🪖 Одним із головних чинників успіху будь-яких збройних сил є вмотивованість зустрітися віч-на-віч із найстрашнішим у людському житті. Хтось йде на війну за гроші, хтось дійсно вірить у патріотичні гасла з рупорів еліт. Але чи надовго вистачить цієї мотивації?
🇺🇦 На прикладі сучасної України можна знайти відповідь на це питання. Щира віра в державу та владу ще до завершення першого року війни майже вивітрилася через постійну брехню та корупційні скандали. А згодом ще й почалася масова бусифікація невойовничого населення.
💰 Чи потрібні були б такі репресивні заходи, якби народ бачив, що влада справді піклується про нього, а не про свій гаманець? Може, у людей немає ентузіазму ризикувати власним життям через сутність влади, а не тому, що «холопи розслабилися»?
💸 Облишмо риторичні та зрозумілі кожному запитання і констатуємо факт: українці в глибині душі розуміють, що війна — це рекет, що замість «величі нації» влада олігархату відправляє на смерть її цвіт без снаряги та озброєння. За таку перспективу, авжеж, люди помирати не підуть.
📖 Для контрасту наведемо приклад з української історії та культури. У 1940 році виходить п’єса Олександра Корнійчука «В степах України». Уже за рік автор змінить антураж успішної комедії та помістить її героїв у події Великої Вітчизняної війни, у драму «Партизани в степах України».
❤️🩹 У 1942 році п’єсу екранізує Ігор Савченко, де зі всім властивим йому талантом зображує драматичну долю українських радянських партизанів, що, попри всі труднощі та відсутність зв’язку з неокупованою територією, усе одно продовжують боротьбу за свободу своєї Батьківщини.
⚔️ Так у чому ж справа? Чому Радянську Україну народ відстоював до останнього, а сучасну державу — ні? Фраза «це ж просто приклад із радянської пропаганди» не працює, бо є беззаперечний факт — українські партизани справді вистояли та, врешті-решт, перемогли ворога.
⚒ Головна відмінність у тому, що сучасна Україна — це торгаші в кріслах у Раді та простий люд на передку. Радянська Україна — це народ при владі та на фронті. Під час відступу Червоної армії ворог зустрічався з армією народу, який розуміє, що бореться за майбутнє трудового люду.
💀 Єдність народу і влади за капіталізму — це казка, страшну правду якої ми спостерігаємо буквально в прямому ефірі. Ми є в’язнями системи, що призвела до війни за переділ майна між російськими та українськими можновладцями ціною тисяч загублених доль простого народу.
⛓💥 Українці не можуть і не мають хотіти вмерти за сраку пана президента. Справжня визвольна війна, «справа честі й гідності» — це боротьба за визволення справжніх «своїх», за волю трударів світу! Лише за народовладдя та єдності верху й низу з мотивацією не буде проблем.
🚩 Справа боротьби не є простою, але вона неминуча: теперішні жахіття потрібно виправляти. Ми закликаємо вас долучатися до боротьби та разом із нами наближати час, коли ми справді зможемо сказати: «Україна вільна, Україна наша, Україна — робітнича!»
Рекомендуємо підписатися на наш X (Twitter), де схожі пости публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.
#культура #твиттер_рфу
🇺🇦 На прикладі сучасної України можна знайти відповідь на це питання. Щира віра в державу та владу ще до завершення першого року війни майже вивітрилася через постійну брехню та корупційні скандали. А згодом ще й почалася масова бусифікація невойовничого населення.
💰 Чи потрібні були б такі репресивні заходи, якби народ бачив, що влада справді піклується про нього, а не про свій гаманець? Може, у людей немає ентузіазму ризикувати власним життям через сутність влади, а не тому, що «холопи розслабилися»?
💸 Облишмо риторичні та зрозумілі кожному запитання і констатуємо факт: українці в глибині душі розуміють, що війна — це рекет, що замість «величі нації» влада олігархату відправляє на смерть її цвіт без снаряги та озброєння. За таку перспективу, авжеж, люди помирати не підуть.
📖 Для контрасту наведемо приклад з української історії та культури. У 1940 році виходить п’єса Олександра Корнійчука «В степах України». Уже за рік автор змінить антураж успішної комедії та помістить її героїв у події Великої Вітчизняної війни, у драму «Партизани в степах України».
❤️🩹 У 1942 році п’єсу екранізує Ігор Савченко, де зі всім властивим йому талантом зображує драматичну долю українських радянських партизанів, що, попри всі труднощі та відсутність зв’язку з неокупованою територією, усе одно продовжують боротьбу за свободу своєї Батьківщини.
