Солдат Дмитро Гандзій загинув 7 лютого 2023 року під час виконання службових обов'язків біля села Первомайське на Донеччині. Захиснику було 37 років.

Дмитро народився в селі Студена Вінницької області. Закінчив Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, здобув спеціальність вчителя географії. У 2006-2018 роках працював старшим кінологом відділу охорони Піщанської виправної колонії управління ДПтС України у Вінницькій області. Потім став далекобійником. Дуже любив дорогу та свою роботу.

Під час повномасштабної війни чоловік захищав свою країну в складі Збройних Сил України. Служив у 59-й окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка. Був старшим навідником гранатометного відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки.

Поховали воїна у рідному селі.

Вдома на Дмитра чекали мама, дружина і син.

Свідомі спільно з платформою @memorial_ukraine вшановують пам’ять загиблих захисників України.

💭Ганна Бережна: «Тебе топлять, а ти вибираєшся з безодні — саме це відчуття було найтяжчим в окупації»

Ганна Бережна жила разом із дітьми та мамою в Херсоні, працювала адміністраторкою в ресторані та мала тату-салон.

Жінка наважилася розповісти команді Благодійного фонду «Схід SOS» про досвід життя в умовах російської окупації. Історію жінки читайте у матеріалі.

⚫️За тиждень від російських обстрілів загинули 17 людей

Ще 112 — отримали поранення.

Близько 125 населених пунктів перебували під обстрілами.

Про наслідки російських обстрілів читайте на сайті.

🔍Міністра агропромисловості України підозрюють у корупційній справі. Що сталося?

23 квітня антикорупційні органи вручили підозру чинному Міністру аграрної політики та продовольства Миколі Сольському в заволодінні державною землею на 291 млн грн і спробі заволодіння землею ще на 190 млн грн.

Сольський подав у відставку з посади міністра, а суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави 75 млн грн, яку за міністра уже внесли.

Справа стосується 2017-2021 років, коли Сольський ще не був міністром. Про те, що відбувається та яка позиція Сольського — читайте у розборі ситуації.

Солдат Євген Турчаненко, позивний Турча, загинув 22 березня 2023 року поблизу селища Новоселівське на Луганщині. Під час виконання бойового завдання отримав смертельні поранення внаслідок російського мінометного обстрілу. Воїну назавжди 33.

Євген родом із Запорізької області. Жив у Запоріжжі. Закінчив Таврійський державний агротехнологічний університет, здобув професію інженера-механіка. У мирному житті був металургом, працював на Запорізькому заводі феросплавів. Займався спортом, був кандидатом у майстри спорту з гандболу.

Під час повномасштабної війни, 12 квітня 2022 року, чоловік був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у 92-й окремій механізованій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка.

Посмертно боєць нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали воїна на кладовищі Святого Миколая у Запоріжжі.

Вдома на Євгена чекали мама, дружина і донька.

Свідомі спільно з платформою @memorial_ukraine вшановують пам’ять загиблих захисників України.

💭Як військові та правозахисники реагують на новий законопроєкт про мобілізацію?

11 квітня 2024 року Верховна Рада України після понад чотирьох тисяч правок ухвалила законопроєкт про мобілізацію. Кабмін подав його ще наприкінці січня.

Серед усіх правок із законопроєкту вилучили норму про демобілізацію військових після 36 місяців служби.

Чому врегулювання демобілізації відкладають, що про це думають військові, а також що ще регулює новий законопроєкт — читайте у матеріалі.

Старший сержант Олександр Антипюк, позивний Антип, загинув 13 серпня 2022 року під час виконання службових обов’язків в районі міста Білозерське на Донеччині.

Олександр народився в селі Лук’янці Харківської області. З 2011 року служив за контрактом у ЗСУ. З 2014 брав участь в АТО/ООС.

24 лютого 2022 року Олександру виповнився 30 років. На той момент він був командиром танка у 14-й окремій механізованій бригаді іменя князя Романа Великого. Того ж дня разом із побратимами він вирушив обороняти столицю від росіян. Після звільнення Київщини їхній підрозділ поїхав боронити інші гарячі точки. За час служби Олександр неодноразово був відзначений нагородами, зокрема медаллю «За оборону рідної держави» та нагрудним знаком «Знак пошани», а також грамотами й подяками.

Поховали воїна в селі Бережці на Волині, де він жив із родиною.

В Олександра залишилися батьки, брати, сестри, дружина, двоє синів і донька.

Свідомі спільно з платформою @memorial_ukraine вшановують пам’ять загиблих захисників України.

💭«Коли в тебе дитина з аутизмом, у кишені — нуль гривень, борги в школі, й твій чоловік іде на війну, ти не розумієш, що робити». Історія волонтерки Олесі Корженевської

Олеся Корженевська волонтерить з 2013 року. Від початку повномасштабного вторгнення жінка працює з багатьма підрозділами, організовує збори, а її чоловік служить у війську в 411 окремому батальйоні аеророзвідки.

