Spiritbox на минулому тижні зовсім їбанулися і три дні підряд випускали нові треки відразу з кліпами. Дуже різноманітні треки вийшли, що не дивно для них. Але сказати, що це прямо хіти - ніхуя. Просто хороші пісні.

Ultraviolet: https://youtu.be/tDrIBRucWxo

Angel Eyes: https://youtu.be/d6R-ZjEgnlo

Too Close / Too Late: https://youtu.be/wE8B_wuSsaY

Хороша знайома просить допомоги, але цього разу потрібна кров. Якщо є хтось з групою 2+ в Києві, чи з можливістю здати тут, то напишіть.

Люди добрі
Я до вас знов з проханням
Але цього разу проситиму не гроші а кров😱

Колегу з волонтерства і просто файну жінку спіткала біда під назвою РАК
І за 10 днів їй робитимуть складну операцію.

Потрібна кров лише 2+

Здати кров потрібно на цьому тижні, у лікарні Феофанія за адресою Вул. Академіка Заболотного 21, 1 корпус (хірургічний) для пацієнтки Босенко Людмили Вікторівни. Її чоловік може довезти від Теремків.

Хто готовий пишіть мені, я сконтактую вас в ТГ

​​Третій том «Зроблено у безодні» зміг вразити мене як поганому, так і в хорошому сенсі.

Почнемо з поганого. Відразу на початку відбувається якось дуже багато стрибків у сюжеті. Ріко та Реґ завершують своє перебування на другому рівні Безодні й рухаються далі, але це супроводжується дикими ривками. То вони тренуються до подорожі, за кілька сторінок вони вже закінчили тренування. Як воно відбувалося – а хуйзна. Десь за кадром це все. Потім вони прощаються зі всіма, а потім ХУЯК і вони вже на третьому рівні. І от лише з цього моменту починається плавне розгортання нормальної історії, яка вже набагато більше схожа на те, що ми бачили в попередніх частинах.

Далі розгортаються класичні пригоди у Безодні – герої зустрічають нові небезпеки, нову флору та фауну. Це цікаво та захопливо. Потім потрапляють у серйозну небезпеку (куди ж без неї) і це приводить їх до знайомства з новою персонажкою, яка красується на обкладинці. І от коли діло доходить до передісторії цієї персонажки, то тут настає повний ахуй. Я, мабуть, прочитогледів найжорстокішу сцену з усього, що читав у коміксах. Такої срані я не очікував. Автор вдало грається на контрасті з емоціями читача. Вже заради таких поворотів варто читати цю серію.

Щодо малюнку – він пиздатий, як завжди. Єдиний момент – занадто світлий. Схоже, цього разу друкарня боялася проїбатися (чи може саме так друкарні й подали) і зробити занадто темно (як вийшло місцями в частині накладу попереднього тому). В результаті вийшло занадто світло і це впливає на атмосферу твору.

Та недоліки цього тому навіть на краплину не перекривають те, що продовження вийшло вдалим. Рекомендую.

Сюжет: 7/10
Малюнок: 9/10
Оцінка: 8/10

#ррцз #безценури #коміксрецензія #манґа @Nashaidea

Придбати можна тут: https://bit.ly/3QxWtZb

Огляди на попередні частини:
Том 1 – https://www.tg-me.com/uncensoredreview/1143
Том 2 – https://www.tg-me.com/uncensoredreview/1218

Ну що ж. Я завершив проходження «Hogwarts. Legacy». Вибив всі досягнення і зібрав усе, окрім однієї хуйні через яку я цю гру не просто не люблю, а ненавиджу.

Відгук вийшов такий великий, що в один пост не вліз) тому зараз буде кілька постів)

Почнемо з хорошого. Навколишній світ охуєнно гарний. Прям пиздець краса. Можна просто літати по світу на мітлі й ловити від цього тотальний візуальний оргазм. До проходження чув, що гарно зробили лише замок, а сам світ бідний – згоден лише частково. Якщо порівнювати з еталонами жанру, то так, може здатися, що світ бідний. Але якщо не вдаватися у порівняння, то цілком собі норм. Коли відбувається зміна сезонів, то світ залишається гарним, але отут вже починаються нюанси. Бо ця зміна реалізована просто через зміну кольорів текстур. Так, взимку тут не буде кучугур снігу, просто зелень на деревах та траві стане білою. Коли це бачиш вперше, то може здатися, що все ок, але з часом бачиш таку «халтурку» і стає не ок.

