Дивіться нове коротке відео на нашому ютюб-каналі: Чи буде світло і тепло у твоєму домі?

Перетворення навколишнього середовища під свої потреби є чи не головним чинником, що вирізняє людей від інших органічних істот. Здавна людство змінювало ті чи інші умови існування, а з технічним розвитком цей процес виходив все на новий рівень.

Окрім численної кількості осіб, глобальні будівничі проекти потребують певних форм організації. Сьогодні, на прикладі великого будівництва часів СРСР, ми продемонструємо переваги соціалістичного суспільства над капіталістичним, порівнявши продуктивність та умови праці.

Міжвоєнний період для Країни рад визначався передусім стрімким розвитком на контрасті з відсталим імперським минулим. В умовах оточення капіталістичними державами та дамокловим мечем у вигляді прийдешньої світової війни, в усіх республіках відбувався масштабний будівничий процес.

На державні завдання мобілізувався максимум населення. Кожен член суспільства так чи інакше брав участь у загальному та спільному для всіх процесі перетворення цілих регіонів на промислові центри країни. Особливу увагу до себе викликає будівництво Біломорсько-Балтійського каналу.

Окрім масштабу будівництва та неймовірних темпів зведення (канал довжиною 227 км побудовано у 1931-33рр.), Біломор особливий, звісно ж, завдяки організації його будівництва: більшою частиною будівниками були в'язні таборів, ресурси яких використали на користь суспільства.

Це унікальний приклад використання ув'язнених на користь суспільства. Замість того, аби кидати цю верству населення напризволяще, люди, яких сучасні капіталістичні країни використовують як гарматне м'ясо на війнах, мали можливість отримати фах та подальшу амністію.

Окрім цього вирізняються умови праці, які, попри весь страхітливий пласт міфів, надавали в'язням повну можливість подальшої реінтеграції в нормальне суспільство. У наявності була навіть, хоч і невелика, але зарплата з накопичувальними, що видавались після звільнення.

Процес перетворення суворої північної природи укупі з перевтіленням людини оспівано у вірші українського радянського поета Павла Усенко. Образ рук, що "не з нами в боротьбі були", а тепер "творять нове життя", як ніщо інше гарно передає велику значимість Біломорбуду.

Це приклад справжнього перевтілення людей, що отримали шанс затьмарити власні злочини завдяки суспільно корисній справі. Замість забуття в людей з'явилася можливість розпочати нове життя, враховуючи ще й отримання певної спеціалізації під час праці.

Капіталістична система, що з масштабних інфраструктурних подій може похвалитися лише знищеною у жерлі війни Каховською ГЕС, здатна лише на очорніння чи привласнення досягнень ладу соціалістичного, де люди справді знали що, для кого та навіщо будують.

Справжні досягнення людство може здійснити лише за умови, коли ресурси планети належатимуть усім і будуть використовуватися на спільне благо. Ну, а побудова такої дійсності залежить лише від нас! Тож не зволікайте – вчиться, аналізуйте, об'єднуйтеся та вступайте до лав РФУ!

Подробиці процесу будівництва та інші дані щодо теми Біломорбуду й інших будівництв з використанням в'язнів можна знайти в телеграм-каналі "Чемоданчик Пруфів", де регулярно публікуються різноманітні факти з відповідними документами для аргументації. Рекомендуємо ознайомитись!


Радимо підписатися на наші Instagram та Facebook, де нові подібні дописи публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.

#культура #инстаграм_рфу #фейсбук_рфу

Смотрите выпуск Новостей труда и капитала от 2 июля на нашем ютюб-канале: «Ода радости» стихает, Давос – 2024, арсеналы демократии.

Шановні підписники,

наша організація повністю складається з добровольців, що працюють не за гроші, а лише за ідею, проте існування й особливо розвиток нашої організації вимагають значних фінансових витрат.

У найближчій перспективі наші витрати збільшаться, тому що ми плануємо розширяти нашу діяльність кількісно та якісно.

Якщо ви бажаєте підтримати нас монетою, то можете переказати нам криптовалюту за реквізитами нижче. Усі отримані кошти підуть на розвиток РФУ.

