю)

Застрибую в останній вагон (😉) з цим анонсом і пропоную вам сьогодні ввечері прийти на київський вокзал на презентацію книжки Марічки Паплаускайте “Потяг прибуває за розкладом”.

Це одна з книжок, яку я купила на Арсеналі і планую читати найближчим часом - новинка "Лабораторії".

Дуже зворушливий текст про Укрзалізницю, її роль, виклики і складнощі під час повномасштабної війни, і звісно про її людей. Авторка дуже добре попрацювала і провела багато годин в потягах та розмовах з працівниками, щоб вийшло якісно і цікаво.

Хто буде на презентації:
- Марічка Паплаускайте — авторка книги, письменниця та журналістка;
- Олександр Перцовський — керівник пасажирського напрямку Укрзалізниці
- Ірина Юрченко — провідниця евакуаційних і дипломатичних поїздів.

Модеруватиме зустріч письменниця й правозахисниця Лариса Денисенко.

Сьогодні (у вівторок) 18 червня, 19:00
Київ, Залізничний вокзал, Червона зала Центрального вокзалу (ліворуч після підйому ескалатором з центрального вестибюлю).

Приходьте!

пост #направахреклами

Президент підписав закон, за яким 18-річні українці отримуватимуть сертифікат на покупку книжок - на 908 грн.

Якраз десь на дві-три книжки, але теж норм )

І ще ремарка: мені такі програми з підтримки книговидання подобаються значно більше, ніж компенсація оренди книгарням, ніж державні гранти на видання книжок, і навіть аніж виділення грошей на закупку для бібліотек (вибачте).

Бо будь-яка роздача грошей державою не сприяє конкуренції за якість. В цьому завжди багато корупційних ризиків, та ризиків, що книжки, які закуплять або видадуть на гроші держави, насправді мало кому потрібні.

А ось коли живим людям дають грошей і кажуть "витрачайте на книжки, які хочете" - видавництвам доводиться напрягатися, щоб люди купили книжки саме у них. Це мотивує їх видавати краще, якісніше і цікавіше.

​​Дисклеймер: є люди, яким книжка “Приходь без дзвінка” Світлани Бєлоусової дуже сподобалася. Якщо хочете прочитати про неї максимально позитивний відгук - вам, наприклад, сюди. А у мене буде негативний - бо вона мені не зайшла, так буває 🤷‍♀️.

Перше і головне, що треба знати - це автобіографічна книжка. І, як ми всі зійшлися на книжковому клубі, це і є її головна проблема. Бо авторка взяла своє життя і написала, як було - разом з усіма зайвими епізодами та персонажами, які ніяк не рухають сюжет, і ні про що нам не говорять. Врешті вийшов не художній твір, а скоріше особистий щоденник, читання якого створює відчуття ніяковості, наче тебе не запрошували у чуже життя, а ти чомусь в нього заглядаєш.

Друга думка, на якій ми зійшлися на клубі - це схоже на психотерапевтичні замітки, щоб прожити свою травму у процесі написання. Не описати вже осмислену і пропрацьовану травму, щоб інші могли теж впоратися, а зробити це в процесі. Причому, описавши свої переживання дуже прямолінійно і в лоб: "мені було сумно", "мені було страшно" і так далі. Що знову-таки, створює відчуття ніяковості: людина перед тобою розкриває душу, але ж взагалі-то передбачалося, що це буде художній мистецький твір.

І при цьому, книжка не позиціонується як автобіографічна - про це ти дізнаєшся лише погугливши і почитавши Інсту авторки. Анотація створює очікування, що це затишне і щемке роад-муві: про випадкових знайомих в потязі і глибокі розмови та пригоди в горах. Ні, немає там такого.

І головне - книжка лишає велике питання в кінці: “І шо?”. Ну тобто ок, ми прочитали історію героїні, але що ми маємо з неї винести? Навіщо це все було? Це все можна було докрутити і виписати, але це лишилося недокрученим і не виписаним. На жаль.

Коротко про сюжет. Головна героїня книжки 12 разів їздить в Рахів, тікаючи від сім’ї, пережитої травми, невдалих стосунків і від себе. Під час однієї з поїздок знайомиться в потязі з рендомним дідусем, який нічим особливо не відрізняється від інших, хіба що читає Ліну Костенко.

Ну і героїня, якій бракує теплих стосунків з сім’єю, чомусь прив’язується до нього і починає їздити в гості, знайомитися з сім’єю і трохи нав’язуватися. Дідусь не особливо заперечує, але й не сильно радіє її присутності, у нього власні проблеми. Дівчина навіть пропонує написати про нього книжку, хоча чим він її так зацікавив - так і не ясно, звичайний собі дідусь.

А далі в хаотичному порядку ми дізнаємося історію героїні, починаючи з дитинства, та історію цього дідуся (який виявляється трошечки мудаком, але нам це подається як норма). Сюжет стрибає між роками й історіями так, що починаєш заплутуватися. В ньому з’являються випадкові герої, які всі однакові, швидко забуваються і не грають жодної ролі. Я так розумію, ці люди були важливими для самої авторки, тому й з’явилися в тексті, бо вона хотіла описати своє життя, як є, в деталях.

В романі є один великий тригер, і це рівно ті чотири сторінки, які мені було цікаво читати.

Вже не кажучи про деталі. Один з героїв всю книжку говорить авторською чистою українською, а потім в одному абзаці ми дізнаємося, що він взагалі-то “російськомовний з домішками тюремного жаргону та лайки”. Гмгмгм.

Або героїня просить дідуся знайти їй кімнату в Рахові, і коли він переживає дуже важкий період свого життя і дуже зайнятий, вона дзвонить спитати, ну шо там з пошуком кімнати (зайди на букінг, блін!).

Мені здалося, що видавництво, публікуючи цю книжку, намагалося зіграти на ностальгічних нотках, а ще емпатії щодо літніх родичів та любові читачів до потягів, гір і доріг. Але щоб це спрацювало, текст має бути художнім твором, а не особистим щоденником. Йому бракує структури, провідної теми, мистецьких рішень, і не завадило б почистити від зайвого.

Знову таки, ми зійшлися на думці, що ця книжка може зайти тим, кому резонує щось з життя героїні, і хто переживав щось подібне, на рівні “о, у мене теж таке було”. Але що ми з цієї книжки маємо винести, я так і не зрозуміла.

Шкода, бо очікувала від неї багато.

#непозбувний_відгук