Ну йобанаврот, скільки можна

Результати Книжкової країни. Був дуже вражений побачивши автора Казок Баби Гавришихи. Дуже колоритний та приємний дядько. Аж захотілося якесь інтерв'ю з ним почитати.

​​Закінчив фінальну частину «Левіафана». Дуже сподівався, що автору вдасться зробити нестандартний фінал, бо після попереднього тому в мене було відчуття, що все закінчиться чимось банальним. Частково, так і було, та автору вдалося здивувати та порадувати цікавими поворотами.

Тож, про сюжет. Наші головні персонажі (це ті, які читають щоденник малого, якщо хто забув) далі продовжують відкривати моторошну історію про те, як діти боролися за виживання на кораблі, де закінчувалося повітря. Щоденник закінчується, але їм вдається витягнути з корабельного робота відео, де всі події видно з абсолютно іншої перспективи. Автор дуже вдало зіграв на цьому, хоча формально, це можна вважати роялем в кущах, особливо те, як він обіграв роздвоєння особистості одного з персонажів (так, це спойлер, але ви все одно ж не знаєте про кого я). На цьому моменті я вже думав, що все, пиздець, вся загадка була саме в цьому розвоєнні особистості, а це пизда як нудно. Але події розвивалися далі і сюжетні повороти змінювали один одного з пристойною частотою. У фіналі все обернулося досить несподівано, хоча ця несподіванка вартувала певної просадки сюжету. Вона була аж занадто різкою і тому було відчуття, що нам не все розказали, що хотіли.

Щодо малюнку, то тут взагалі немає претензій. Я вже досить багато манги побачив і можу сказати, що в Левіафані один з кращих малюнків в манзі українською. Тут є те, що я пизда як люблю – охуєнна деталізація навколишнього середовища. Я вважаю, що для космічної фантастики це дуже важливий елемент (але майте на увазі, що це не чиста фантастика, це скоріше психологічний трилер у фантастичному антуражі). Деталі оточення охуєнно передають гнітючу атмосферу, яка панує всередині корабля. Це майже повноцінний член сюжету тут.

У підсумку можу сказати, що ця манґа цілком виправдовує свої очікування (якщо перед читанням ви ознайомитеся з анотацією), хоча могло б бути і краще. Мабуть, 3 томи це таки замало. Десь 5 було б заєбісь і краще можна було б розкрити певні моменти.

Рекомендую всім любителям космічного горору та трилерів.

Сюжет: 7/10
Малюнок: 9/10
Оцінка: 8/10

#ррцз #безцензури #манґорецензія #коміксрецензія #манґа @Nashaidea

Огледи на попередні томи:
Том 1 – https://www.tg-me.com/uncensoredreview/1089
Том 2 – https://www.tg-me.com/uncensoredreview/1195

Придбати можна тут: https://bit.ly/49Z6Yfu

​​Як не знаю, як це працює, але «Синя тюрма» (Blue Lock) затягує просто жесть як сильно. Це при тому, що тема для мене не те щоб найцікавіша. Так, я почитав 2-3 томи і вони пизда яі круті.

Як ви вже знаєте з першого тому, це історія про експериментальний метод пошуку нового нападника у національну футбольну збірну Японії, де зібрали дохуя найперспективніших молодиків з усієї країни та зачинили їх в «тюрмі» обладнаній під навчальний футбольний табір. Класична схема королівської битви, коли є певна група персонажів, які мають пройти певну кількість різноманітних випробувань і залишиться у кінці лише хтось один. В цій історії це футбольні випробування і другий-третій томи розповідають про кілька футбольних матчів між блоками, які відбуваються в рамках наступного випробування, де всі блоки грають між собою командами. Я не прямо фанат футболу, люблю іноді глянути матчі цікаві, але авторам неймовірно вдалося створити напругу, яки не відпустить читача до фінального свистка. І от ніби тут не зовсім класичний футбол, але за цим цікаво спостерігати. Як на мене, головна заслуга цього в тому, що сценаристу вдалося пиздато прописати персонажів і тому нам цікаво спостерігати за їх переживаннями навіть коли це не головні герої. Драматизм на дуже високому рівні.

Щодо малюнку, хотілося б зауважити, що до нього швидко звикаєш і він вже не здається дуже крутим. Просто цілком собі нормальний малюнок, без чогось мегаохунного. Єдине чим він для мене вирізняється – прекрасно передана міміка облич. Не реалістично, а саме пиздато. Це дуже сильно доповнює драматизм в деякі моменти. Одна з причин чому персонажі чікаві ледь не всі.

Рекомендую цю манґу всім. Це буквально дуже універсальна історія. Шлях Йоїчі до футбольних вершин навряд залишить будь-кого байдужим.

Сюжет: 9/10
Малюнок: 7/10
Оцінка: 8/10

#ррцз #безцензури #манґа #коміксрецензія @Nashaidea

Придбати можна тут: https://bit.ly/44mvd6r

Огляд на попередній том: https://www.tg-me.com/uncensoredreview/1314

​​На черговий спільночит, ми взяли «Джина» авторства Жана Дюфо з малюнком Ани Міраллес від Видавництва 46. І, блядь, який же це охуєнний твір!

