Левый поворот шовинистического террора

«Оккупанты — это не гражданские». Как думаете, что за покемон это сказал? Не поверите — леваки из The Deprogram. Именно таким образом они высказались в поддержку захвата заложников со стороны ХАМАС. Ведь ХАМАС, судя по таким суждениям, — это же ни разу не отмороженные исламистские шовинисты. Не, ну а шо там все про тот ХАМАС ноют? Расстрел фестиваля музыки? Женщины и дети? Отрезание голов? Да какая разница, пролетарские интернационалисты из The Deprogram английским по белому говорят: «I don’t care». Ведь угнетал же Израиль палестинцев — значит по отношению к врагу всё дозволено, стрелочка не поворачивается! И да осенит знамя шариата Палестину!

Вы спросите: а к чему тут вообще хоть что-то левое? В чём прогрессивность? Так вам просто и понятно отвечают: силами ХАМАС освобождается Палестина! Пусть израильским пролетариям перерезают глотки во имя прогресса, ибо падает колониальный режим.

К слову, у нас, РФУ, есть товарищ, который прямо сейчас находится в Израиле. Нет, он не ненавистный поселенец на арабских землях и вообще не еврей. Он просто студент, который по воле обстоятельств оказался в Израиле. Учитывая то, что ХАМАС уже успели неоднократно применить насилие в отношении иностранцев, скажет ли The Deprogram своё «I don’t care», если от рук праведных освободителей пострадает этот украинец-кафир?

Но настал момент, когда автор сего текста открыл Telegram Держать Курс и таки впал в полное замешательство: какой же режим менее реакционный? Ответ: «Ребята, которые недовольны ответной реакцией Израиля, а что вы скажете на счет действий России в Ичкерии? Преступление против чеченского национально-освободительного движения или всё же борьба с терроризмом? (…) Мне не очень понятно, в чем собственно проблема в случае борьбы с ХАМАСом?».

Точно, борьба с терроризмом! Благое дело! Сначала Израиль превратил целый регион потенциальных террористов в тюрьму под открытым небом, а потом бомбил его время от времени, чтоб террористов слишком много не плодилось. Вот и в последние дни Израиль как раз отчаянно наносит удары по базам террористов в Газе, причём никогда не промахивается! За одну прошлую ночь ЦАХАЛ поразил аж 500 объектов исламистов! И любой объект, по которому попал ЦАХАЛ, будь то жилой дом, больница или лагерь беженцев, всегда оказывается вражеской базой! Какие высокотехнологичные еврейские технологии наведения, не правда ли?

Можно называть вышеописанных леваков социал-шовинистами, и это верно теоретически, однако наиболее подходящий эпитет со стороны коммунистической морали — социал-людоедство.

#едкий_комментарий

Грабли

Нигер, Карабах, Израиль. Это за 2023 год, который ещё не кончился. Украина за прошлый год. А когда кончится 2023, то будет 2024 и, к гадалке не ходи, будут вспыхивать или накаляться в упор до вспышки новые горячие точки.

Каждый раз левое движение раскалывается, потому что кто-то обязательно спотыкается и падает в окопы буржуйских позиций. Каждый раз размежевание проходит наново, так как частенько, что самое забавное, кто выдержал вполне верную линию в прошлый раз, тот теперь оступается, а кто раньше ошибался, тот в другой ситуации уже принимает правильную сторону.

Термин «социал-шовинизм» за несколько лет из пыльного и невостребованного стал свежим и даже малость затасканным. Вроде б сейчас уже всё прогрессивное человечество точно более-менее знает, где лежат грабли социал-шовинизма, но всё равно то одни, то другие леваки упрямо продолжают раз за разом наступать на них.

Доколе?

А пока слово не прекратит расходиться с делом. Ведь все политические активисты левого толка полагают себя людьми сознательными, но являются ли таковыми? Являются, однако далеко не все, только меньшая часть. Большинство же не знает даже того, что оно ничего не знает, то есть не дошло и до уровня Сократа. Большинством леваков движут шкурничество, невежество, эмоции, шаблоны, но никак не разум, не мышление, не знание – это сегодня, увы, прерогатива меньшинства.

Отчего социалисты в последние дни подаются в социал-моджахеды или социал-сионисты?

Кто-то нашёл тёплое местечко в группе поддержки того или иного режима, кто-то забил на марксизм и не знает даже его азбуки, кто-то от своей еврейской или арабской национальности выступает за родных душегубов, кто-то заучил уже потерявшие актуальность формулы и повторяет их, как попугай.