⚔️ Так у чому ж справа? Чому Радянську Україну народ відстоював до останнього, а сучасну державу — ні? Фраза «це ж просто приклад із радянської пропаганди» не працює, бо є беззаперечний факт — українські партизани справді вистояли та, врешті-решт, перемогли ворога.
⚒ Головна відмінність у тому, що сучасна Україна — це торгаші в кріслах у Раді та простий люд на передку. Радянська Україна — це народ при владі та на фронті. Під час відступу Червоної армії ворог зустрічався з армією народу, який розуміє, що бореться за майбутнє трудового люду.
💀 Єдність народу і влади за капіталізму — це казка, страшну правду якої ми спостерігаємо буквально в прямому ефірі. Ми є в’язнями системи, що призвела до війни за переділ майна між російськими та українськими можновладцями ціною тисяч загублених доль простого народу.
⛓💥 Українці не можуть і не мають хотіти вмерти за сраку пана президента. Справжня визвольна війна, «справа честі й гідності» — це боротьба за визволення справжніх «своїх», за волю трударів світу! Лише за народовладдя та єдності верху й низу з мотивацією не буде проблем.
🚩 Справа боротьби не є простою, але вона неминуча: теперішні жахіття потрібно виправляти. Ми закликаємо вас долучатися до боротьби та разом із нами наближати час, коли ми справді зможемо сказати: «Україна вільна, Україна наша, Україна — робітнича!»
Рекомендуємо підписатися на наш X (Twitter), де схожі пости публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.
#культура #твиттер_рфу
Сага о белом кирпиче и о харьковском субботнике
В новой статье РФУ: социально-экологическая ответственность бизнеса, его блистательные представители, государственная охрана окружающей среды.
Время чтения: ~7 минут.
🇺🇦 Читайте на сайте
#политика
В новой статье РФУ: социально-экологическая ответственность бизнеса, его блистательные представители, государственная охрана окружающей среды.
Время чтения: ~7 минут.
#политика
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
З початку повномасштабної 🇷🇺🇺🇦 війни воєнні злочини та звірства стали буденністю. Сьогодні дедалі частіше можна почути заяви з 2 сторін розбомбити Київ/Білгород у труху й розповіді про те, як ворог хоче всіх повбивати, і саме тому необхідно повбивати ворога першими. Але які суть і джерело таких висловлювань?
Варто почати з того, що 🇷🇺🇺🇦 війна — війна виключно імперіалістична, війна між 🇪🇺🇺🇸🇺🇦 і 🇷🇺🇨🇳 олігархами та корпораціями за переділ ринків збуту, ресурсів та виробництва. Ця війна є прямим інструментом капіталістів збільшити свої прибутки, захопити нові заводи або отримати державні воєнні гранти.
Попри те, що обслуговуються інтереси олігархів, гинуть під час війни звичайні робітники, чи то росіяни, чи то українці, які нічого не отримують, крім розповідей про необхідність об’єднатися проти москалів/бандерівців, аби захистити Вітчизну, хоча насправді мова йде лише про капітали найбільш заможних паразитів суспільства.
Для того, щоб нав’язати цю думку робітникам, вони використовують усі можливі засоби пропаганди. Результатом цієї інформаційної політики стає втрата людяності та ненависть до таких же самих людей.
З огляду на те, що абсолютно всі найбільші засоби масові інформації знаходяться в руках класу капіталістів, для них не є проблемою створити образ диких варварів, які воюють проти захисників цивілізації та людства. Така ситуація є класичною для будь-якої імперіалістичної війни: Перша і Друга світові війни, Ірано-іракська, Чечня і т. д.
І ось ми повертаємося до сьогодення, і бачимо страшну картину: постійні обстріли цивільних, воєнні злочини щодо полонених і все більше закликів стерти ворожі міста з лиця землі. Це все і є результатом системної пропаганди ненависті з двох сторін, ненависті передусім до «ворожих» трударів, а не до олігархів, які спокійно можуть мати бізнес у «ворожій» країні.
Обстріли мирних міст не мають жодної раціональної мети, і призводять лише до нових жертв, причому жертв абсолютно невинних. А проте, у цих терактів є один наслідок — розпалення ненависті до «ворога» й бажання помсти.
І тому звичайна людина, що обстає проти будь-якої жорстокості щодо мирного населення, якій всяка жорстокість огидна, після таких ударів стає лицемірною у своєму співчутті. Коли жертвою війни стає її сусід, то вона тужить і тільки й чекає, коли помруть мирні душі по той бік фронту.
Так, якщо 1 вересня 🇺🇦 шовіністи раділи ударам по мирних об'єктах та містах Росії, то 3 вересня, після удару по військовому інституту в Полтаві, раділи й зловтішалися 🇷🇺 шовіністи.
