«Всё, кина не будет, электричество кончилось…»

Ну що, громадяни сучасної європейської держави, як вам живеться? Мабуть, взимку буде трошки темно, судячи з того, в найспекотніші літні дні світло давали десь на 9 годин на добу, а в подекуди його не було й декілька діб поспіль.

Здавалося б, що іще потрібно для щастя? Побороли «совок», збудували капіталізм та «національну державність», успішно поширюємо «національну свідомість» та проводимо (буцімто) справжні «демократичні вибори». Але виявляється, що розвитку та процвітанню країни такі зміни тільки заважають.

В телемарафоні за старою звичкою звинуватять у всіх наших бідах агресивного сусіда з північного сходу. Але чомусь не згадають, як усю історію незалежності деградувала наша промисловість, котра могла б забезпечити нас ППО та потужностями для відновлення. Бо тоді стало очевидним, що ракетні обстріли РФ, лише викрили реальний стан справ у державі та прискорили закономірний колапс.

Енергетична галузь деградувала трохи повільніше за інші, бо приносила в кишені олігархів багато грошей за такими схемами, як, наприклад, Роттердам+. Та коли перед державою постала необхідність відновлювати енергетичну інфраструктуру, можновладці спромоглися тільки стояти з простягнутою рукою перед західними партнерами та випитувати черговий Patriot.

Такі от очікувані наслідки перетворення України на “аграрну імперію”.

А поки українці сидять у пітьмі в них є час подумати та прийти до зовсім небажаних для нашої влади висновків. Вони можуть здогадатись, що світло в їх домівках, медицина, освіта та інші блага цивілізації – майже повністю заслуга того суспільного устрою котрий “свідомі патріоти” зламали в 1991-му. Його залишки 30 років проїдала “незалежна” Україна та приватизували олігархи.

Тож перед нами постає нагальне питання – що робити далі, аби не замерзнути взимку, не спектися влітку?

З надією реанімувати свою популярність в народі матріарх української політики Юлія Тимошенко взялася роздавати життєві поради, як вийти з данної ситуації. Прагматичніші буржуазні спікери, такі як виконавчий директор ДТЕК Дмитро Сахарук, закликають українців “розраховувати тільки на себе” в майбутній зимі, та стверджують, що “роблять усе можливе”...

Ми не сумніваємося в тому, що керівництво ДТЕК робить “усе можливе” аби зберегти мільярди Ахметова і не витрачати їх на відновлення. Вони вже задрали тарифи й переклали цей тягар на плечі простих людей. Ми усіляко поділяємо заклик брати ситуацію під власний контроль. Але зовсім не так, як це пропонує пан Сахарук.

Окрім закупівлі павербанків та іншого обладнання на випадок блекаутів, кожен має поставити собі питання: яким ви бачите майбутнє нашої країни? Чи вірите ви в те, що капіталістична держава під п’ятою олігархів, буде піклуватися про ваш добробут? Чи здатна така влада повернути вам цивілізовані умови життя? Риторичні питання, але на них доведеться собі відповісти рано чи пізно.

І чим швидше усі ми дамо на них відповідь, та зрозуміємо усю деструктивну природу капіталістичного устрою (котрий породжує олігархів), тим швидше почнемо організовано боротися за ним. Тим легше буде подолати наслідки 30 років безроздільного панування капіталу. Тим легше буде зійти зі шляху руйнування, та повернутися на шлях відновлення та розбудови усіх сфер нашого життя.

Тільки поборовши внутрішніх ворогів, ми зможемо захиститися від зовнішніх. Тільки спільними зусиллям робітничого класу України та Росії, ми зможемо захистити себе від взаємного знищення на користь класу капіталістів. А до тих пір кожна ракета з потворної олігархічної РФ буде дзеркалом, в якому відображається потворність олігархічної України.

Поки що справжня народна революція тільки зріє в головах небагатьох, але сама дійсність робить необхідною боротьбу проти капіталізму. Бо це — запорука виживання всіх людей, не тільки українців. Тому історичною задачею кожного свідомого трударя, що зрозумів необхідність такої боротьби, стає організована, колективна революційна діяльність разом з товаришами.

#едкий_комментарий

З розвитком технологій та зміною навколишнього середовища під свої потреби, людство зіткнулось із проблемою рівноваги між власною діяльністю та загальним станом природи. Наука про вивчення наслідків людського впливу та вирішення природних проблем отримала назву екологія.

Екологічні проблеми щороку набувають більшого значення. Усвідомлюємо ми це чи ні, але матінка природа останнім часом, м'яко кажучи, не в захваті від того, що відбувається. Аби зайвий раз не повторювати усім відомі приклади, спробуємо розглянути причини цих проблем.