Мы говорим, что ХАМАС начал атаку по указке Ирана. Иранским и китайским монополиям нужен «Один пояс – один путь» и не нужен альтернативный американский проект через Израиль и Саудовскую Аравию, который пошатнёт союз ОПЕК и РФ. ХАМАС устроил ужасную провокацию, стоящую жизни тысячам и тысячам простых палестинцев, евреев, людей других национальностей. Правящий класс Израиля приступил к попытке «окончательного решения палестинского вопроса» в секторе Газа, обосновываясь формулой «око за око». Победит – поставит там лояльную власть для эксплуатации выживших арабов как дешёвой рабсилы. Обещанное Вашингтоном примирение Иерусалима и Эр-Рияда сорвано, установленное Пекином примирение Эр-Рияда и Тегерана укреплено.

Они говорят, социал-каннибалы, что-то в духе Ричарда Львиное Сердце: «Убейте всех! Господь узнает своих». «Сознательные» не осознают отсутствия прогрессивных сторон в этой битве на «Святой земле», а чем сильней их взгляды бьются фактами, тем чаще дискуссию они переводят в срач. Монополии БРИКС щёлкнули по носу американским визави. Цена – река крови. Буржуазия в целом как класс водит «леваков» за нос. Цена – оправдывающие затеянную капиталом бойню социалисты капиталу не страшны, а народу не нужны.

Абстрактной истины нет, истина всегда конкретна. В этом знании – ключ к правде.

Война в Украине напомнила вам Первую мировую и именно поэтому решили скопировать позицию большевиков? Светские палестинские освободительные движения времён Холодной войны, поддерживаемые СССР, были прогрессивны и именно поэтому вы за террористическую акцию современных палестинских исламистов? Вы в плену абстрактных истин. В первом случае вы на верной стороне, а во втором – на ложной не от большого/скудного ума, а от большой/скудной удачи. Вы не продумываете свою позицию, а угадываете.

Вы живёте как карта ляжет, а мы – как конкретный анализ подскажет.

И подсказывает он вот что: капитализм завяз во всеобщем кризисе, чреватом всеобщей войной, текущие войны текут в контексте формирования западного и восточного империалистских блоков, которые готовятся схлестнуться в мировой бойне.

Единственное решение – революционный интернационал. Украинцев и русских, евреев и арабов, армян и азербайджанцев, нигерцев и нигерийцев, американцев и китайцев, пролетариев всех стран клич один – да не будет капитал над рабочим господин!

#едкий_комментарий

Еще чуть-чуть и Арестович запоет, что присвоение произведенного излишка, прибавочного продукта рабочего другим человеком, который не трудится сам, а живет таким прибавочным продуктом, марксизм называет эксплуатацией, что монополистическая буржуазия, всеми средствами стремится укрепить пошатнувшиеся устои эксплуататорского частнособственнического строя, направляет огромные усилия на то, чтобы прививать массам буржуазные и мелкобуржуазные взгляды и нравы, отвлекая их от самой мысли о преходящем характере капиталистической общественной системы.

#Шнайдер

Усе б так, але Арестович у своїх заявах хоче підтримати тих, хто створює додаткову вартість. Його план – зміцнення та покращення положення капіталістичних робітників, тобто збереження пролетаріату як буржуазного класу, але в кращих умовах. Це типова соціал-демократична побрехенька, яку тиражують усі «примирителі класів» під егідою так званого розвитку «людського капіталу».

Чого ж прагнуть свідомі пролетарі, тобто марксисти? Усвідомлюючи розвиток продуктивних сил суспільства, ми розуміємо, що потреба у класовому поділі для організації виробництва зникла.

Сучасні господарі життя в більшості своїх функцій поступаються у всьому ШІ та своїм найманим менеджерам. Водночас ми не є утопістами і розуміємо, що не кожен прямо відсьогодні здатен стати керівником заводу. Але ми знаємо, що навчити цьому не так важко, а розвиток новітніх інформаційних технологій перетворить процеси організації праці на справу багатьох, а не привілейованих одиниць.

Саме життя нам говорить про те, що необхідно створювати не капіталізм, що «поважає та підтримує» трударя, а комунізм, що робітника звільняє з рабства ринкової стихії, відчуження власного життя у зовнішній і чужий йому продукт, грубого розподілу праці і професійного кретинізму. А з ліквідацією цих основних, ключових проблем уже не буде потреби в довгих, але пустих промовах щодо «заохочення кращого та підтримки». Не буде в такому новому суспільстві місця для Арестовичів і Ко, що ллють сльози над стражданнями народа й утішають його гучними обіцянками та удаваною грою в експертів. Не буде і повсякчасного лицемірства, яке так властиве цьому спікеру, і називання речей своїми іменами не буде викликати подив.

