Незабаром у Львові у Домі Франка.

Існують речі, які варто проговорювати безліч разів, як слова "я тебе люблю". Книжку ще не читала, але дуже вчасні і геть не зайві думки.

"інколи найбільше, що ми можемо, — це залишатися людьми в рамках наших можливостей"

https://localhistory.org.ua/texts/interviu/edit-eger-navit-za-naiskrutnishikh-obstavin-liudina-vse-taki-maie-vibir/

сонце застібає блискавку ока
наповнює небо літерами письма
яке не вміщається в роті
і плюється повітрям як пелюстками троянд
отруєних добрими намірами садівника

сонце якщо ти бачиш нас
на тарелі великого переляку
подаруй нам обручку причетності
— постукай у спини нам ніби по дереву
розпеченим яблуком три рази

спочатку коротко
ніби виделкою об жертовник

потім довго
ніби витягаєш волосся
з розвареної картоплі думок

потім ще довше
ніби жовток пам’яті
розтікається пательнею небуття

поки ти знов не перетворилося на гарбуз
який ми з’їли ще в листопаді

сонце не засинай просто посеред поля
земля не орана жито не сіяне
та й ми ще ся не вродили

у нас під сорочками бігають вовки мовчання
і приносять в зубах кістки наших предків
ніби діти які по складах вчаться читати
великий тлумачний словник історії

і коли ми підпалюємо оповідь як сірник
ліс наших снів співає самими коренями

ми ж руками розводимо як диригенти
у яких замість рук дерева-відлюдники
і шукаємо сад у якому вони заговорять
як кров у серцях вирізаних з паперу

(2021)

А для тих, хто на презентації не ходить, є відеозапис Олега Дудича. Я зазвичай нічого такого не переслуховую, але сподіваюся, що там не все аж так кепсько. :)

https://www.youtube.com/watch?v=4Yfj6eUGj_s&t=2s

https://www.youtube.com/watch?v=qtrvv_O4gFQ&t=30s

Незабаром у Франківську.

Сподіваюся, що всі вже бачили, але залишу і тут, відкритий лист перекладацької та культурної спільноти щодо ситуації з премією імені Максима Рильського і не тільки, ініційований командою фестивалю Translatorium та активістським перекладацьким осередком "Перекладачі в дії".

https://docs.google.com/document/d/1_3j1Dv57DtV9cnNHLSBYvXAhqaQP1EmRIFNMs5NSFYQ/edit?fbclid=IwAR0wwBbmnoFkavJL3pLPr8zOJKmzh4g3WZvPRIscNz00HE8_Lp14yeuQZ18

За мотивами сьогоднішнього дня і вечора.

"Чтиво", звісно, - річ, яка мало сумісна з авторським правом, але точно пам"ятаю що колись ця пдфка лежала на Internet Archive. Валерій Ілля, "За туманами ковалі". І, щиро кажучи, якби цю книжку перевидали, щось підказує, що її купували б.

https://chtyvo.org.ua/authors/Illia_Valerii/Za_tumanamy_kovali/

Розмова з Катериною Мичкою. Про Італію і не дуже.

https://www.linkiesta.it/2024/02/%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%8C%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0-%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8-%D0%B0%D0%B1%D1%81%D0%BE%D0%BB%D1%8E%D1%82%D0%BD/

Незабаром у Києві буде таке. Будемо читати вірші зі "Сміху згаслої ватри" разом із прекрасною Галиною Стефановою.

Вікторія Фещук зібрала 10 віршів про 10 років війни https://chytomo.com/10-virshiv-pro-10-rokiv-vijny/

Sofia" from the cycle “The People of Donbas” is The Yale Review's poem of the week. Thank you a lot for translation to Amelia Mukamel Glaser and Yuliya Ilchuk https://yalereview.org/article/iya-kiva-sofia

при зачиненій брамі європи у світлі непевному
стоїмо із ліхтариками на лобі – такі наші німби воєнні

читаємо книги священні і не впізнаємо себе
ні серед пророків ні серед учнів твоїх ні серед апостолів

хто ми для тебе Господи
чи є ми для тебе дорослими
чи ще ж таки дітьми

чи бачиш нас Господи
чи відділяєш ще світло істини від пітьми
сльози від поту
і невинних від винуватців наших

чи пам’ятаєш що суд твій страшний ще не відбувся
ні в Нюрнберзі ні у Гаазі ні в Києві золотому
і що черга у свідки тепер буде довгою мов спів поминальний
непроминальною наче шлях до військового цвинтаря

чи бачиш ти кров у нас на губах
кров під ногами кров у кишенях кров у наплічниках
кров у кожному слові вогню
і кров у тиші яку нам не перейти мов пустелю свободи

як просили ми землі заповіданої
то віри не йняли що буде вона з крові та м’яса людського
так що й до смерті кістки наших мертвих з горла не вибрати

а води ще не просили
бо соромно серед крові казати про воду
соромно називати воду водою

але поки ми ще стоїмо
ти йди замість нас по воду гніву
йди по крові нашій як по воді

щоб земля наша врешті врожаєм любові вродила

13.03.2023

навіть тварини у цій клітці часу не стримують сліз
плаче собака над тілом дівчинки, яку щойно знайшов під завалами
плаче кіт, вчепившись у ковдру, під якою лежить його вбитий господар
плаче левиця у зоопарку, в який щойно поцілили ніби ж як люди

так само і квіти; висихають на нитку в порожніх від смерті домівках
сумують за тими, хто приносив їм воду любові й світло турботи
складають свої пелюстки у кулачки, мов ображені діти
і завмирають, хнюплячи ясні голови, бо стеблам не сила більше триматися

якби не війна – скільки б садів приймали в обійми весни тихі дзвони людей
якби не війна – скільки б птахів дарували сережки цвірінькання кожному вуху

якби не війна – плач і попіл цієї землі,
де погляд тому гомоніли дерева, які посадив ще мій батько,
ми б більше ніколи не передали у спадок

03.03.2024

Той текст про Франківськ, що був лежав у фейсбуці, тепер також є на сайті Pen Ukraine https://pen.org.ua/blog-bozha-nedilya

12 березня о 19.00 будемо говорити з Анною Вовченко про "Сміх згаслої ватри" в просторі Pen Ukraine.

Вхід вільний за попередньою реєстрацією. https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdA1w6qN4SgR6E_mhtoMXhkdsHyKzblLQus-r725wc11jr8vg/viewform?fbclid=IwAR11BGNczmslmmvDhhH-1AMQYB9cQ5-BDYNDpRZTJPCi8WDyM7hdsyBNwao

Донати на КультПодкаст вітаються.
Картка 5457 0822 9092 9368

Стартувало передзамовлення моєї італійської книжки "La guerra è sempre seduta su tutte le sedie" ("Війна завжди сидить відразу на всіх стільцях") в перекладі Юлії Чернишової та Піни Пікколо. Збірка двомовна і вийде 30 квітня 2024 року.

На окбладинці - робота Інги Леві "Подвійна експозиція", день 57, 21 квітня 2022 року "Страсний Четвер / Кадр з відео з російського танка, що стріляє по житлових кварталах Маріуполя".

https://www.lavitafelice.it/scheda-libro/iya-kiva/la-guerra-e-sempre-seduta-su-tutte-le-sedie-9788893467282-618859.html

Завтра, в Міжнародний день поезії, будемо презентувати з Анетою Камінською з мою тримовну книжку "Осіротілі дерева" у Кракові.

Початок о 18.00, вхід вільний.

Локація: NIĆ. Kawiarnio-księgarnia, ulica Sławkowska 26