Безумовно, не можна забувати й про емоційний фактор. У багатьох із нас уже є загиблі родичі на цій війні, загиблі від рук ворога. Але реальним ворогом для українців є українська буржуазія, українська влада, яка бездумно посилає сотні тисяч робітників на смерть, аби захистити свої прибутки.
Лише скинувши диктатуру олігархів і корпорацій, ми зможемо збудувати народну державу, державу, що буде захищати інтереси більшості й працювати на благо всіх трударів України. Саме тоді ми зможемо підтримати наших 🇷🇺 товаришів по долі, допомогти їм вибороти свободу й об’єднатися заради побудови суспільства майбутнього!
Рекомендуємо підписатися на наш X (Twitter), де схожі пости публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.
#твиттер_рфу
Варто почати з того, що 🇷🇺🇺🇦 війна — війна виключно імперіалістична, війна між 🇪🇺🇺🇸🇺🇦 і 🇷🇺🇨🇳 олігархами та корпораціями за переділ ринків збуту, ресурсів та виробництва. Ця війна є прямим інструментом капіталістів збільшити свої прибутки, захопити нові заводи або отримати державні воєнні гранти.
Попри те, що обслуговуються інтереси олігархів, гинуть під час війни звичайні робітники, чи то росіяни, чи то українці, які нічого не отримують, крім розповідей про необхідність об’єднатися проти москалів/бандерівців, аби захистити Вітчизну, хоча насправді мова йде лише про капітали найбільш заможних паразитів суспільства.
Для того, щоб нав’язати цю думку робітникам, вони використовують усі можливі засоби пропаганди. Результатом цієї інформаційної політики стає втрата людяності та ненависть до таких же самих людей.
З огляду на те, що абсолютно всі найбільші засоби масові інформації знаходяться в руках класу капіталістів, для них не є проблемою створити образ диких варварів, які воюють проти захисників цивілізації та людства. Така ситуація є класичною для будь-якої імперіалістичної війни: Перша і Друга світові війни, Ірано-іракська, Чечня і т. д.
І ось ми повертаємося до сьогодення, і бачимо страшну картину: постійні обстріли цивільних, воєнні злочини щодо полонених і все більше закликів стерти ворожі міста з лиця землі. Це все і є результатом системної пропаганди ненависті з двох сторін, ненависті передусім до «ворожих» трударів, а не до олігархів, які спокійно можуть мати бізнес у «ворожій» країні.
Обстріли мирних міст не мають жодної раціональної мети, і призводять лише до нових жертв, причому жертв абсолютно невинних. А проте, у цих терактів є один наслідок — розпалення ненависті до «ворога» й бажання помсти.
І тому звичайна людина, що обстає проти будь-якої жорстокості щодо мирного населення, якій всяка жорстокість огидна, після таких ударів стає лицемірною у своєму співчутті. Коли жертвою війни стає її сусід, то вона тужить і тільки й чекає, коли помруть мирні душі по той бік фронту.
Так, якщо 1 вересня 🇺🇦 шовіністи раділи ударам по мирних об'єктах та містах Росії, то 3 вересня, після удару по військовому інституту в Полтаві, раділи й зловтішалися 🇷🇺 шовіністи.
Безумовно, не можна забувати й про емоційний фактор. У багатьох із нас уже є загиблі родичі на цій війні, загиблі від рук ворога. Але реальним ворогом для українців є українська буржуазія, українська влада, яка бездумно посилає сотні тисяч робітників на смерть, аби захистити свої прибутки.
Лише скинувши диктатуру олігархів і корпорацій, ми зможемо збудувати народну державу, державу, що буде захищати інтереси більшості й працювати на благо всіх трударів України. Саме тоді ми зможемо підтримати наших 🇷🇺 товаришів по долі, допомогти їм вибороти свободу й об’єднатися заради побудови суспільства майбутнього!
Рекомендуємо підписатися на наш X (Twitter), де схожі пости публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.
#твиттер_рфу
Дивіться нове коротке відео на нашому ютюб-каналі: Наркомани на городі!
YouTube
Наркомани на городі! #рфу #війна #україна #київ #корупція #мобілізація #тцк #ухилянти #ухилянти
Наші ресурси: ● Telegram - https://www.tg-me.com/+CDgP4JoscvdmODcy ● Instagram - https://instagram.com/rfu_media ● Facebook - https://facebook.com/rfu.media ● X - https:/...