Та якщо хтось ненароком, як колись у 2019 із Ze, думає, що бачить щось нове в нашій політиці, то сплюньте. Українська буржуазна «політика» – це суцільне політиканство одних і тих же по суті обличь, які змінюють лише свої лозунги, а не своє діло. А діло їх – вірна служба правлячому класу, що сам знаходиться в підлеглому положенні по відношенню до панів з Вашингтона і Брюсселя. А тому ця бридка субстанція, яку чомусь називають політикою, не здатна народити нічого нового та лише буде перебирати й еклектично змішувати свої старі концепти, не забуваючи стирати пилюгу з націоналістичного мотлоху минулого сторіччя.

А звідки ж чекати порятунку, вітру змін? Нічого на нього чекати, коли ми самі його не утворимо своїми легенями, коли не будемо готові вдихнути на повні груди, не боячись шаленої реакції старого, з повною впевненістю в перемозі нового! Лише ми зможемо здійняти пожежу боротьби, що зупинить і війну, і голод, і нужду, і експлуатацію. З'єднаний під проводом авангардної партії пролетаріат – ось дійсний творець історії, якого не згадає жоден казенний «марксист» з Офісу президента чи «опозиційних» контор. Саме таку партію ми і кличемо вас будувати, товариші! Щоб вітер змін, вітер революції, як і сто років тому, задув з наших країв!

«Сидить в Бенгалії Рабіндранат:
"Нема бунтарства в нас: людина з глини".
Регоче вітер з України,
вітер з України!

Крізь скельця Захід мов з-за ґрат:
то похід звіра, звіра чи людини? —
Регоче вітер з України,
вітер з України!

Чортів вітер! Проклятий вітер!

Він корчувату голову з Дніпра:
"Не ждіть, пани, добра:
даремна гра!"»

Перемога далекобійників

Весною наші активісти їздили на страйк далекобійників. Не дивлячись на те, що страйк відбувався в Німеччині, а сам господар фірми, проти якого страйкували, – це польський буржуй, страйкарі – робітники з пострадянських країн, здебільшого з Грузії та Молдови, але й українці там були теж.

Страйк був спонтанним, за ним не стояла жодна профспілка. 65 водіїв обʼєдналися, бо їм тоді не виплачували зарплату вже по 2-3 місяці. Загальна заборгованість становила 300.000 €. Так-так, у "святому" ЄС також затримують зарплати по декілька місяців.

Та тварюка навіть наймала тітушок, щоб розігнати страйкарів, і вони катались у Німеччину (де знаходилася точка страйку) на бронемашині.

Після двох місяців жорсткої боротьби за свою законну зарплатню страйкарі, зрештою, отримали її. Проте вже через півтора місяці страйк проти цього буржуя відновився з новою силою, адже, як виявилось, зарплату не отримувало значно більше далекобійників, тільки вони боялися страйкувати, бо не вірили в успіх цієї справи.

Утім, побачивши своїх побратимів переможцями, вдвічі більше далекобійників – 120 чоловік – почали свій страйк за невиплачені 540.000€ (понад півмільйона євро!). У відповідь їх пригнічувач, тобто, вибачте, ефективний менеджер, відкрив провадження в німецькому суді, буцімто його "рекетують на гроші" працівники, які просто хочуть свою зарплату. Зарплату, що ними ВЖЕ зароблена, але ще не отримана.

Сама судова справа не виглядала такою, що має шанси на успіх, але й сенс її полягав у залякуванні трударів. Це, на жаль, і сталося, адже деякі далекобійники припинили свій страйк, так і не отримавши гроші.

Зате рішучість інших тільки зміцнилася, вони вирішили йти до кінця: з 80 активних страйкарів 30 оголосили голодування. Через тиждень воно було перервано німецькими лікарями, однак цей акт рішучості мав ефект, оскільки наприкінці вересня польський магнат зламався та не тільки відшкодував невиплачену зарплату, але також погодився закрити судову справу, якою він намагався залякати страйкарів.

Ось так колись єдиний пролетаріат колись радянських республік знов об’єднався вже вдруге за цей рік та зміг показати, на що він спроможний, якщо буде діяти разом і до кінця!

#рабочее_движение