Терпи, терпи — терпець тебе шліфує,
сталить твій дух — тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
ніхто не зіб'є з власної тропи.
На ній і стій, і стрій — допоки скону,
допоки світу й сонця — стій і стій.
Хай шлях — до раю, пекла чи полону —
усе пройди і винести зумій.
Торуй свій шлях — той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе навіки вік.
До нього змалку ти заповідався
до нього сам Господь тебе прирік.

🖊 Василь Стус

Підпишись 👉 @tviy_virsh

Мені так здалося

Мені так здалося, що сиве волосся
це є дещо більше, ніж вік для осіб.
Так здавна велося, пшениці колосся,
звичайному люду – це праця і хліб.
Своїми руками працює роками
не знаючи втоми простий робітник.
Тяжкими шляхами крокує між нами,
ніхто не помітить як навіть і зник.
Звичайні робочі від ранку й до ночі
у затінку долі знайшли собі шлях.
В роботі охочі у серці співочі
і жовто-блакитний за спинами стяг.
@baykisirogo

​​ До і після

Моє життя змінилося на до і після,
З тогО моменту, як я його зустріла,
До нього довгий час звучала пісня,
Що в серце запускала важкі стріли.

До його появи все було, як в пеклі,
Важкі думкИ, що так в душі згорали,
А кожен раз, коли дивилась в стелю
Захлиналася сльозами, що стікали.

До нього я не знала слова "жити",
Бува, що забувала смак любові,
БулО так важко, що не могла ходити,
І забувала присмак яблук гранатОвих.

З його появою навчилася любити,
І відновила сенс життя я з часом,
Захотілося майбутнє з ним робити,
Без всякого сміття та фальші.

Та завдяки його появі стало світло,
Зазвучала в серці нОва нота пісні,
Він відродив все мертве, що хотіла,
З ним все змінялося на до і після.


Автор: @novosad3

Теплота родинного інтиму.
Ще на шибах досвіток не скрес.
Встала мати. Мотузочком диму
Хату прив’язала до небес.
Весело і з ляком серед печі
Полум’я гуляє по гіллю.
Ковдрою закутуючи плечі,
Мати не пита, чому не сплю.
Вже однак зникає гіркотина,
Не катує серце печія.
Знову я — малесенька дитина,
Мати знає більше, аніж я.
Матері розказувать не треба,
Як душа світліє перед днем
В хаті, що прив’язана до неба
Світанковим маминим вогнем.

🖊 Станіслав Чернілевський

Підпишись 👉 @tviy_virsh

Ласкавих, ласканих подруг,
Здається, я забути зможу.
Солдатський стан, суворий круг
Тих, з ким в краї ішов ворожі,

Хто рану тамував мою
Для себе триманим пакетом,
Для кого був я у бою
Лиш побратимом, не поетом,

Із ким у ріках крижаних,
Охрещений, як у Йордані,
Я плив до берегів чужих
У вогнянім чаднім тумані,

Хто поруч на бігу зов’яв,
Із рук не випустивши зброю, —
Забути їх не зможу я,
Вони завжди переді мною.

🖊 Олесь Гончар

Підпишись 👉 @tviy_virsh

Та, що звикла боротись

Вона незалежно кидала свій погляд
На все, що творилось довкола.
Її мордували за власний світогляд
У різних за наміром школах.

І били по тілу як п'яні батьки,
Котрі демонструючи владу,
Ламали напрочуд живі паростки
Посеред квітучого саду.

За правду вбивали, за те, що жива,
За віру, що в серці безмежна
І зараз ми знову б'ємось за слова:
"Вітаємо, ти – незалежна"!
@baykisirogo

Цвіла ромашка в полі на межі,
До сонця й вітру бісики пускала,
Аж доки руки лагідні чужі
Ромашку для букета не зірвали.
Ромашко! Ти п'яніла від тих рук,
Ти цілувати їх була готова,
Для них за біль своïх образ і мук
Ти не знайшла докірливого слова.
Благословляла тихо мить ясну,
Коли в його потрапила тенета,
А він тебе не любив одну,
А лише як прикрасу для букета.

🖋️ Василь Симоненко

Підпишись 👉 @tviy_virsh

І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
я ще ніколи не пила
Такої чистої печалі,
Такої спраглої жаги,
Такого зойку у мовчанні,
Такого сяйва навкруги.
Такої зоряної тиші.
Такого безміру в добі!..
Це, може, навіть і не вірші,
А квіти, кинуті тобі.

🖊 Ліна Костенко

Підпишись 👉 @tviy_virsh

Не повернутись ти не маєш права!
Ти ж сина на футбол ще не водив!
А ти з коханою весілля ще не справив!
Й на риболовлю з другом не сходив!

На тебе вдома жде старенька мати!
Будь обережним, в неї ти один!
Ти ж обіцяв, що влітку біля хати
Посадиш грушу й пофарбуєш тин.

А ти ще з донечкою навіть не знайомий,
Лиш фото у кишені - оберіг!
В суботу народилась, в пів на сьому,
Коли в бою ти мало не поліг…

Тебе удома ждуть малі онуки:
«Де наш дідусь? Так довго вже нема…»
Складають у молитві щирій руки,
Щоб закінчилась ця війна-зима…

А ти дізнався вчора, що дружина
Під серцем носить сина-козака!
Женіть поганців з рідної країни!
Й на Перемогу вріжте гопака!

Будуйте дім, де квіти і калина!
Кохайте, мрійте, діточок ростіть!
Синами й доньками гордиться Батьківщина!
ВИ ВЖЕ ГЕРОЇ! ТІЛЬКИ НАМ ЖИВІТЬ!