Що таке авторське право? Сьогодні ми рідко над цим замислюємося, зараз у людей інші турботи. Читаючи книги, дивлячись фільми чи відео на Ютубі, ми не думаємо про авторське право, яке постійно знаходиться поруч. Хоча це — ціла сфера, де кожного дня працює величезна кількість людей по всьому світу. Вони отримують зарплати, гранти, проводять життя розвиваючись і працюючи над цим. То для чого ж потрібне авторське право?
14 серпня 1967 року було створено Всесвітню організацію інтелектуальної власності. До цього моменту авторське право вже існувало, але регулювалося місцевими нормами, не маючи єдиного світового стандарту. Причиною появи такої організації називали «турботу про авторів». Мовляв, завдяки такому закону в авторів ніхто не вкраде їхню працю, і не зможе скопіювати їхні твори. Насправді в безпеці після таких законів опинилися лише правовласники, а це — не завжди самі творці. Захист авторського права не означає захист прав авторів. Авторам, як і до цього, могли заплатити смішні гроші за право розповсюджувати їхні твори, а вже тоді, коли права належать компаніям, набирає чинності авторське право. Воно гарантує, що в компаній ніхто не забере їхній прибуток із продажу чи реалізації мистецтва.
Водночас такі закони вводять грошовий ценз на доступ до мистецтва. А головне, це штучне обмеження, яке в кращому випадку обмежує доступ до картин і книг, а в гіршому — до наукових розробок. Прямо зараз науковці не можуть отримати доступ до новітніх відкриттів, через що змушені інколи винаходити велосипед із нуля. Це не просто створює дискомфорт для окремих осіб, це сповільнює науковий прогрес усього людства.
За нинішнього стану справ науку та мистецтво корпорації намагаються поставити на конвеєр. Якщо сьогодні в автора буде творча криза, а в науковця не виходитиме стаття — уже завтра вони залишаться помирати без грошей, або з мінімальними виплатами, які можуть не покривати рахунки за житло. Автори, як і науковці, мають отримувати фінансування, якого буде вдосталь для життя на постійній основі. Ніхто не проти заохочення за досягнення в тій чи іншій сфері, уже зараз існують способи для людей прямо виразити підтримку. Донати творцям, які безкоштовно розповсюджують свої роботи — це варіант, за якого люди не втрачають доступ до новітніх досягнень через грошовий ценз, але водночас творець отримує підтримку та визнання.
Нам скажуть: «От у Радянському Союзі авторське право теж було!» Так, було. Але там воно було потрібне не для отримання прибутку монополіями, а для заохочення авторів. Коли митець створює книгу/картину/фільм, і цей твір стає популярним — немає нічого поганого в тому, щоб нагородити автора. У пізньому Союзі, чим ближче до 90-х, тим сильніше, спілка авторів поступово зводилася до боїв за підтримку керівників газет та студій, які б допомогли твору вийти в друк чи на екрани кінотеатрів або телевізорів. Але навіть тоді автори все ще були захищеними від голодної смерті, на відміну від сьогодення.
Як бачимо, авторське право — це черговий спосіб монополій отримати прибуток. Лише усуспільнивши засоби виробництва ми зможемо створити нове економічне підґрунтя для народження творчості, яка буде служити інтересам суспільства. Лише в такому випадку митець та науковець будуть творити не з-під палки, а зі справжньою свободою. Не боячись, що їхню діяльність задушать через критику владущої еліти чи невідповідність теми роботи трендам, створеним маркетологами. Така творчість можлива лише в суспільстві, у якому не буде місця експлуатації людини людиною. Тому приєднуйтесь до нас, записуйтесь на гуртки. Творімо нову цивілізацію разом!
Радимо підписатися на наші Instagram та Facebook, де нові подібні дописи публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.
#инстаграм_рфу #фейсбук_рфу
14 серпня 1967 року було створено Всесвітню організацію інтелектуальної власності. До цього моменту авторське право вже існувало, але регулювалося місцевими нормами, не маючи єдиного світового стандарту. Причиною появи такої організації називали «турботу про авторів». Мовляв, завдяки такому закону в авторів ніхто не вкраде їхню працю, і не зможе скопіювати їхні твори. Насправді в безпеці після таких законів опинилися лише правовласники, а це — не завжди самі творці. Захист авторського права не означає захист прав авторів. Авторам, як і до цього, могли заплатити смішні гроші за право розповсюджувати їхні твори, а вже тоді, коли права належать компаніям, набирає чинності авторське право. Воно гарантує, що в компаній ніхто не забере їхній прибуток із продажу чи реалізації мистецтва.