BTC: 1264uRsVaES1d4kr5fxTKPgZDsBArx4LfP

TON: UQCanlEMyNZl7qPozHXOTcRxAJahZRFBKp2eXuvTT8cU3YZh

USDT TRC20: TNcZ3YfC5dZ7zkhq285mqxHA5Qv8dWHVFh

USDT ERC20: 0xe4db4c5e430ab52de75aa33720711186d5a7adb7

USDT BEP20: 0xe4db4c5e430ab52de75aa33720711186d5a7adb7

USDC ERC20: 0xe4db4c5e430ab52de75aa33720711186d5a7adb7

USDC BEP20: 0x828d1e30d4953549028a9527d61268d2c10ef49d

XMR: 42W5N2toPoPJYvjqiK5gzaBTb6y43KDukapuyEtCGSLkXzwkQaBCR6B3kcR96XYExsX1dnUsErJ6hhfow4Ht7f6i1zWBPQf

Ковель: тактична перемога ухилянтів

Террор ТЦК уже стал обыденностью: буквально каждый день мы наблюдаем, как кого-то увозят на подвалы не столь глубокие. Закономерно в народе возникло движение сопротивления против такого свавілля. Однако бывает так, что бежать ухилянту-одиночке некуда, а сопротивляться нескольким здоровым мужикам нет возможности. И чем дальше, тем больше людей понимает своё единство с окружающими в этом незавидном положении, и потому люди постепенно приходят от индивидуальной борьбы к коллективной — при случае так проще защититься.

И вот как раз намедни в городе на Волыни мы видели блестящий пример того, как народ может заставить ТЦК отступить перед большой и мотивированной толпой. Началось всё с очередного эпизода трагикомедии «Ми — демократична країна»: двух парней 18 и 19 лет местные ТЦКшники попытались могилизировать. И вроде бы ничто не могло им помочь, но не тут-то было: в защиту парней собрался целый митинг, какой в нашей стране и представить-то сложно. Явно не ожидав попытки штурма, власти сначала упирались — прошёл даже слушок, что к городу подводят спецназ — а потом вовсе обозвали всех участвовавших агентами Кремля и вообще, недостойными клича «Слава Україні» (как будто бы кто-то из авторов длиннющего поста достоин). Однако на следующей день парней всё же отпустили, поняв, что легче сейчас уступить. Поучаствовавшим закономерно стали шить дела, но и такая перемога дорогого стоит: парни спасены, а ТЦК — с носом!

Было бы неплохо такую практику по всем городам и сёлам Украины распространить, ведь вместе мы — сила: именно сплочённость и готовность стоять против людоловов до конца и спасла парней из застенок. Однако так просто это может получиться только в таких маленьких городах, где полицейские отряды невелики. В больших же выйдет так, что всю эту толпу людей просто разгонят, а на следующий день собраться они уже не смогут, ибо даже не знают друг друга: в том и суть стихийных митингов. Да и под такой случай могут подтянуть силовиков из других областей. Повод ли это вешать нос? Определённо нет: нужно создавать постоянные структуры, которые могли бы вести борьбу с ТЦК и другими псами режима — только так мы сможем подкрепить своё право называться человеком не просто ссылками на конституцию, которой и в мирное время подтирались.

Но при этом нельзя забывать, что людоловы и прочие — не верхушка режима, а лишь его дубинки на местах, которыми он вынужден пользоваться, чтобы загонять нас на фронт ненужной нам войны. И дело тут не в разных взглядах народа и чинуш на гражданский долг, а в той основе, из-за которой эти взгляды разные: в том, что и так обедневший народ вынужден класть свою жизнь на алтарь работы, очередную жировую складку с которой заимеет бизнесмен или его наивысшая форма развития — олигарх. И именно это противоречие лежит в основе всего конфликта, именно из него возникает наше абсолютно справедливое нежелание воевать за горстку толстосумов и их потребность драконовскими методами гнать нас на восток.