Насолоджувався цим твором разом з:
🤓 UAGeek
🆘 Роршах врятує нас
👨‍🎨 Мальопосум
🌧 Мовний дощ
🟥 Червоногарячий Z'Gok
🙅‍♂️ КОНТРОВЕРЗА❌

Сюжет оповідає про жінку Кім Нельсон, яка шукає інформацію про своє коріння, а точніше про бабусю Жаду, яка була головною жінкою в гаремі султана Туреччини у 1910их. Окрім цього, її шлях пошуку веде також до таємничого скарбу султана, який він планував передати Німеччині для підтримки їхніх тодішніх планів щодо майбутньої війни. Я, звісно, трохи узагальнюю й там є купа нюансів, але основна затравка сюжету саме така. Оповідь дуже схожа на історії класичних пригодницьких фільмів... десь до 80их (типу того ж «Роману із каменем»). Гарна головна героїня в пошуках чогось важливого потрапляє в купу пригод, в яких їй допомагає випадково зустрітий красень. Історія не має якоїсь аж дуже вражаючої оригінальності чи захопливості, але цілком відповідає тому, що від неї можна очікувати. Це гарно написані пригоди, які під кінець першого тому отримують певну ауру містицизму, який хоч і можна пояснити цілком логічними речами, та хочеться вірити у частинку фентезі в цій історії.

Але за що варто брати цей комікс в першу чергу – це малюнок. Можете взяти всі епітети та їх варіації, які будуть означати «пиздатий» і це буде про цей комікс. Комікси з таким охуєнним малюнком на українському ринку можна перерахувати на пальцях рук. Це неймовіно. Як художниця передає Стамбул 20ого століття у дві різні епохи – це настільки мистецтво, наскільки можливо. Деталізовано буквально кожен кадр. КОЖЕН. Це створює неймовірну атмосферу і додає неймовірну купу шарів до історії, які ожна сприймати просто на фоні, або ж детально вивчати, розглядаючи кожен окремий фрейм. В обидвох випадках це не залишиться поза увагою будь-якого читача. Персонажі теж намальовані дуже пиздато. Кожен має свій стиль який одночасно не випадає з загальної картинки, й має достатньо персоніфікації, щоб не плутати одного від іншого.

Тож, у підсумку – хороший пригодницький сюжет, який хоч і не завершується в першому томі та має цілком пристойну кульмінацію. І просто неймовірний малюнок, який вартує того, щоб годинами ним насолоджуватися.

Рекомендую всім, але майте на увазі, що це чесні 18+, крові тут мало, але цицьки та пісюни ледь не на кожній сторінці.

Сюжет: 8/10
Малюнок: 10/10
Оцінка: 9/10

#ррцз #безцензури #коміксрецензія #комікс #банжесіне #джин #дюфо #міраллес

Придбати можна тут: https://bit.ly/4d6sq5a (За промокодом djinn10 зможете отримати знижечку до 20 травня)

Не очікував, що буду постити щось про цьогорічне Євробачення, але це розйоб.

https://www.youtube.com/watch?v=BNc5zTYkTaQ

​​Люблю коли мої очікування від коміксу роз'обуються нахуй в хорошому сенсі. Саме такий випадок стався з другим томом Ласуна від DC та @rm_comics.

Після першого тому (від якого я очікував більшого), я думав, що в продовженні буде щось приблизно на тому ж рівні. Хороша драматична історія в постапокаліптичному антуражі з кількома нестандартними елементами, але зі стійким акцентом на стосунки між людьми та їх натуру. І, в цілому, все так і вийшло, але це переросло на якийсь наступний рівень. Усе набагато драматичніше та непередбачуваніше, ніж у попередньому томі. Інтрига наростає, з'являються додаткові сюжетні лінії, які вносять до історії нові повороти, які дуже так ніхуйово впливають на основну сюжетну гілку. Окрім того, ти реально відчуваєш, що в цьому світі довіряти неможливо нікому. Навіть ті персонажі, які здаються хорошими та добрими, все одно виглядають максимально підозріло й довіряти їм складно. Відповідно, складно і оцінити свої власні емоції щодо того чи іншого пиздюка чи пиздючки. Це дуже добре грає на емоціях читача.

Малюнок теж ніби прокачався. Деталізація виросла і тепер це все більше схоже на того класичного Леміра, якого ми знаємо з інших коміксів. І не думайте, що оці костурбатенькі лінії – це щось всрате. Він дуже майстерно їх використовує для того, щоб доповнити сюжет додатковими деталями, емоціями, чи просто підсилити драматизм тієї чи іншої сцени. Лемір дуже майстерний у грі з панелями і цей комікс – яскравий тому приклад.
Я не бачив другого сезону серіалу, але вже бачу, що оригінал по сюжет дуже далеко від адаптації, тому навіть якщо ви бачили, то все одно має бути цікаво, бо тут явно все інакше.

Якщо перший том я ще сумнівався, то тепер сміливо можу рекомендувати всім – Лемір вчергове доводить свою майстерність коміксиста.

Сюжет: 8/10
Малюнок: 8/10 (гра з панелями – 10/10)
Оцінка: 8/10

#ррцз #безцензури #коміксрецензія #комікс #постапокаліпсис #dc

Придбати можна тут: https://bit.ly/3QCl53R

Огляд на попередній том: https://www.tg-me.com/uncensoredreview/1341