Водночас такі закони вводять грошовий ценз на доступ до мистецтва. А головне, це штучне обмеження, яке в кращому випадку обмежує доступ до картин і книг, а в гіршому — до наукових розробок. Прямо зараз науковці не можуть отримати доступ до новітніх відкриттів, через що змушені інколи винаходити велосипед із нуля. Це не просто створює дискомфорт для окремих осіб, це сповільнює науковий прогрес усього людства.
За нинішнього стану справ науку та мистецтво корпорації намагаються поставити на конвеєр. Якщо сьогодні в автора буде творча криза, а в науковця не виходитиме стаття — уже завтра вони залишаться помирати без грошей, або з мінімальними виплатами, які можуть не покривати рахунки за житло. Автори, як і науковці, мають отримувати фінансування, якого буде вдосталь для життя на постійній основі. Ніхто не проти заохочення за досягнення в тій чи іншій сфері, уже зараз існують способи для людей прямо виразити підтримку. Донати творцям, які безкоштовно розповсюджують свої роботи — це варіант, за якого люди не втрачають доступ до новітніх досягнень через грошовий ценз, але водночас творець отримує підтримку та визнання.
Нам скажуть: «От у Радянському Союзі авторське право теж було!» Так, було. Але там воно було потрібне не для отримання прибутку монополіями, а для заохочення авторів. Коли митець створює книгу/картину/фільм, і цей твір стає популярним — немає нічого поганого в тому, щоб нагородити автора. У пізньому Союзі, чим ближче до 90-х, тим сильніше, спілка авторів поступово зводилася до боїв за підтримку керівників газет та студій, які б допомогли твору вийти в друк чи на екрани кінотеатрів або телевізорів. Але навіть тоді автори все ще були захищеними від голодної смерті, на відміну від сьогодення.
Як бачимо, авторське право — це черговий спосіб монополій отримати прибуток. Лише усуспільнивши засоби виробництва ми зможемо створити нове економічне підґрунтя для народження творчості, яка буде служити інтересам суспільства. Лише в такому випадку митець та науковець будуть творити не з-під палки, а зі справжньою свободою. Не боячись, що їхню діяльність задушать через критику владущої еліти чи невідповідність теми роботи трендам, створеним маркетологами. Така творчість можлива лише в суспільстві, у якому не буде місця експлуатації людини людиною. Тому приєднуйтесь до нас, записуйтесь на гуртки. Творімо нову цивілізацію разом!
Радимо підписатися на наші Instagram та Facebook, де нові подібні дописи публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.
#инстаграм_рфу #фейсбук_рфу
Редакція РФУ продовжує відповідати на питання підписників.
Слухайте новий подкаст на нашому ютюб-каналі: Робітничий Радар: Відповіді на питання. Частина 2.
Слухайте новий подкаст на нашому ютюб-каналі: Робітничий Радар: Відповіді на питання. Частина 2.
YouTube
Робітничий Радар: Відповіді на питання частина 2
Редакція РФУ відповідає на питання підписників
Наші ресурси:
● Telegram - https://www.tg-me.com/+CDgP4JoscvdmODcy
● Instagram - https://instagram.com/rfu_media
● Facebook - https://facebook.com/rfu.media
● X - https://x.com/rfumedia
● TikTok - https://tikto…
Наші ресурси:
● Telegram - https://www.tg-me.com/+CDgP4JoscvdmODcy
● Instagram - https://instagram.com/rfu_media
● Facebook - https://facebook.com/rfu.media
● X - https://x.com/rfumedia
● TikTok - https://tikto…
Шкільний фронт. Методичні рекомендації щодо викладання предмету "Захист України" в закладах загальної середньої освіти міста Києва із 2024 року
У новій статті РФУ: як навчити школярів захищати Вітчизну, боротьба з путінізмом у школах Києва, кулемети та гранатомети – в кожну школу.
Час читання: ~20 хвилин.
🇺🇦 Читайте на сайті
#образование #политика
У новій статті РФУ: як навчити школярів захищати Вітчизну, боротьба з путінізмом у школах Києва, кулемети та гранатомети – в кожну школу.
Час читання: ~20 хвилин.
#образование #политика
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Издание ukr.net весьма забавно манипулирует заголовками 😂
Полюбуйтесь: «В Україні чверть переселенців стали бездомними через війну». И не сразу понятно, о чём речь, ведь первое, что приходит в голову — это то, что люди потеряли свои дома. Это печально, это вызывает сочувствие и ненависть к врагу, но…
Стоит дальше прочитать материал, и мы увидим, что речь идёт об исследовании благотворительной организации «Depaul Україна», которая проводила опрос бездомных, 22% из которых — это переселенцы.
