Кандидат політичних наук, політолог Олексій Якубін звертає увагу, що цій ініціативі передувало опитування американців – чи вважають вони достатньою підтримку України. 51% вважають її достатньою, близько 48% вважають, що її слід посилювати.
"По суті, американське суспільство в цьому питанні, як і в інших, розділене. У ситуації такого поділу будь-які інформаційні кампанії можуть зіграти свою роль. Адже ми розуміємо, що швидше за все саме прихильники Республіканської партії вважають, що США вже достатньо допомогли Україні", – зазначає політолог.
Більше того, наголошує він, питання України так чи інакше звучатиме на праймериз і Республіканської, і Демократичної партії. І відповіді, які надаватимуть кандидати в президенти (а вибори нового голови Білого дому відбудуться у листопаді 2024) будуть багато в чому орієнтовані на громадську думку виборців.
"Зрозуміло, що такі інформаційні кампанії – не панацея. І що республіканці просто намагаються протиставити себе демократам з тих чи інших питань (до речі, гадаю, найближчим часом ми побачимо своєрідний тест – голосування у нижній палаті Конгресу щодо збільшення фінансової підтримки України). Але такі лобістські ініціативи впливають на американських політиків і здатні дещо підкоригувати у потрібний нам бік позицію республіканців", – упевнений Олексій Якубін.

https://world.comments.ua/ua/news/usa/u-respublikanskiy-partii-zapuskayut-reklamu-dopomogi-ukraini-pro-scho-ce-govorit-scho-stane-markerom-716895.html

Мрійте - адже небезпека мрій - що вони збуваються)
З Днем Державного Прапора !

Карл #Ясперс про умови реальної розмови один з одним

"Давайте навчимося говорити один з одним. Тобто, давайте не тільки повторювати свою думку, а слухати, що думає інший. Давайте не тільки стверджувати, а й складно міркувати, прислухатися до аргументів, бути готовими подивитися на речі по-новому. Давайте спробуємо подумки ставати на позицію іншого. Більше того, давайте прямо вишукувати все, що суперечить нашій думці.

Вловити спільне в суперечливому важливіше, ніж поспішно відкидати позиції, що виключають одна одну, при яких вже немає сенсу продовжувати розмову.

Дуже легко запально відстоювати рішуче судження; важко щось спокійно уявити. Легко припинити розмову наполегливими твердженнями; важко неухильно, не обмежуючись твердженнями, проникати у суть істини. Легко підхопити якусь думку і триматися за неї, щоб позбавити себе подальших роздумів; важко крок за кроком просуватися вперед і ніколи не відмахуватись від подальших питань.

Ми повинні знову знайти готовність до роздумів. Для цього нам потрібно не п'янити себе почуттям гордості, розпачу, обурення, упертості, помсти, зневаги, а заморозити ці почуття і подивитися, як справи йдуть насправді".

З Днем Незалежності! 💙💛

У чому символічність вбивства Пригожина? Як Кремль міг інсценувати вбивство головного вагнерівця? Як це вплине на внутрішню політику РФ? В російському ГРУ зріє невдоволення? Як на росіян впливає українські успіхи - в ексклюзивному інтерв’ю ТСН.ua розповів політолог Олексій Якубін.

https://youtu.be/jNvQsMryG-8?si=KTXS1nBkwabjuo4C

Кандидат політичних наук, політолог Олексій Якубін думає, що частина дискусії навколо наступу ЗСУ, яка проходить у західних медіа, серед західних політиків, пов'язана з тим, що до цього були перегріті очікування від цього наступу.
"Чомусь подавалося, що він буде швидким, що кардинально змінить розстановку сил на фронті. Що ми стрімко звільнимо Запорізьку, Херсонську області, вийдемо на адмінкордони з Кримом. Насправді, хоч частину території ми деокупували, але відбувається це набагато повільніше, ніж очікувалося. І це визнають навіть наші офіційні особи. Пов'язано це, в тому числі, з недостатньою кількістю озброєнь у ЗСУ, а також з тим, що росіяни, які мали час, збудували найпотужнішу оборону (три лінії, десь більше, десь менше), засіяли підступи до неї мінами", – пояснює експерт.
Він також вважає, що загострення дискусії щодо темпів та ефекту українських наступальних дій пов'язане з наближенням електоральних циклів – і в США, і деяких інших союзницьких країнах.
"Не всі політики, не всі експерти розуміють, скільки Захід ще зможе утримувати таку хвилю підтримки України, яка є. У плані надання нам озброєнь, боєприпасів, фінансів тощо. І це підштовхує їх підштовхувати нас до якнайшвидшої демонстрації якихось успіхів, – зазначає Олексій Якубін. – З іншого боку, якщо ми говоримо про наступальні стратегії, які використовує саме НАТО, вони завжди включають потужне використання авіації. Нам її не дали, лише нещодавно пообіцяли F-16, причому отримаємо їх, швидше за все, наступного року і неясно – скільки. Тож ми наступаємо без активної підтримки авіації. А Росія, своєю чергою, маючи її в достатній кількості, потужно використовує, не даючи нам можливості серйозно наступати".
Є, за словами політолога, інший важливий момент, пов'язаний із військово-промисловим потенціалом.
"На Заході на тлі російсько-української війни останнім часом активно почали розкочогварити свій ВПК. Випуск військової техніки та боєприпасів різко збільшується. І РФ тут за Заходом точно не наздогнати, – упевнений Олексій Якубін. – Фактично розпочалися нові гонки озброєнь. Де час – точно не на боці Росії. Однак у Кремлі, схоже, роблять ставку, що електоральні цикли на Заході вплинуть на їхніх політиків та громадську думку. Що ті підштовхуватимуть Київ до переговорів із Москвою. Сподіваємось, Кремль помиляється, як помилився, вирішивши взагалі напасти на Україну".