Так что только ударами по корню всей людоедской системы — и уже для этого ударами по её проявлениям вроде ТЦК — мы и сможем добиться каких-то настоящих изменений, а не временных поблажек или смен рыл у кормушки, как произошло 10 лет назад. Но кто и где организует эти удары? Для этого нужна развитая инфраструктура народных коллективов, и с этим может вам помочь РФУ: хотите ударить по спонсорам этих уродов экономически? Становитесь нашими рабкорами, чтобы начать организовывать коллектив на рабочем месте. Нужна помощь в защите своих человеческих прав? Пишите в наш юрбот! Хотите понимать, каков будет следующий шаг Зепалачей? Приходите на наши кружки — будем вместе строить новую цивилизацию, где не будет места нищете и войне!

#едкий_комментарий

Аномальна спека. Споживання електроенергії в Україні досягло пікових значень. Висока температура призводить до пожеж і аварій на енергетичних об’єктах. Коли чекати нормалізації та чи повернеться в осяжному майбутньому енергосистема до попереднього стану? Читайте далі в дописі.

Як вважає влада, поліпшення ситуації можна очікувати вже наприкінці липня. За словами радника прем’єр-міністра України, члена наглядової ради НЕК «Укренерго» Юрія Бойка, дефіцит в енергосистемі залишиться, проте буде істотно меншим у порівнянні з поточною ситуацією.

А поки що маємо те, що маємо: через спеку 15 липня було знеструмлено майже 500 населених пунктів у Київській, Чернігівській, Житомирській, Тернопільській, Львівській та Рівненській областях. А днем раніше висока температура спричинила пожежу на одній із підстанцій, через що та відключилася та знеструмила лінії електропередач, які з’єднують енергосистеми України та Молдови.

Спека спекою, але є і «незначний факт», про який влада промовчала, щоб не позбавляти надії: аномальні погодні умови — лише доповнення до дефіциту, спричиненого втратою колосальних потужностей генерації.

На хвилиночку, через окупацію територій втрачено Запорізьку АЕС, Каховську ГЕС, Запорізьку, Луганську, Вугледарську та інші ТЕС. Також знищено 30 % сонячних і 90 % вітрових електростанцій.

І як вишенька на торті, з початку 2024 року ми втратили 9.2 ГВт унаслідок ударів російських ракет — а це, за словами прем’єра України Дениса Шмигаля, половина потужності, якої вистачало, щоби пережити минулу зиму. Для порівняння, втрачений обсяг дорівнює піковому літньому споживанню в Нідерландах, Фінляндії або Словаччині та країнах Балтії разом узятих.

І не треба бути великим математиком або екстрасенсом, щоб зрозуміти, що на нас чекає вже цієї зими. Ось що, наприклад, говорить генеральний директор Yasno Сергій Коваленко: «Мій базовий прогноз — в енергосистемі буде дефіцит у районі 30–35 %. Що це означає для споживачів? Якщо живитимуть критичну інфраструктуру і вже потім розподілятимуть залишки, то для споживачів дефіцит становитиме 50 %. Тобто базовий прогноз — 12 годин без світла».

Але є навіть менш оптимістичні передбачення: «Якщо не буде вжито жодних заходів, згідно з нашим моделюванням, то, ймовірно, у січні населення матиме лише від двох до чотирьох годин електроенергії [на день]», — заявляє керівник відділу енергетичних і кліматичних досліджень Київської школи економіки Борис Додонов.

Як то кажуть, вибирайте, що вам більше до душі. Але що ж нам залишається робити? Влаштовувати протести? Так, кожен бачить ту жахливу несправедливість, коли деякі будинки по кілька днів залишаються без світла, поки готелі в столиці, що мають репутацію місць відпочинку солідних чоловіків із вродливими жінками, завжди світяться, адже їх із якихось причин визнано критичною інфраструктурою.

Але така несправедливість існує не через аморальність і злість окремих особистостей — просто така поведінка нав’язана самою капіталістичною системою, що економічним примусом перетворює на рабів як трудящих, що вимушені продавати свою робочу силу задля виживання, так і багатих власників, яким задля «процвітання справи» необхідно бути максимально меркантильним і йти на найнелюдяніші рішення, бо інакше їхнє місце посядуть інші.