По факту речь идёт о социальной катастрофе и об отсутствии поддержки беженцев, которых в наших краях политкорректно называют ВПО. Ты, дорогой украинец, живёшь в свободной и демократической (для бизнеса) стране. Тебе никто ничего не должен, и никого не волнует то, что ты ночуешь на улице.
Как говорят пропагандисты: «Не перекладывай ответственность». Путин виноват — с него и спрашивай 🤷♂. Более удачливые тебе вот посочувствуют благодаря таким заголовкам, которые мы вначале привели.
Робітничий Фронт України
Полюбуйтесь: «В Україні чверть переселенців стали бездомними через війну». И не сразу понятно, о чём речь, ведь первое, что приходит в голову — это то, что люди потеряли свои дома. Это печально, это вызывает сочувствие и ненависть к врагу, но…
Стоит дальше прочитать материал, и мы увидим, что речь идёт об исследовании благотворительной организации «Depaul Україна», которая проводила опрос бездомных, 22% из которых — это переселенцы.
По факту речь идёт о социальной катастрофе и об отсутствии поддержки беженцев, которых в наших краях политкорректно называют ВПО. Ты, дорогой украинец, живёшь в свободной и демократической (для бизнеса) стране. Тебе никто ничего не должен, и никого не волнует то, что ты ночуешь на улице.
Как говорят пропагандисты: «Не перекладывай ответственность». Путин виноват — с него и спрашивай 🤷♂. Более удачливые тебе вот посочувствуют благодаря таким заголовкам, которые мы вначале привели.
Робітничий Фронт України
☢ Продолжая тему ВПО, также вспоминается заявление президента об угрозе атак на АЭС.
Ведь всем понятно, что такая угроза, если в неё поверить, вынуждает жителей целых областей задуматься о переезде. А куда переезжать?
Путь один – помойка. Почему все СМИ хором обсуждают пустопорожний "план перемоги", но умалчивают о зияющей дыре гуманитарной катастрофы? 🤐
Это риторический вопрос – как и всякий вопрос к власти, которая также плевать хотела на наши жизни.
А ведь удары по АЭС – это гипотетическая угроза, но реальная вероятность отключений зимой игнорируется не меньше.
О своей подготовке к блэкауту и размышлениях на эту тему можете писать в комментариях ⬇️
Робітничий Фронт України
Ведь всем понятно, что такая угроза, если в неё поверить, вынуждает жителей целых областей задуматься о переезде. А куда переезжать?
Путь один – помойка. Почему все СМИ хором обсуждают пустопорожний "план перемоги", но умалчивают о зияющей дыре гуманитарной катастрофы? 🤐
Это риторический вопрос – как и всякий вопрос к власти, которая также плевать хотела на наши жизни.
А ведь удары по АЭС – это гипотетическая угроза, но реальная вероятность отключений зимой игнорируется не меньше.
О своей подготовке к блэкауту и размышлениях на эту тему можете писать в комментариях ⬇️
Робітничий Фронт України
В комментариях упомянули удар тактическим ядерным оружием из-за эскалации конфликта. Что ж, пожалуй, стоит кое-что прояснить. ☢️
Тактическое ядерное оружие — это очень специфическая штука. Как ни странно, армия ядерного удара, как и практически любого другого оружия массового поражения, не очень-то и боится. У военных есть специальная техника (любая бронемашина начиная с 50-х годов постройки), экипировка (миллионы противогазов и ОЗК) и инструкции, как действовать в таких условиях. Да, есть определенные сомнения насчет готовности всего этого. Тем не менее, крайне маловероятно, что использование ТЯО может как-то радикально изменить ситуацию на поле боя.
Один удар тактическим ядерным оружием (10-20 кт), если повезет, выведет из строя один батальон. В ВСУ таких батальонов сотни, вывод из строя одного не решит ничего, потому тактических ядерных ударов по Украине ждать не стоит.
Впрочем, есть способ ситуацию на фронте переломить. Для этого нужно уничтожить тыл противника. Только тыл ВСУ не в Украине, тут надо наносить удар стратегическим оружием по США и Западной Европе, а это уже совсем другой коленкор. 🌍
Пожалуй, не стоить прогнозировать Третью мировую на основании весьма незначительных, на самом деле, факторов вместо реально глубоких противоречий. Подробнее о рисках ядерного конфликта мы говорили год назад в одном из наших видео. 🎥
Робітничий Фронт України
Тактическое ядерное оружие — это очень специфическая штука. Как ни странно, армия ядерного удара, как и практически любого другого оружия массового поражения, не очень-то и боится. У военных есть специальная техника (любая бронемашина начиная с 50-х годов постройки), экипировка (миллионы противогазов и ОЗК) и инструкции, как действовать в таких условиях. Да, есть определенные сомнения насчет готовности всего этого. Тем не менее, крайне маловероятно, что использование ТЯО может как-то радикально изменить ситуацию на поле боя.
