В країні скелястій,
країні убогій,
У горах високих,
найближче до Бога,
Де жити не хочуть і сірі тумани,
Де тільки гуляють
вітри та бурани,
Та, гір цих самотніх
самотня цариця,
У небі ясному кружляє орлиця, —
Сьогодні, як видиво
рідних степів,
Тебе я на скелі зустрів.
Косинка біленька,
з пакетами сумка,
Подряпані руки в засохлій крові.
Втомившись, присіла,
сухар собі хрумка,
Як білка горіхи свої лісові.

Дивлюся на тебе, а бачу Украйну,
Сміюся до тебе, а плачу в душі.
Усі мої втрати, і болі, і тайни
Ти в сумці принесла

в ці гори чужі.

🖊 Олесь Гончар — "Землячка"

♥️ Вірші для душі

Не завидуй багатому,
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.

Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славному,
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.

А молоді як зійдуться,
Та любо та тихо,
Як у раї, — а дивишся:
Ворушиться лихо.

Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе,
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі.

🖊 Тарас Шевченко

♥️ Вірші для душі

А ти люби її…
А ти люби її, як люблять діти,
Так щиро, по-дитячому, наївно.
А ти гори, не бійся обгоріти,
Бо любить вона теж тебе взаємно.

А ти люби худою і не дуже,
У платті, у штанах чи у піжамі.
Ти ж сам сказав «До одягу байдуже»,
Ніколи не лишай її на зламі.

А ти люби уранці і вночі,
У будній день і у найбільше свято.
Вона так любить спати на плечі,
Коли її в полон Морфея взято.

А ти люби веселу і сумну,
Бадьору, стомлену й грайливу.
Люби її хорошу, милу, злу,
Серйозну, працьовиту чи мрійливу.

А ти люби і очі і волосся,
Люби її голос і усмішку.
Щоби ніколи їй не довелося,
Тебе ділити з кимось, навіть трішки.

А ти люби її не ідеальну,
Твоїм коханням дівчинка живе.
Люби її наївну і фатальну,
Бо лиш в обіймах твоїх розцвіте.

🖋️ Ірина Букеда

♥️ Вірші для душі

Якби помножити любов усіх людей,
ту, що була, що є й що потім буде,
то буде ніч. Моя ж любов — як день,
не знають ще чуття такого люди.

Якби зібрати з неба всі зірки
і всі сонця з усіх небес на світі, —
моя любов горітиме яркіш
за всі сонця, на тисячі століттів.

Якби зірвать квітки з усіх планет,
що вітер їх під зорями колише, —
моя любов пахтітиме міцніше
над квіти всі, крізь років вічний лет.

Якби зібрать красунь усіх віків,
повз мене хай ідуть вони без краю, —
Марії я на них не проміняю,
ні одній з них не вклониться мій спів.

Хай очі їх зіллються в зір один,
і в серце зір цей буде хай світити, —
зачарувать мене не зможе він —
твоїх очей йому не замінити.

З яких зірок злетіла ти сюди,
така ясна, що спів про тебе лине?
Світи ж мені, світи мені завжди,
над зорі всі, зоря моя єдина!

🖋 Володимир Сосюра - "Марії"

♥️ Вірші для душі
👉 Поділитись улюбленим віршем

Розкажу тобі думку таємну,
дивний здогад мене обпік:
я залишуся в серці твоєму
на сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме час, нанизавши
сотні вражень, імен і країн, —
на сьогодні, на завтра, назавжди! —
ти залишишся в серці моїм.
А чому? То чудна теорема,
на яку ти мене прирік.
То все разом, а ти — окремо.
І сьогодні, і завтра, й навік.

🖊 Ліна Костенко

♥️ Вірші для душі
👉 Поділитись улюбленим віршем

Не вимовлю ні слова. Помовчу.
А дощ іде. А вітер хилить клени.
На серці так бентежно — до плачу.
Присядь, кохана, ближче біля мене.

Отак. Спасибі. Чуєш, як шумить,
Як шелестить, кипить травнева злива?
Увесь наш вік — одна жагуча мить,
Я б так хотів, щоб ти була щаслива!

Нехай не ятрять прикрощі душі,
Нехай квітує щирість поміж нами…
Присядь. Послухай. Шелестять дощі
Про те, чого не вимовиш словами.

🖊 Микола Луків

♥️ Вірші для душі
👉 Поділитись улюбленим віршем

І досі сниться: під горою,
Меж вербами та над водою,
Біленька хаточка. Сидить
Неначе й досі сивий дід
Коло хатиночки і бавить
Хорошеє та кучеряве
Своє маленькеє внуча.
І досі сниться: вийшла з хати
Веселая, сміючись, мати,
Цілує діда і дитя,
Аж тричі весело цілує,
Прийма на руки, і годує,
І спать несе. А дід сидить,
І усміхається, і стиха
Промовить нишком: «Де ж те лихо?
Печалі тії, вороги?»
І нищечком старий читає,
Перехрестившись, Отче наш.
Крізь верби сонечко сіяє
І тихо гасне. День погас,
І все почило. Сивий в хату
Й собі пішов опочивати.