І дефіцит електроенергії є прямим наслідком цієї жорстокої логіки. Великі енергетичні компанії, влаштовуючи рейдерські захоплення і користуючись державними важелями на всю котушку, збивають своїм власникам величезні капітали, але якою ціною!

Наприклад, на початку 2023 року була схема з «Енергоатомом», що належить державі, який поставив на ринку свідомо завищену ціну на електроенергію. У результаті частина його ресурсу не продається і випадає на балансуючий ринок. На ньому цю електроенергію по одній копійці за МВт-год купує «ДТЕК», яка потім продає її споживачам за ринковою ціною — приблизно 3000 грн за МВт-год. У підсумку приватна компанія Ахметова продає 300 тис. МВт-год і заробляє за місяць за допомогою держави приблизно мільярд гривень.

І хоч справа була у 23-му, але наслідки цієї та подібних їй махінацій ми з вами відчуватимемо ще довгий час — у вигляді підвищення тарифів, наприклад.

Тому для розв’язання проблем з енергетикою необхідно якнайшвидше усвідомити системний характер проблеми, і не шкодувати розумових сил над розробкою сучасної програми з відновлення енергосистеми. Мало лише протестувати з вимогою «повернути світло» — потрібно ще і знати, як налагодити генерацію.

Але як підступитися до такого комплексного питання? Що можна зробити вже зараз, якими діями можна підготувати зміну нинішнього ладу? Залишимо поки що читача наодинці із цими найгострішими питаннями сьогодення, але обіцяємо неодмінно дати свої відповіді в одній із наступних публікацій. А поки що пропонуйте свої варіанти в коментарях, долучайтеся до наших гуртків та організації, і не дозволяйте розпоряджатися вашим майбутнім за вас самих!

He ждіть рятунку не від кого: Ні від богів, ні від царів! Позбудеться ярма тяжкого Сама сім’я пролетарів.


Радимо підписатися на наші Instagram та Facebook, де нові подібні дописи публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.

#новости #инстаграм_рфу #фейсбук_рфу

👨‍🔬 Климент Тимирязев был одним из всемирно известных ученых, поддержавших Октябрьскую революцию и принимавших в революционных преобразованиях непосредственное участие. Несмотря на преклонный возраст, выдающийся ученый вплоть до смерти работал в советах молодой республики.

📖 Подобное решение закономерно проистекает из жизненной позиции Климента Аркадьевича. Несмотря на безбедное положение на посту преподавателя Московского университета, ученый не мог закрыть глаза на антинародную политику того времени и покинул университет по Делу Кассо.

📰 Притеснение студенчества и гонения на любое инакомыслие со стороны министра просвещения Льва Кассо привели к уходу около 130 преподавателей, среди которых, помимо Тимирязева, был Владимир Вернадский.

🎥 В 1937 году Александр Зархи и Иосиф Хейфиц поставили фильм «Депутат Балтики», для персонажа которого — профессора Полежаева — послужил как раз Тимирязев. Фильм агитирует к позициям, близким Клименту Аркадьевичу, показывая неразрывную связь общественной и научной деятельности.

🔎 Картина отлично показывает скепсис и негатив к советской власти, которыми была охвачена интеллигенция, оторванная от проблем народа. Ослепленные эгоистическими устремлениями, мещане с осуждением относились к поддержавшим Революцию, предрекая скорый крах неустойчивого режима.

📌 Вместо краха, первое государство рабочих и крестьян всего через несколько лет взрастило новое поколение ученых, деятелей культуры и людей разных направлений, объединенных общей целью — преобразованием жизни в лучшую сторону коммунистическим путем.

🚩 Построить по-настоящему справедливое общество можно, если задействовать усилия и ответственность каждого его члена. Это возможно лишь при условии нахождения власти в руках рабочего большинства, что своими усилиями создало все блага нашей цивилизации.

📍 Климент Аркадьевич Тимирязев прекрасно понимал это, вследствие чего свой долг ученого (человека, изучающего мир с целью его изменить) отдал также в роли политического деятеля, по-настоящему защищавшего интересы народа.