https://society.comments.ua/ua/news/warrussia/chomu-rozgorilasya-diskusiya-navkolo-nastupu-zsu-na-scho-roblyat-stavki-zahid-ta-kreml-717289.html

НП — Найважливіші Події 34-го тижня 2023 року з 21 по 27 серпня

https://youtube.com/watch?v=Qqos9oaRiDQ&si=Is6EfcCQDlcKOBwz

Сергей Бандур яскравий і талановитий журналіст з Одеси. Не одноразово мав з ним спільні ефіри.
Зараз Сергій в ЗСУ.

Друзі збирають йому на спорядження.

🔗Посилання на банку

https://send.monobank.ua/jar/5ocHkgH3bh

💳Номер картки банки

5375 4112 0774 7630

І репост — це допомога‼️

Олексій Якубін - незалежний політолог, кандидат політичних наук про феномен Лебіговича

В ефірі з 1:16:30

https://www.youtube.com/live/IPUK3AdAZec?si=FfBTA5xWMd-w3NVD

З приводу висловлювань будь якого релігійного діяча, навмисно не називаю імен - але це тут не важливо, з приводу політики, науки, історії чи геополітики, культури чи ще чогось поза розмов щодо офіційної доктрини/вчення релігії/культу яку він чи вона представляють - в усіх цих питаннях ці люди не є експертами чи авторитетами.

І тому їх заяви з цих питань ажніяк не можна вважати істиною в останній інстанції і т.д. Їх авторитет як релігійних діячів не робить їх автоматично знавцями з усіх інших питань. Все просто. Не створюйте собі універсальних кумирів )

Сьогодні КПІ ім. Ігоря Сікорського святкує 125 років. І це справді велика дата. Не лише на рівні країни, але і нашої сімейної історії. Адже, вся наша родина, як мінімум 3 останні покоління, пов'язана з КПІ великою історією і любов'ю. Моя бабуся, яка народилась на Євбазі у Києві бачила цей кампус і до війни, і під час Другої світової війни і після. Працювала там у госпіталі під час тієї війни. Так він знаходився у першому корпусі КПІ.

Мій батько, якого вже немає з нами майже тридцять років і скоро мав би святкувати свій день народження - 4 вересня, до самої своєї смерті віддано працював викладачем в КПІ. І КПІ йому дав таку можливість - що було досить сміливо на той момент - адже він молодий на той момент кандидат філософських наук, написав у 70-х, роках брежнівської реакції, свою дисертацію досліджуючи політичні та філософські ідеї Михайла Драгоманова, Лесі Українки та Івана Франка. Написав її звісно українською мовою. За що тоді його жорстко дискримінували, не давали захистись та вимагали перекласти навіть цитати цих українських мислителів російською мовою. Тож, що таке дискримінація - наша родина знає не з книжок.

Я вже не кажу, що через це, а також той момент, що він ще в дитинстві втратив зір і тому моя бабуся була завжди з ним, йому молодому кандидату наук не хотіли давати місце роботи. І лише КПІ це зробив.

А сам цей кампус я пам'ятаю з дитинства- адже з татом і бабусею сюди приходив, в той час як мій батько читав лекції. А я маленький гасав коридорами. Я навіть пам'ятаю його піднесення в кінці 80-х та на початку 90-х років, коли він був на зібраннях та мітингах Народного руху. Тож можете розуміти, як для мене почесно зараз ходити цими коридорами і бути причетним до КПІ.
Тож вітаю всіх причетних, професорсько-викладацький склад і звісно ректора КПІ Михайло Захарович Згуровський , деканку ФСП Helen Akimova і сподіаюсь, що КПІ і далі - ще мінімум 125 років;), а краще безкінечно - буде університетом в якому істина і справедливість, любов до знань, повага - будуть важливішими за кон'юнктуру, банальне пристосувансво, сліпий бюрократизм та дискримінацію. Адже саме такий величний КПІ здатен підкорювати небо !