🖊 Тарас Шевченко

♥️ Вірші для душі
👉 Поділитись улюбленим віршем

Вже виросла... Тепер ціную миті:
Смакую ті, що в радості прожиті!
А ті, коли сумую, відпускаю!
Вони не варті сліз моїх! Я знаю!

Вже виросла... Тепер ціную тишу!
Свої думки й бажання в ній колишу!
Я слухаю її! Я в ній купаюсь!
Я для життя у тиші надихаюсь!

Вже виросла... Ціную час з батьками!
Обійми тата, тепле слово мами!
Підтримку їх, розраду їх, терпіння,
Безмежне і найвище розуміння!

Вже виросла... Тепер ціную світло!
Люблю, щоби навколо все лиш квітло!
Вже виросла... Та мрію, як дитина...
І цінність ту втрачати не повинна!

🖊 Христина Кравчишин

♥️ Вірші для душі
👉 Поділитись улюбленим віршем

Шукай краси, добра шукай!
Вони є все, вони є всюди.
Не йди в чужий за ними край,
Найперш найди їх в своїй груди.

🖊 Іван Франко

♥️ Вірші для душі
👉 Поділитись улюбленим віршем

Напитись голосу твого,
Того закоханого струму,
Тієї радості і суму,
Чаклунства дивного того.
Завмерти, слухати, не дихать,
Зненацька думку перервать.
Тієї паузи безвихідь
Красивим жартом рятувать.
Слова натягувать, як луки,
Щоб вчасно збити на льоту
Нерозшифрованої муки
Невідворотну німоту.
Триматись вільно й незалежно,
Перемовчати: хто кого.
І так беззахисно й безмежно
Чекати голосу твого.

🖊 Ліна Костенко

♥️ Вірші для душі
👉 Поділитись улюбленим віршем

Ну, скажи — хiба не фантастично,
Що у цьому хаосi дорiг
Пiд суворим небом,
Небом вiчним,
Я тебе зустрiв i не зберiг?
Ти i я — це вiчне, як i небо.
Доки мерехтiтимуть свiти,
Будуть Я приходити до Тебе,
I до iнших йтимуть
Гордi Ти.
Як це все буденно!
Як це звично!
Скiльки раз це бачила Земля!
Але ми з тобою...
Ми не вiчнi,
Ми з тобою просто — ти i я...
I тому для мене так трагiчно
Те, що ти чиясь, а не моя.

🖊 Василь Симоненко

♥️ Вірші для душі
👉 Поділитись улюбленим віршем

До двадцяти бунтуємо завзято,
Шукаєм правди, клянемо брехню
І віримо, що нашому огню
Належить всяку нечість спопеляти.

Тоді ми все бажаємо змінити,
В житті своє покликання знайти.
Яка хороша й нерозумна ти,
Наївна, мила юність неумита!

Та пройдуть дні, гарячі й безнадійні,
І ми стаєм холодні та спокійні,
Такі собі чиновнички черстві.

Уже в душі нема святого болю,
І розум наш не рветься вже на волю —
Ми раді тим, що ситі і живі.

🖊 Василь Симоненко

♥️ Вірші для душі
👉 Поділитись улюбленим віршем

Була весна весела, щедра, мила,
Промінням грала, сипала квітки,
Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучії пташки!

Все ожило, усе загомоніло –
Зелений шум, веселая луна!
Співало все, сміялось і бриніло,
А я лежала хвора й самотна.

Я думала: «Весна для всіх настала,
Дарунки всім несе вона, ясна,
Для мене тільки дару не придбала,
Мене забула радісна весна».

Ні, не забула! У вікно до мене
Заглянули від яблуні гілки,
Замиготіло листячко зелене,
Посипались білесенькі квітки.

Прилинув вітер, і в тісній хатині
Він про весняну волю заспівав,
А з ним прилинули пісні пташині,
І любий гай свій відгук з ним прислав.

Моя душа ніколи не забуде
Того дарунку, що весна дала;
Весни такої не було й не буде,
Як та була, що за вікном цвіла.

🖊 Леся Українка

♥️ Вірші для душі
👉 Поділитись улюбленим віршем

Летіли понад морем раз лелеки
до вирію, до південних країв.
Гаїв, де кипариси, чувся спів,
і усміхались землі їм далекі.

Та задрижали вмить від небезпеки,
бо крила їх охляли. Жах глядів.
Та ліс удалі виріс парусів;
всі з щастя криком на вітрил смереки.

Завчасна радість, заміри невдалі,
бо судна в сторону противну мчали,
до півночі грізні дрімали скали.

Так зриви доля нам на інший шлях
зверта не раз; з розпукою в очах,
що хід їх, бачимо, в чужих руках.

🖊 Богдан-Ігор Антонич

♥️ Вірші для душі
👉 Поділитись улюбленим віршем