Я не маю сумніву, що атака росіян на «Охматдит» є цілеспрямованою і продуманою частиною великого плану з інформаційної і ідеологічної перебудови українського інформаційного фону.

Одразу після атаки зʼявляється ряд так званих «блогерів» і «пересічних» осіб, які запустили у суспільство меседж що у атаці винен не агресор, а влада яка не змогла з агресором домовитись і нормально організувати систему ПВО.

Інформаційна атака відбулася на стільки організовано що весь український інтернет змістив фон з «росіяни вбивають наших дітей і за кожного з наших ми маємо забрати сотні їхніх» на «українська влада винна в тому що по нам летять ракети і треба домовлятись».

При цьому як саме домовлятись ніхто не каже , адже , цитую : «для цього є влада , яка має це зробити».

Тобто відбувається одночасне звинувачення і перекладання власної відповідальності на владу, простими словами: «Ми їй не довіряємо, але саме вона має прийняти рішення».

За крайні, далеко не бігати, пʼять років росія показала що може впливати на вибори в Угорщині , Словаччини , ряду інших країн і навіть США. То чому ж вона не може зіграти в набагато простішу гру?

Перед Другою Чеченською вони підривали власні будинки і звинувачували в цьому Ічкерійців. Для виправдання власних злочинів вони влаштували теракт «з українським» слідом в «Крокусі», а тут ряд «блогерів», які всі разом коштують дешевше ніж один день телевіщання на якомусь сраному «орт».

Служба Безпеки має дуже жорстко реагувати на будь-які прояви виправдання російських злочині шляхом зміщення акцентів.
Саме росія і її «говорящі голови» в Україні винні у тому що вчора загинули діти, а не українська влада, пво чи хто завгодно.

Починаючи з 1654 року ми підписали ряд домовленостей з російською імперією. Жодні з них ніколи не виконувались. Так, за стіл переговорів сідати потрібно буде, але виключно з позиції сильного.

Невже дехто і справді не розуміє що у випадку заморозки війни, вона повернеться знову, ще більшим кількісно і більш підготовленим особовим складом ворога?

Єдиний вихід для нас - завдати їм таких втрат, щоб того часу поки вони будуть очухуватись нам вистачило на реорганізацію і поповнення армії, модифікацію оборонки і ментальної революції зі зміни пріоритетів з культу «споживання» на створення національної ідеї - «Державотворення».

Останнім часом я пишу небагато. На це є деякі причини і однією з них хочу поділитися з вами.

Я працювала над створенням ілюстрації для мерчу видавництва @plomin.🔥
Футболку ви можете придбати на сайті: https://plomin.club/product/ride-the-tiger-t-shirt/

Це сучасне мілітарне прочитання Еволи, яке проявилось у захопленні українськими військовими окупантського бронеавтомобілю "Тигр-М". Але на цьому весь символізм не завершується. Про ідею проекту та процес його реалізації ви можете детальніше прочитати тут (англ) або тут (укр).

Продовжую тему рівності перед машиною і спрощення людини, що йде в парі з ускладненням масової техніки.

В Японії тестують нову технологію - роботів на віддаленому керуванні. Такий собі ультратехнологічний фріланс. Все, що для цього потрібно - необхідне оснащення, яке, вочевидь, не потребує специфічних знань чи навичок, які важко здобути.

Робота перетворюється на гру, що цілком вписується в одну з тез метамодернізму, яка говорить про те, що жити треба граючи. Частина футурологічних передбачень також стосується того, що значна частина економічної діяльності буде відбуватися в ігровому форматі. Ось і полетіли перші ластівки.

Японія "славилась" своєю проблемою міжстатевої комунікації: японки платять чоловікам-ескортникам за проведений час, компліменти та іноді секс, в той час як японці поринають у віртуальну порнографічну бульбашку через страх і невміння спілкування з жінками. Останні тепер можуть повністю піти у віртуальність, мінімізуючи свої контакти зі світом навіть без необхідних для цього навичок. Шлюби з ШІ-аватарами вже почали з'являтися і на Заході. Колись людина проголосила себе цінністю. Сьогодні вона вважає себе найбільшим прокляттям.

Друзі, мій збір на аптечки закрито!💪
Вдалося зібрати навіть трохи більше. Дякую всім за донати та репости - вони конвертуються у 3 аптечки, у 3 збереженні життя.❤️

Також цей збір відзначився найбільшою кількістю листівок - мені дуже приємно, що моя скромна творчість таким чином приносить користь спільній справі!

"Жінки споглядають зірки", Чоу Ота, 1936 рік.
Національний музей сучасного мистецтва в Токіо.

Вбивство Ірини Фаріон є свідченням того, що війна просувається глибоко в наш географічний та ідеологічний тил в той час, як президент імітує безпорадність і випрошує "дозвіл" обстрілювати територію ворога.