З давніх-давен людство почало використовувати ресурси планети для своїх потреб. Класове суспільство зробило з землі та всього її вмісту власність, а з виникненням капіталізму – товар. Тепер у пріоритет ставились не стільки потреби людства, скільки прибуток окремого власника.

Коріння сучасних глобальних екологічних проблем полягає саме в протиріччі між бажанням максималізувати прибуток та використанням ресурсів природи без шкоди. На жаль, реалізація всіх потрібних екологічних заходів у кордонах чинної системи просто неможлива.

Слід зазначити, що з екологічними проблемами історично зіткались не тільки капіталістичні суспільства. Оскільки аналіз помилок для запобігання техногенних катастроф це справа загального людського пізнання. Соціалістичні країни 20 століття не були суцільним втіленням ідей Лоракса.

Однак, коли ресурси планети знаходяться в руках людства, в нас є реальна можливість запобігти екологічній катастрофі. А коли ці ресурси приватна власність? Хто ж власників-капіталістів встановлюватиме фільтри для зменшення атмосферних викидів, коли це зайва витрата?!

Нескінченне нераціональне використання природничих сил Землі неможливо спинити без знищення самої можливості одиницям збагачуватись за рахунок більшості. Ми всі живемо на одній планеті та повинні її берегти, але, щоб це були не просто, слова людство має скинути ярмо капіталу.

Гарною демонстрацією сталості проблем володіння власною землею є творчість Дмитра Вакарова. Уславлюючи побут та культуру русинського народу, поет Закарпаття не був байдужим до актуальних суспільних проблем, що виражається у низці його віршів.

Знищення лісів Закарпаття, Бразилії, Сибіру; забруднення Дніпра, Міссісіпі, Нілу; опустелювання цілих регіонів – усе це загальнолюдські, екологічні проблеми. Але їх вирішення можливе саме за умови, коли ресурси планети дійсно належать людині, а не є простим засобом збагачення.

Шлях до справжнього єднання людства лише один, і він можливий лише за перемоги ідей інтернаціоналізму та загальноробітничого братерства. Тільки тоді планета Земля стане нашим затишним домом, а не ареною чергового переділу власності, в полум'ї якої нищиться все живе.

Ознайомитись з актуальними новинами України та світу з позиції класового аналізу можна у нашій рубриці Новини Труда та Капіталу, де ми регулярно розбираємо різноманітні проблеми, у тому числі й екологічні. Аналізуймо та знаходьмо рішення разом! Миру вам, Товариші!


Радимо підписатися на наші Instagram та Facebook, де нові подібні дописи публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.

#культура #инстаграм_рфу #фейсбук_рфу

Дивіться нове коротке відео на нашому ютюб-каналі: Чи буде світло і тепло у твоєму домі?

Перетворення навколишнього середовища під свої потреби є чи не головним чинником, що вирізняє людей від інших органічних істот. Здавна людство змінювало ті чи інші умови існування, а з технічним розвитком цей процес виходив все на новий рівень.

Окрім численної кількості осіб, глобальні будівничі проекти потребують певних форм організації. Сьогодні, на прикладі великого будівництва часів СРСР, ми продемонструємо переваги соціалістичного суспільства над капіталістичним, порівнявши продуктивність та умови праці.

Міжвоєнний період для Країни рад визначався передусім стрімким розвитком на контрасті з відсталим імперським минулим. В умовах оточення капіталістичними державами та дамокловим мечем у вигляді прийдешньої світової війни, в усіх республіках відбувався масштабний будівничий процес.

На державні завдання мобілізувався максимум населення. Кожен член суспільства так чи інакше брав участь у загальному та спільному для всіх процесі перетворення цілих регіонів на промислові центри країни. Особливу увагу до себе викликає будівництво Біломорсько-Балтійського каналу.

Окрім масштабу будівництва та неймовірних темпів зведення (канал довжиною 227 км побудовано у 1931-33рр.), Біломор особливий, звісно ж, завдяки організації його будівництва: більшою частиною будівниками були в'язні таборів, ресурси яких використали на користь суспільства.

Це унікальний приклад використання ув'язнених на користь суспільства. Замість того, аби кидати цю верству населення напризволяще, люди, яких сучасні капіталістичні країни використовують як гарматне м'ясо на війнах, мали можливість отримати фах та подальшу амністію.

Окрім цього вирізняються умови праці, які, попри весь страхітливий пласт міфів, надавали в'язням повну можливість подальшої реінтеграції в нормальне суспільство. У наявності була навіть, хоч і невелика, але зарплата з накопичувальними, що видавались після звільнення.

Процес перетворення суворої північної природи укупі з перевтіленням людини оспівано у вірші українського радянського поета Павла Усенко. Образ рук, що "не з нами в боротьбі були", а тепер "творять нове життя", як ніщо інше гарно передає велику значимість Біломорбуду.

