Кандидат політичних наук, політолог Олексій Якубін припускає, що отримання Україною гарантій безпеки від США є досить реалістичним сценарієм. Подібну практику, нагадує він, Штати застосовували до тих же Південної Кореї, Японії. Вони, як і Україна, поки що не входять до блоку НАТО, але мають певні гарантії безпеки безпосередньо від США. "У ситуації на зараз отримати щось подібне (на період до вступу в Альянс) було б дуже позитивно для України. Тим більше, що, як на мене, громадські настрої в США (завжди впливають на політикум) можуть підштовхувати до того, щоб щось подібне надати нашій країні, – зазначає експерт. – Тим більше, що питання України, так чи інакше, є в американському порядку денному".
Зрозуміло, продовжує Олексій Якубін, що трампісти зараз намагаються розкручувати стару справу сина Байдена, пов'язану, зокрема, з Україною. І вона, вважає політолог, матиме вплив на внутрішню політику США. "Але, – наголошує експерт, – загалом питання підтримки України важливе як для демократів, так і для республіканців. І з розгортанням виборчої кампанії український кейс лише актуалізуватиметься. Я маю гіпотезу, що Адміністрація Байдена може надати Україні якісь потужні гарантії і навіть запросити в НАТО у розпал виборчих перегонів. Саме на цей час припадає ювілейний саміт НАТО у Вашингтоні. У результаті трампісти та Трамп будуть змушені або підтримати таку позицію, або відверто йти проти неї".
За словами політолога, нюанс із Трампом і з республіканцями (і це видно навіть по республіканській більшості в нижній палаті Конгресу) у тому, що вони, отримуючи владу, самі змушені йти в руслі тренду. А тренд зараз – у підтримці України. І навіть, якщо Трамп знову прийде до влади, розвернути корабель на 180 градусів йому буде досить складно, наголошує Олексій Якубін.
"Стратегія України – максимально зберігати двопартійний консенсус, працювати і з демократами, і з республіканцями, – упевнений він. – Не намагатися робити акцент на одного кандидата. І намагатися пройти між крапель американської політики. Це цілком можливо. Так діє той самий Ізраїль та низка інших держав".

https://society.comments.ua/ua/news/warrussia/chomu-kievu-vazhlivo-otrimati-garantii-bezpeki-vid-ssha-chi-mozhut-viniknuti-problemi-z-trampom-716212.html

"У Сполучених Штатах багато смертей від застосування зброї (цивільними особами), там потужний рух про обмеження доступу до неї, останнім часом адміністрації демократів порушують це питання, але там є й впливова корпорація зброярів, яка лобіює свої ініціативи, – розповів Vesti.ua політолог Олексій Якубін. – Досвід США в цьому плані не найпозитивніший, вони відкрили скриньку Пандори й не знають, як її закрити".
З урахуванням досвіду США та постконфліктних періодів в інших державах, на його думку, українська влада усвідомлює глибину проблеми та намагається хоча б орієнтовно оцінити масштаб озброєності українських громадян, "запеленгувати" невраховану зброю. Отже, цей законопроект – перший крок, далі, зазначає Олексій Якубін, варто очікувати ініціатив на зменшення кількості зброї на руках у громадян. Експерт поділяє думку, що лише декларуванням проблему не вирішити, все одно знайдуться ті, хто не здасть. 
"Можливо, ми прийдемо до моделі, яка довела свою ефективність на Балканах, – до викупу зброї у населення, зокрема, коштом міжнародних фондів", – припускає він.

https://vesti.ua/uk/strana-uk/privet-oruzhie-kabmin-vnes-v-parlament-zakonoproekt-ob-oborote-ognestrela

Мій перший соняшник. На підвіконні.

І декілька думок про фільм "Барбі".

Не є він однозначно ні маніфестом матріархату, ні маніфестом патріархату. Хоча в чистих моментах підсвічує гротесно ці позиції.