❤️‍🔥 Наша задача — продолжить и завершить дело освобождения человечества от оков классовой системы. Мы в силах избавиться от этих пороков вместе! Присоединяйтесь к РФУ и боритесь за общее будущее вместе! Мир вам, Товарищи!


Советуем подписаться на наш X (Twitter), где схожие посты публикуются в первую очередь, а также есть другие интересные рубрики.

#культура #твиттер_рфу

Редакція РФУ читає результати соціологічного опитування від видання «Дзеркало тижня».

Слухайте новий подкаст на нашому ютюб-каналі: Робітничий Радар: Чи готові українці до переговорів?

То все-таки, хто їсть нашу потужність?

Ну що ж, світло на деякий час припинили відключати, і можна найближчим часом продовжити банкет — держава заявила про відновлення експорту електроенергії, ігноруючи будь-які потреби громадян. Одразу із цим почалися перебої зі світлом у багатьох містах країни. Висновок очевидний: Україна й надалі відіграє роль сировинної (або електроенергетичної) колонії злісного «Колективного Заходу», і все заради ще кількох мільйонів, які підуть не на соціальні потреби, а на черговий золотий унітаз.

Адже так? Так?

На жаль, доведеться засмутити всіх горе-«викривачів» у дусі Шарія: українському уряду та олігархії можна дорікнути багато чим, але не «голодним експортом» електроенергії. Й ось уже черговий патріот схоплюється з дна окопу й бурхливо радіє: «Нарешті, чортові комуняки визнали те, що Україна не поклала на своїх громадян, національна єдність таки існує!». І буде помилятися, так само як і «викривачі».

То все ж таки, куди щезає електроенергія? Втрати генерації величезні. Якщо подивитися на доповіді того самого ДТЕКу, то Україна імпортує величезну кількість електроенергії — 17 % від усього споживання. Водночас країна наростила виробництво і, що найголовніше, експорт металу. Тобто, як виходить? Бізнес, як основний споживач електроенергії — як імпортованої, так і взагалі (у руйнівний 2022 рік його споживання становило 33 % усієї електроенергії), не інакше як із державною дотацією закупив електроенергію за кордоном. За допомогою цієї електроенергії виготовив той же метал… а потім продав до Європи. А ви й далі сидіть без світла — допомагати бізнесу набагато комфортніше і вигідніше — у рік початку війни «добрі» партнери з ЄС відкрили свої ринки для українського металу, а ринок ЄС досить прибутковий. Тож зупиняти заводи ніхто не планує — громадяни можуть і потерпіти без світла, а бізнес — ні. Бізнесмен має кредити, збитки, дружину. Більше імпортувати? Так Україна останні роки вперто перетворювалася на аграрну наддержаву, і більше електроенергії імпортувати вже просто не може — уперлася в межу пропускної спроможності.

Що ж буде взимку, коли споживання електроенергії зросте? Куди піде електроенергія з імпорту? Питання риторичне — відправити громадян на фронт можна й без електрики, а ось продавати метал аж ніяк не вийде, бо без світла немає і металу.

І все ж таки, що робити в цій ситуації? Імпортувати більше енергії не можна, генерацію на пару розгромили українські «ефективні власники» та російські бомбардування, що пильно боронять інтереси російських «ефективних власників». Хтось може запропонувати зупинити всю промисловість — так би мовити, збудувати аграрну наддержаву за 500 днів. Але що далі? Без промисловості шансів відновити генерацію чи хоча б наростити імпорт немає — не буде ні матеріалів, ні грошей, щоб ці матеріали закуповувати.

Цей маразм не є виходом із ситуації, оскільки веде лише до остаточного знищення України. Перший і найголовніший крок — повернути й генерацію, і промисловість у власність трудящого народу. Тільки об’єднаний господарський механізм, із чітким планом відновлення і повною картиною того, що відбувається в економіці, здатен вивести країну із цього стану, у який його завели жадібність і зажерливість панів-олігархів, які шукають будь-які засоби для збагачення, ховаючись за спинами трударів, що гинуть на фронті!

#едкий_комментарий