Один удар тактическим ядерным оружием (10-20 кт), если повезет, выведет из строя один батальон. В ВСУ таких батальонов сотни, вывод из строя одного не решит ничего, потому тактических ядерных ударов по Украине ждать не стоит.
Впрочем, есть способ ситуацию на фронте переломить. Для этого нужно уничтожить тыл противника. Только тыл ВСУ не в Украине, тут надо наносить удар стратегическим оружием по США и Западной Европе, а это уже совсем другой коленкор. 🌍
Пожалуй, не стоить прогнозировать Третью мировую на основании весьма незначительных, на самом деле, факторов вместо реально глубоких противоречий. Подробнее о рисках ядерного конфликта мы говорили год назад в одном из наших видео. 🎥
Робітничий Фронт України
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Повістки поштою отримають законослухняні громадяни, які оновили дані. Ті, хто переплив Тису, їх не отримають 🤷♂
Часто на відео, де ТЦКшники примушують громадян "виконати їхній обов'язок", люди говорять щось на кшталт: "це беззаконня", "ви не маєте права".
Звісно, ми розуміємо, що хочуть виразити ті, хто захищаються від "людоловів", але ми також маємо твердо сказати: ви не праві. Про це нам нагадують і з екранів.
Адже ТЦК, поліція та будь-які інші поплічники олігархів мають право вас бити, запхати в бус і тримати в підвалі. І тут треба не емоційно це заперечувати, а зрозуміти: хто їм дав такі повноваження?
У суспільстві, поділеному за майновим станом, право – це вираження волі правлячого класу, яким в Україні сьогодні є групка надбагатих бізнесменів. А їхня воля — відправити вас на війну.
Саме вони й дають повноваження ТЦК, і вони можуть ігнорувати норми власної конституції. "Але ж це основний закон..." Але чи має він відношення до дійсності – радимо перевірити на прикладі "законослухняних громадян".
Робітничий Фронт України
Часто на відео, де ТЦКшники примушують громадян "виконати їхній обов'язок", люди говорять щось на кшталт: "це беззаконня", "ви не маєте права".
Звісно, ми розуміємо, що хочуть виразити ті, хто захищаються від "людоловів", але ми також маємо твердо сказати: ви не праві. Про це нам нагадують і з екранів.
Адже ТЦК, поліція та будь-які інші поплічники олігархів мають право вас бити, запхати в бус і тримати в підвалі. І тут треба не емоційно це заперечувати, а зрозуміти: хто їм дав такі повноваження?
У суспільстві, поділеному за майновим станом, право – це вираження волі правлячого класу, яким в Україні сьогодні є групка надбагатих бізнесменів. А їхня воля — відправити вас на війну.
Саме вони й дають повноваження ТЦК, і вони можуть ігнорувати норми власної конституції. "Але ж це основний закон..." Але чи має він відношення до дійсності – радимо перевірити на прикладі "законослухняних громадян".
Робітничий Фронт України
Telegram
ZN.UA (Дзеркало тижня / Зеркало недели): новини України та світу, аналітика, інтерв'ю | Війна
Повістки поштою отримають законослухняні громадяни, які оновили дані. Ті, хто переплив Тису, їх не отримають, — адвокат Юрій Танасійчук в етері "КИЇВ24".
🚀 Приєднатися до ZN.UA
🚀 Приєднатися до ZN.UA
Дорогие читатели, возрадуемся! 🎉 Прогнозы более половины украинского бизнеса говорят о росте в 2025 году. Более того, целых 72% ожидают увеличения своих доходов в гривне.
Именно таковы результаты опроса, проведённого на недавнем форуме Европейской Бизнес Ассоциации. Цифр в опросе много, и все они говорят об одном – бизнес чувствует себя прекрасно и оживает семимильными шагами. А если бизнес растёт, значит, растёт и экономика, а следовательно, и благосостояние граждан... ведь так нам говорит современный неолиберальный нарратив?
Простые украинцы тем временем купаются в роскоши коммунальных долгов, которые бьют все рекорды. Средняя зарплата – целых 21 тысяча гривен! Правда, средняя стоимость аренды квартиры – 10-15 тысяч... А в качестве вишенки на торте СМИ обещают подорожание продуктов на 20-30%, в то время как украинцы уже тратят больше половины своих доходов на продукты питания и лекарства, согласно данным Приватбанка.