Неважливо, як ви до неї ставились і чи погоджувались. Більшість об'єдналась у недопустимості ведення такої "політичної боротьби". Мені чомусь згадались настрої, які були певний час поширені в суспільстві, що "хлопці з фронту прийдуть, порядок наведуть", тобто був запит на неправомірні дії відносно влади, така собі непроговорена легітимація на збройну боротьбу в тилу. Але, сталось, не як гадалось.

Хлопці з фронту не повертаються, але "порядок" вже наводять, однак далеко не так, як ми того бажали. Поки зрадники, які нищили нашу державність і зливали нас росії, перебувають на свободі, а влада не приймає жодних дієвих заходів задля справедливого вирішення їхньої подальшої долі, вільна від імперської меншовартоті та ліволіберального конструктивізму, скажімо, самостійницька україноцентрична позиція (так, радикальна, але це "наша" позиція, яку Фаріон виводила зі спадку української націоналістичної думки) стає причиною отримання кулі у скроню. Як це було і протягом минулих століть. Нам є над чим задуматись.

Нехай спочиває з миром.

Панове!

Нашим друзям з 4 БШР "Рубіж" потрібна наша допомога!

Що саме потрібно?

- 2 Зарядні станції EcoFlow RIVER 2 Pro - 68000 грн
- Портативна Зарядна станція EcoFlow DELTA Max 1600 - 60000 грн
- 3 Генератори дизельні QUBE QED4000XE 1-phase 2.6 / 3.0 кВт 12 л - 78 747 грн
- starlink - 17 490 грн

Загальна сума - 224 237 грн

Збір треба закрити оперативно. Саме тому ми будемо раді будь-якій допомозі: донат, репост та долучення до збору з "допоміжною банкою".

Основна банка: https://send.monobank.ua/jar/6ubEWrU7YF
Картка: 5375 4112 2098 4624

Ті хто бажає безпосередньо взяти банку (чим більше людей , хто візьме, навіть, по 1000 - тим швидше хакриємо) додавайтесь в чатик: https://www.tg-me.com/+pMStIhaH1pUyOTUy

Разом ми сила!

У контексті справи Ірини Фаріон підіймається теза про те, що російські спецслужби таким чином хочуть розколоти українське суспільство, а тому ми маємо єднатися. З метою я погоджуюсь, вона очевидна, однак питання єдності викликає питання. Вона можлива за спільної ідейної рамки існування, з якою погоджуються різні групи суспільства з відмінними поглядами. Коли різні політичні сили пропонують свій шлях досягнення спільної мети, а не своє бачення майбутнього.

Ультраплюралізм у вигляді діаметрально протилежних проектів подальшого розвитку країни приводить до внутрішньої кризи і підвищення емоційного накалу в суспільстві, що створює замкнене коло: люди вимагають "швидких та ефективних рішень", політики вдаються до популізму і радикальних заяв, що не допомагає вирішити проблему. Це ми бачимо в Європі, яка після періоду тимчасового затишшя ліволіберальної програми розвитку починає подавати голос незгоди. Котел з різних рас та культур замість "відкритого суспільства" формує відособлені угруповання, найрадикальніші з яких вдаються до вбивств (місцевого населення чи білих мігрантів). Адже і у них є плани на подальшу долю Європи.

Тому я почала скептично сприймати заклики до єдності всередині України (хоча раніше щиро вірила в це і підтримувала дану тезу). Вона неможлива, адже у нас відсутня глобальна візія України майбутнього, а різні соціальні та ідеологічні групи ставляться одна до одної вороже (часто не безпідставно), що все ще є наслідком нашої необережності і відкритості для індоктринації як зі сходу, так і з заходу. У нас навіть немає чіткого уявлення про бажане завершення війни, окрім емоційних закликів по типу кордонів 1991 року (залюбки, але чи забезпечить це наша матеріально-ресурсна база?).

А тому реальне об'єднання громадян з різними політичними вподобаннями неможливе, адже від останніх напряму залежить і візія завершення війни. Ждуни та індиферентні будуть підтримувати якнайшвидші переговори на будь-яких умовах, щоб "завершити війну політиків"; орієнтовані на Захід будуть виторговувати "більш вигідні умови перемир'я", щоб Україну швидше взяли до ЄС і НАТО; прихильники самостійництва не погоджуються зі зливом наших територій ворогу та замороження поточної ситуації, адже це призведе до другого, але вже сильнішого та жорстокішого нападу на Україну.

Однак, це не значить, що потрібно розбігтися кожний у свій куток і продавлювати свій дискурс. Об'єднуватись дійсно потрібно, однак це має бути доволі практичний та ідеологічно нейтральний аргумент. Що наша мета - вижити і жити в незалежній Україні. Адже всі ми бачили, що робить окупант на захоплених землях. І державна пропаганда мала би постійно про це нагадувати, аби у людей не виникало питань "заради чого ця війна?". Більшість України звикла до війни, адже в тилу вона проявляється окремими спалахами, які через кілька днів зникають в стрічці новин. А проблеми з електроенергією почали сприйматись як забаганки влади, а не (доволі низька) ціна нашої свободи.