Сюжет загалом вийшов непоганим. Зірок не хапає з неба, але цілком пристойно, грати було цікаво. Але це зовсім не стосується другорядних місій. Тут є кілька типів другорядних місій – другорядні місії друзів та просто рандомні другорядки. Ці, які стосуються друзів, то там три цілих сюжетних лінії квестів, для кожного з твоїх шкільних друзів. Загалом теж не гімно, але трохи поступаються головному сюжету. А от усі інші побічки – просто висмоктані з пальця історії. Рандомні люди просто доручають п'ятикласнику смертельно небезпечні завдання абсолютно без будь-якої думки, що він(вона) може постраждати. Ну максимум тобі скажуть: «Будь обережний, їбать.» А на додачу до тупорилих квестів, тут максимально всраті діалоги. Ок, я зміг звикнути до перебільшеної емоційності (мабуть, цільова авдиторія, все ж, діти, для яких варто робити цю перебільшену емоційність), але коли черговий рандомний персонаж при першій зустрічі знову мені почав розказувати ледь не всю історію свого життя, коли я просто хочу глянути що він продає – я остаточно зрозумів, що їбав я ці діалоги в рот і в носа. Тут буквально кожен хоче тобі розказати свою історію при першій зустрічі. І це пизда.

Ще одна хуйня гри – абсолютно безпонтовий лут, який відчувається абсолютно непотрібним. Так, ти можеш собі гарно одягнутися, але відчуття якихось змін по характеристиках в мене виникло лише десь на останньому етапі гри, коли я востаннє апґрейдив свій одяг. В основному, весь лут має лише візуальний характер й це відчувається повною хуйнею. Ти, звісно, можеш його продавати, але прикол в тому, що купити щось реально толкове за виручені кошти неможливо. Усе, що ти можеш купити – повна хуйня. Всі складові настоянок та усі рослини ти можеш собі виростити сам просто один раз купивши певний тип обладнання, яке буде в тебе стояти в кімнаті на вимогу. Але глобально, мені важко уявити, щоб комусь хотілося використовувати щось окрім чарів та зілля для відновлення здоров'я, бо навіть на найскладнішому рівні складності. Я не відчув жодних складнощів у бою без використання допоміжних предметів.

Теж повна хуйня в RPG-складовій. Що б ти не робив – усім похуй. Хороші дії робиш, хуями всіх обкладаєш – насрати. Інші максимум скривлять їбало під час однієї конкретної розмови. Все. А ще мене дуже вибісило, що в кінці гри треба вирішити, що робити з однією хуйнею, яка фактично є джерелом проблем у головному сюжеті гри і тобі треба або заховати її й нікому не розповідати, або знищити і ввібрати в себе її силу. І якщо ти вибираєш знищити її, то до тебе ставляться ніби ти якийсь кончений уйобок, хоча це буквально вирішує проблему й не перекладає її на рандомних людей в майбутньому. Дорослі, які тебе ведуть увесь сюжет і які колись вирішили не знищити цю хуйню, а сховати, чомусь навіть не задумалися, що їх інфантильні дії призвели до того, що я (рандомний п'ятикласник) маю розгрібати гімно, яке сталося внаслідок їх тупорилого рішення. Дещо схожа поїбота з тваринами. Ми тут в грі їх ніби «рятуємо» від браконьєрів. Але по факту, ми так само браконьєримо, просто садимо в більшу клітку, а потім так само експлуатуємо, лутаючи з них різні частини тіл. І це все подається з позитивного боку, блядь.

Ну і фіналочка, чому я зненавидів цю гру. Я прихильник проходити все на 100% і тут я зібрав усе, окрім однієї декоративної речі для кімнати на вимогу. А прикол в тому, що ці речі випадають з певних скринь абсолютно рандомно. А місць, де є ці скрині, більше 100. І от я наче їх всі зібрав, а тепер не знаю чи то глюк гри стався, чи то я дійсно проїбав якусь скриню. І йти перевіряти усі ці 100 місць я просто їбав.

Загальна оцінка: 4/10