Хмм... Что-то не сходится... 🤔 Но ничего, ведь у рабочих всегда есть возможность стать частью успешной бизнес-семьи. Вон, на одну только программу 5-7-9% посмотрите. Если не хотите брать кредит, можно подать анкету на программу «Власна справа», которая предлагает гранты на сумму до 250 тысяч гривен. Только вот за 2 года работы этой программы гранты получили лишь 19,5 тысяч украинцев, что, несомненно, говорит о наличии шансов у всех и каждого.
Ветеранам повезло ещё сильнее — у них больше шансов на грант. Правда, сначала нужно попасть в плен или получить ранение, чтобы тебя таки списали со службы. Мелочи жизни, не так ли?
Ладно, картина складывается не очень радужная... Но ничего, мы поищем такие же оптимистичные прогнозы насчёт благосостояния населения, а вы, дорогие читатели, тем временем порадуйтесь за наш бизнес. 🎉
А пока мы ищем, вы можете показать свою радость за бизнес тройным «ура» в комментариях!
Робітничий Фронт України
Именно таковы результаты опроса, проведённого на недавнем форуме Европейской Бизнес Ассоциации. Цифр в опросе много, и все они говорят об одном – бизнес чувствует себя прекрасно и оживает семимильными шагами. А если бизнес растёт, значит, растёт и экономика, а следовательно, и благосостояние граждан... ведь так нам говорит современный неолиберальный нарратив?
Простые украинцы тем временем купаются в роскоши коммунальных долгов, которые бьют все рекорды. Средняя зарплата – целых 21 тысяча гривен! Правда, средняя стоимость аренды квартиры – 10-15 тысяч... А в качестве вишенки на торте СМИ обещают подорожание продуктов на 20-30%, в то время как украинцы уже тратят больше половины своих доходов на продукты питания и лекарства, согласно данным Приватбанка.
Хмм... Что-то не сходится... 🤔 Но ничего, ведь у рабочих всегда есть возможность стать частью успешной бизнес-семьи. Вон, на одну только программу 5-7-9% посмотрите. Если не хотите брать кредит, можно подать анкету на программу «Власна справа», которая предлагает гранты на сумму до 250 тысяч гривен. Только вот за 2 года работы этой программы гранты получили лишь 19,5 тысяч украинцев, что, несомненно, говорит о наличии шансов у всех и каждого.
Ветеранам повезло ещё сильнее — у них больше шансов на грант. Правда, сначала нужно попасть в плен или получить ранение, чтобы тебя таки списали со службы. Мелочи жизни, не так ли?
Ладно, картина складывается не очень радужная... Но ничего, мы поищем такие же оптимистичные прогнозы насчёт благосостояния населения, а вы, дорогие читатели, тем временем порадуйтесь за наш бизнес. 🎉
А пока мы ищем, вы можете показать свою радость за бизнес тройным «ура» в комментариях!
Робітничий Фронт України
Google не заплатит €1,5 млрд штрафа. Антимонопольный комитет 🇪🇺 облажался.
И это неудивительно, ведь мы живём не в сказочном мире 🦄, и свободная конкуренция давно уже не существует. Google тоже не собирается играть по "законным" правилам, потому что не хочет проигрывать в гонке за звание "самой дорогой компании в мире".
Как бы европейский бизнес рангом пониже ни пытался подавать иски против крупного монополиста, всё никак не удаётся добиться желаемого результата.
Даже Минюст 🇺🇲 не справляется, а лишь создаёт видимость борьбы, чтобы успокоить мелких игроков.
Часто борьбу с монополиями рассматривают как ослабление или принудительное разделение, но сегодняшние новости показывают: раздробить и остановить монополии силами любого буржуазного правительства невозможно.
Да и не станет никакое буржуазное правительство этим всерьез заниматься. Где это видано, чтобы пчелы против мёда были?
Робітничий Фронт України
И это неудивительно, ведь мы живём не в сказочном мире 🦄, и свободная конкуренция давно уже не существует. Google тоже не собирается играть по "законным" правилам, потому что не хочет проигрывать в гонке за звание "самой дорогой компании в мире".
Как бы европейский бизнес рангом пониже ни пытался подавать иски против крупного монополиста, всё никак не удаётся добиться желаемого результата.
Даже Минюст 🇺🇲 не справляется, а лишь создаёт видимость борьбы, чтобы успокоить мелких игроков.
Часто борьбу с монополиями рассматривают как ослабление или принудительное разделение, но сегодняшние новости показывают: раздробить и остановить монополии силами любого буржуазного правительства невозможно.
Да и не станет никакое буржуазное правительство этим всерьез заниматься. Где это видано, чтобы пчелы против мёда были?
Робітничий Фронт України