Окрім цього, Олеся — мати 12-річного Федора, який має розлад аутичного спектру, та засновниця школи, що є інклюзивним освітнім проєктом для дітей.

Як жінці вдається робити інклюзивну школу для сина й одночасно волонтерити для війська — читайте в матеріалі.

Старший солдат Віталій Палій загинув 28 січня 2023 року поблизу села Роздолівка на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, отримав смертельне осколкове поранення голови під час мінометного обстрілу. 8 лютого захиснику виповнилося б 39 років.

Віталій народився і жив у місті Горохів Волинської області. Закінчив місцеву школу №2. Потім навчався у Луцькому технікумі № 2. У мирному житті працював охоронником. У вільний час малював і займався спортом.

На початку повномасштабного російського вторгнення чоловік приєднався до ЗСУ. Служив у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс» на посаді навідника.

«Царство небесне і вічний спокій нашому захиснику. Дуже хороша, добра і світла була людина. Щирі співчуття рідним і близьким», — написала знайома загиблого Ірина Андрієнко.

Посмертно боєць нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали Віталія у рідному місті.

У нього залишилися дружина, двоє дітей, рідні, друзі.

Свідомі з @memorial_ukraine вшановують пам’ять загиблих захисників України.

💭Пошук нової сексуальності у поранених військових. Як працює сексуальна реабілітація?

Різні травми можуть призводити до змін в самосприйнятті, втрати відчуття себе чоловіком чи жінкою. З цих причин поранені можуть відмовлятись від інтиму. Близько семи тисяч українських військових зазнали поранень сечостатевої системи та потребують сексуальної реабілітації.

Свідомі поспілкувалися про шлях пошуку нової сексуальності з родиною пораненого військового, яким вдалося народити третю дитину та налагодити своє сексуальне життя.

Про подружжя, яке поверталося до сексуального життя, з чим загалом стикаються поранені військові та як влаштована сексуальна реабілітація в Україні — читайте в матеріалі.

Штаб-сержант Сергій Верета, позивний Ірокез, загинув 24 грудня 2022 року в бою біля Авдіївки. Під час відбиття довготривалого штурму потрапив під танковий обстріл. Закриваючи собою побратимів, сам отримав смертельне поранення. Воїну було 45 років.

Сергій народився і жив у місті Буча Київської області. Там здобув освіту. Працював у компанії «Дебют». Мав багато захоплень і хобі. Обожнював мотоцикли та велосипеди. Займався різними видами спорту, багато часу приділяв бодібілдингу.

З початком повномасштабної війни чоловік став на захист рідної Бучі. Офіційно служив у роті охорони місцевого військкомату, але був відкомандирований до підрозділу Головного управління розвідки Міноборони України, у складі якого і виконував бойові завдання. Після звільнення Київщини вирушив на інші гарячі напрямки фронту.

Поховали захисника у рідній Бучі.

У Сергія залишилися дружина, син, донька, рідні, друзі та побратими.

Свідомі з @memorial_ukraine вшановують пам’ять загиблих захисників України.

Солдат Олександр Муравський, позивний Адвокат, загинув 22 червня 2023 року поблизу села Новомихайлівка на Донеччині. Під час виконання бойового завдання отримав смертельні поранення внаслідок артилеристського обстрілу. У травні захиснику виповнилося 37 років.

Олександр народився і жив у Рівному. Працював у ТОВ «Белавтодор Україна», де обіймав посаду керівника підрозділу.

Любив риболовлю та активний відпочинок у горах. Був учасником Революції Гідності, співзасновником та ідейним натхненником ГО «Автомайдан Рівне». Вільний час присвячував дітям.

З початком повномасштабного вторгнення Олександр одразу вирішив стати на захист Батьківщини. Службу проходив у Десантно-штурмових військах ЗСУ як старший навідник відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки 79-ї окремої десантно-штурмової бригаді, яка боронить Донецький напрямок.

Поховали воїна на Алеї Героїв кладовища у Рівному.

У нього залишилися дружина, син і дві доньки.

Свідомі з @memorial_ukraine вшановують пам’ять загиблих захисників України

📑🔍Поліція досі перевіряє документи про освіту Спартака Субботи. Він судиться з МОН і продовжує проводити консультації

У квітні минулого року Свідомі опублікували розслідування психотерапевта Іллі Полудьонного про Спартака Субботу. Тоді це викликало суспільний резонанс, адже Спартак був відомим блогером, у якого медіа брали коментарі як у лікаря-психіатра та психотерапевта.

У розслідуванні Ілля Полудьонний дійшов висновку, що Спартак Суббота не має медичної освіти, не вчився у Національному медичному університеті імені О. Богомольця та не має визнаних в Україні документів, що він здобув магістерський ступінь в Université Côte d'Azur у Франції.

Саме останній пункт став приводом відкриття поліцією кримінального провадження щодо Спартака Субботи.

Проте що сталось із провадженням за рік?

Свідомі запитали про це у поліції, Міністерства освіти і науки та самого Спартака.