Що цікаво - показано - що і чоловіки страждають від патріархату- адже ця система формує до них певні усталені вимоги і водночас ніби побудована на апеляції до захисту жінки. Але ні.

Тобто діє бінарний код - чоловіки роблять патріархат не для себе, а для жінки. Ну або шукають в цьому виправдання навіщо його робити. І визначають себе через цю протилежність: "Ти Кен - бо не Барбі, а Барбі - бо не Кен".

Ну а жінки - теж відчувають все більшу відповідальність на собі. За матріархату. І до цього не усі готові. Що і показує спроба "чоловічої революції" в Барбіленді. І її легкість реалізації. І так, це не рівність.

Що важливо - ця легкість з якою відбулось тимчасове падіння матріархату в Барбіленді - вказує, що якщо думати що певні суспільні ідеї і думки не обговорювати- а заборонити/витіснити - то вони не реалізуються- наївні. Навпаки - це якраз небезпека. Загал не зможе сформувати попередньо
інтелектуальну позицію/імунітет до цих речей.

І тому легко може впасти в ці самі речі. Адже вони будуть виглядати - як незаперечні. Тож ідеї і обговорення- забороняти не можна. А навпаки треба заохочувати. Навіть, якщо вони не подобаються.

До речі, стратегія Аллана- теж заслуговує особливої уваги )

Ну і особисте - першу Барбі - я побачив у Баварії в далекому 1994 році, коли там перебував. І до цього часу її пам'ятаю)

#sunflower #barbie

Кандидат політичних наук, політолог Олексій Якубін упевнений, що головна мета зустрічі в Саудівській Аравії радників з нацбезпеки та політичних радників глав понад 40 держав – це спроба активно залучити країни Глобального Півдня (Захід і так на нашому боці) до обговорення справедливого виходу з російсько-української війни.
"Щоб представники Бразилії, країн Африки, Китаю (його представників не було на першій подібній зустрічі у Копенгагені) почали обговорювати це питання, – пояснює він. – Мені здається, багато представників не західних країн поїхали туди, щоби просто почути позицію України, Китаю, Саудівської Аравії – і доповісти керівництву своїх країн про ситуацію. Я з самого початку не очікував на прийняття якогось важливого рішення. Це не зустріч такого рівня. Але є певні підготовчі моменти".

На думку Олексія Якубіна, важливо, що країни не західного світу готові слухати Україну. Раніше, зазначає він, їхній порядок денний формувала Росія.
"Так, можливо, деякі й надалі дотримуватимуться нейтралітету. Але деякі будуть готові залучитися до тих чи інших положень нашої формули миру. У питаннях, пов'язаних з екологією, ядерною чи продовольчою безпекою тощо. Тобто частина таких умовно нейтральних країн виявиться залученою до низки важливих нам проектів", – наголошує політолог.

Позитивним він вважає, що на зустріч прибув представник Китаю. І хоч він знову репрезентував план КНР, але й взяв участь в обговоренні формули миру Зеленського.

"Частина країн незахідного світу, які мають вплив на Росію, приїхали. Тим самим порушуючи монополію РФ на думку про цю війну, – акцентує Олексій Якубін. – Ми бачимо, як активізуються країни, які потенційно мають виходи на Захід, Схід, Київ та Москву. Та ж Саудівська Аравія. У Китаю є труднощі із Заходом, що звужує його можливості щодо комунікації зі всіма гравцями. Саудівська Аравія має виходи на всіх. І на наших очах ця країна демонструє політичну амбіцію, яка допоможе нам отримати певні інструменти впливу на РФ. Невипадково в країні-агресорі так нервово реагують на цю зустріч".

Водночас, зазначає експерт, нам ще є де працювати – і в Америці, і в Азії, і в Африці, щоб залучати все більше країн до пошуку справедливого миру.

https://society.comments.ua/ua/news/developments/pershi-pidsumki-zustrichi-u-saudivskiy-aravii-scho-nayvazhlivishe-716481.html