Чекають вдома діти і дружина,
Сестра і брат, онуки і батьки!
В молитві вся родина-Україна:
«Вертайтеся живі, захисники!!!»

🖊️ Дарія Кобзар

Підпишись 👉 @tviy_virsh

Не всі птахи літати можуть,
Або снаги нема на це.
У когось – крила не хороші,
Комусь, на жаль, не дано таке.
А може, на щастя, не дано,
Бо тоді б кожен міг літати.
І сенсу мало від таких,
Які красу не здатні помічати.
Ту велич безкрайньої висоти,
Свободу дій і співи вітру.
Якщо б таке відчути кожен міг,
Не цінували б ми величність цього світу.
І марнували всі святі моменти,
Не розуміли ці небесні казочки.
А просто тихо линули у небо,
Як ті крилаті, недоторкані птахи.

🖊️ Лукіша Мілена

Підпишись 👉 @tviy_virsh

6 липня у всьому світі відзначають надзвичайно миле і приємне свято – День поцілунків.

Звичайно ж, Всесвітній день поцілунків відзначають за допомогою поцілунків. При цьому, це можуть бути як пристрасні поцілунки закоханих, милі цьомчики дітей чи батьків або дружні чмоки в щічку.

Учені довели, що поцілунки продовжують життя, роблять людей щасливішими.

Цілуйтеся та будьте щасливі :)

Підпишись 👉 Цитати 🇺🇦

Букетик фіалок в руках,
Цвітуть кожен рік на полянах,
Синіють в полях і садах,
Дарують їх ніжно коханим.
Краса їхня будить пісні,
Краса запашна і дичава,
Як я дарував їх тобі,
Так ніжно душа зазвучала.

Букетик фіалок, букетик фіалок –
Чекання твоє,
Те перше кохання, те перше кохання,
Твоє і моє.
Букетик фіалок, букетик фіалок –
Дарунок весни,
Хай цвітуть вони, цвітуть
Тільки для нас.

Весни первозданна краса,
Які почуття її чисті!
Як свіжа ранкова роса
На ніжних квітках і на листі.
Краса їхня будить пісні,
Краса запашна і дичава,
Як я дарував їх тобі,
Так ніжно душа зазвучала.

🖊️ Анна Канич

Підпишись 👉 @tviy_virsh

Музика: Зеновій Гучок
Вірші: Анна Канич
Виконує: Зеновій Гучок
Запис 1996 р.

Підпишись 👉 @tviy_virsh

Сама подумай –
як би я відмовився від твоїх листів?
Ти ж розумієш, що я від тебе хотів.
Я хотів, щоби все було так,
як хотіла ти.
Тому доведеться далі
писати всі ці листи.

Доведеться змиритися з тим,
що все мине.
Доведеться не говорити
про важливе та головне,
доведеться боятись свободи,
триматися меж.
Щастя не оминеш.
щастя не оминеш.

– Сергій Жадан

Підпишись 👉 Цитати 🇺🇦

З серцем, повним смутку-горя,
Утомився я ходить
І прийшов на берег моря,
Щоб журбу свою втопить.

“Хвилі, хвилі! Люту муку
Ви з грудей моїх візміть…
Утопіть її, гадюку,
На край світу занесіть…”

Стали хвилі і зітхнули…
І крізь сльози бачив я,
Як в журбі моїй тонули
Море, небо і земля.

– Олександр Олесь

Підпишись 👉 Цитати 🇺🇦

Знову біле світло
В цьому щось нове
Ковтаю подих вітру
В думках я згадую тебе
Чому так ненадовго?
Недосконале життя
Рано чи пізно
Колись дійде все до кінця
Знаєш, як болить?
Ніяк не пройде
Поки весь світ спить
А ти цілуй мене
Знаєш, як болить?
Ніяк не пройде
Поки весь світ спить
А ти цілуй мене
А ти цілуй!

– Lama

Підпишись 👉 Цитати 🇺🇦

пройшла весна й минуло літо,
осінній холод охопив.
та йде війна за нами слідом,
і десь далеко рідний дім.

душа десь тіло покидає,
за рідну мову, прапор і родину.
і окупант той утікає,
відчувши українську силу.

— Кирило Білий

Підпишись 👉 Цитати 🇺🇦

Той сад, і ніч, і зорі —
де вони тепер?
Згадай, як весна цвіла,
зі мною ти рада йшла.
А в серці — мов крик…
А серце розривалось,
бідне, прощалось
з тобою навік.
Ти їдеш в далекий край…
прощай, люба,
прощай!
Ой строгий життя закон:
востаннє глянь з вікон,-
я кличу тебе весь час,
життя ось розлучить нас!
Як гарно було нам!
Та я… я знову сам.

– Павло Тичина

Підпишись 👉 Цитати 🇺🇦

Холод приходить, знімає окови,
Забирає в обійми ліса.
Зривая з гілля, непитаючі згоди,
З помаранчевих зорей
Робить на землі небеса.

Цементованим небом зливаючись з жовтнем
Починається щось неможливо коротке
Непомірним красою і жахіттям в водночас
Розбиває серце відлунням по пам'яті в котре

Наче ляпасом звонким по щоках
Наче проминем в груди приходять удари
Ніяк не згадаю, коли починається осінь
Коли теплі чари спадуть, чи з'являються хмари
І помаранчеві листя, наче гусари
Пролетять тротуаром де стою я.

🖊 (автор просив залишитись анонімним)

Підпишись 👉 @tviy_virsh

Вуста твої я хочу цілувати,
Я хочу відчувать твоє тепло.
І чистою водою поливати,
Щоб дерево твого життя цвіло.

❤️ ЧАРІВНА СПОКУСА ❤️