Реальна єдність майже неможлива, адже влада впроваджує таку політику, яка йде врозріз з очікуваннями суспільства. Однак, нам необхідно знаходити точки дотику, адже зовнішня робота над нашим розколом буде розгортатися далі. І це вигідно не лише росіянам, а й Заходу, для якого "розгул неонацизму" в Україні може стати вагомим аргументом для підваження подальшої допомоги. І ці тези вчергове будуть лакмусовим папірцем для виявлення антиукраїнських елементів як проросійського, так і прозахідного спрямування.

Тим не менш, заклик до єдності видається мені челенджем для досягнення зрілості - коли у важких ситуаціях ти можеш відсунути свої переконання на другий план задля виходу з кризової ситуації. Вийти зі звичного патерну поведінки та мислення, стати більш виваженим. Нас провокують на радикалізацію та емоційну нестабільність, а це значить, що нам потрібно робити протилежне.

Друзі, останнім часом я рідко з'являлась - це літо виявилось вкрай насиченим різноманітною моєю залученістю у цікаві ініціативи. Але ніщо не проходить дарма і деякими напрацюваннями я маю змогу ділитися з вами!

Мене запросили на цікаву розмову на тему фемінізму та гендеру, під час якої я поділилась і власним досвідом ідеологічного розщеплення особистості. І тепер я вас запрошую до перегляду!
👇👇👇
https://youtu.be/S73Axe4mvzo?si=f-XPPKh6KFl5Ar6k

28.07.2022 Приблизний час 24:00

Я відкриваю очі від того, що вже лежу на полу, у роті шматки зубів, всюди дим та крики. Хтось тоді гучно сказав - "Виходимо, зараз буде ще", "Зараз воно загориться".
Варто зазначити - всі ліжка були дуже плотно один до одного, багато матраців та ковдр. Приміщення в якому стояв масляний якийсь пресс, з якого просто розтікалось масло, після вибуху.
Із другом (досі в полоні) ми чіпаємо першого пораненного і тягнемо його на вулицю. Біжимо босоніж, по склу та металевих осколків. Проходячи біля входу в барак - мертві хлопці, калюжі крові, масло. На вході стояли здорові металеві ворота - їх просто здуло. Хтось починає проламувати забор із колючим дротом переносячи поранених до того бліндажу. Деякі хлопці побігли назад в барак, щоб забрати інших поранених, хтось намагався потушити пожежу. Крики хлопців, які кричали в вогняній пасці внутри приміщення - це жах. В якийсь момент вони припинились. Стало все ясно, коли полум'я було на метрів 5 вище за будівлю.
Поранених почали тягнути на аллею, бо там було світло. Крики про допомогу не мали успіху, ніхто навіть не виходив. Проте ми бачили якийсь силует на "Центральних" воротах, і наче як він або просто дивився, або знімав на камеру. Цього вже не пам'ятаю. Вибігли "космонавти" і хтось із них дав чергу з АК. Ми попросили дати хоч щось, задля порятунку. В відповідь тиша. Лише одна фраза - не кричіть. На кронах дерев ми бачимо мерехтіння від швидких, які чомусь не пропустили.
Ми почали рвати на собі одяг - імітуючи джгути, тампонувати вузлові кровотечі, в смітнику знайшли обгортку від морозива - якийсь час це працювало, як оклюзійна наліпка, проте її почало втягувати в легені.
Всі медики без зайвих слів розділили зони роботи, бо серед бійців були як взводні медики так і ротні на додаток до медиків з медичної служби. Весь бордюр та дорога - в крові.
Ми намагались зробити все що могли і навіть більше. Команда робота мала свої результати. Періодично проводились медичні збори на полігоні та й всі медики знали один одного. В нас було своє міні-ком'юніті.
Через деякий час адміністрація все ж вирішила дати нам якісь тряпки, сама попиваючи каву і сміючись з нас, як хлопці кричать від болі їм приносило лише радість.

29.07.2022 Приблизний час 03:00

До нас приводять медиків, із числа полонених 61 ВМШ. З ними вже трошки легше стає працювати. Частина хлопців починає втрачати свідомість, кровотечі стає все важче і важче контролювати. Геморагічний шок починає прогресувати. В когось пневмоторакс переходить в напружений. Запит від хірурга до адміністрації - попросити голку у швидкої, щоб зробити декомпресію завершується категоричною відмовою. СЛР робилось постійно, один за одним. Когось витягнули, когось ні.

29.07.2022 06:00

Чому знаю точний час? Бо "пєсєнка" грає на всю територію колонії. Приїхали вантажівки тентовані, починають грузити поранених, процес штучно сповільнюється, спеціально "туплять", частина хлопців загине під час транспортування, частині просто відріжуть кінцівки, не бажаючи їх врятувати. Всіх, хто був легким пораненим - відведуть на ШІзо (Штрафний Ізолятор). Камера розрахована на 6 затриманих, а нас там було 36. Там ми не будемо бачити сонячного світла протягом місяця, будемо чути крики хлопців, що катують кожен день.