Це приклад справжнього перевтілення людей, що отримали шанс затьмарити власні злочини завдяки суспільно корисній справі. Замість забуття в людей з'явилася можливість розпочати нове життя, враховуючи ще й отримання певної спеціалізації під час праці.

Капіталістична система, що з масштабних інфраструктурних подій може похвалитися лише знищеною у жерлі війни Каховською ГЕС, здатна лише на очорніння чи привласнення досягнень ладу соціалістичного, де люди справді знали що, для кого та навіщо будують.

Справжні досягнення людство може здійснити лише за умови, коли ресурси планети належатимуть усім і будуть використовуватися на спільне благо. Ну, а побудова такої дійсності залежить лише від нас! Тож не зволікайте – вчиться, аналізуйте, об'єднуйтеся та вступайте до лав РФУ!

Подробиці процесу будівництва та інші дані щодо теми Біломорбуду й інших будівництв з використанням в'язнів можна знайти в телеграм-каналі "Чемоданчик Пруфів", де регулярно публікуються різноманітні факти з відповідними документами для аргументації. Рекомендуємо ознайомитись!


Радимо підписатися на наші Instagram та Facebook, де нові подібні дописи публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.

#культура #инстаграм_рфу #фейсбук_рфу

Смотрите выпуск Новостей труда и капитала от 2 июля на нашем ютюб-канале: «Ода радости» стихает, Давос – 2024, арсеналы демократии.

Шановні підписники,

наша організація повністю складається з добровольців, що працюють не за гроші, а лише за ідею, проте існування й особливо розвиток нашої організації вимагають значних фінансових витрат.

У найближчій перспективі наші витрати збільшаться, тому що ми плануємо розширяти нашу діяльність кількісно та якісно.

Якщо ви бажаєте підтримати нас монетою, то можете переказати нам криптовалюту за реквізитами нижче. Усі отримані кошти підуть на розвиток РФУ.

BTC: 1264uRsVaES1d4kr5fxTKPgZDsBArx4LfP

TON: UQCanlEMyNZl7qPozHXOTcRxAJahZRFBKp2eXuvTT8cU3YZh

USDT TRC20: TNcZ3YfC5dZ7zkhq285mqxHA5Qv8dWHVFh

USDT ERC20: 0xe4db4c5e430ab52de75aa33720711186d5a7adb7

USDT BEP20: 0xe4db4c5e430ab52de75aa33720711186d5a7adb7

USDC ERC20: 0xe4db4c5e430ab52de75aa33720711186d5a7adb7

USDC BEP20: 0x828d1e30d4953549028a9527d61268d2c10ef49d

XMR: 42W5N2toPoPJYvjqiK5gzaBTb6y43KDukapuyEtCGSLkXzwkQaBCR6B3kcR96XYExsX1dnUsErJ6hhfow4Ht7f6i1zWBPQf

Ковель: тактична перемога ухилянтів

Террор ТЦК уже стал обыденностью: буквально каждый день мы наблюдаем, как кого-то увозят на подвалы не столь глубокие. Закономерно в народе возникло движение сопротивления против такого свавілля. Однако бывает так, что бежать ухилянту-одиночке некуда, а сопротивляться нескольким здоровым мужикам нет возможности. И чем дальше, тем больше людей понимает своё единство с окружающими в этом незавидном положении, и потому люди постепенно приходят от индивидуальной борьбы к коллективной — при случае так проще защититься.

И вот как раз намедни в городе на Волыни мы видели блестящий пример того, как народ может заставить ТЦК отступить перед большой и мотивированной толпой. Началось всё с очередного эпизода трагикомедии «Ми — демократична країна»: двух парней 18 и 19 лет местные ТЦКшники попытались могилизировать. И вроде бы ничто не могло им помочь, но не тут-то было: в защиту парней собрался целый митинг, какой в нашей стране и представить-то сложно. Явно не ожидав попытки штурма, власти сначала упирались — прошёл даже слушок, что к городу подводят спецназ — а потом вовсе обозвали всех участвовавших агентами Кремля и вообще, недостойными клича «Слава Україні» (как будто бы кто-то из авторов длиннющего поста достоин). Однако на следующей день парней всё же отпустили, поняв, что легче сейчас уступить. Поучаствовавшим закономерно стали шить дела, но и такая перемога дорогого стоит: парни спасены, а ТЦК — с носом!

Было бы неплохо такую практику по всем городам и сёлам Украины распространить, ведь вместе мы — сила: именно сплочённость и готовность стоять против людоловов до конца и спасла парней из застенок. Однако так просто это может получиться только в таких маленьких городах, где полицейские отряды невелики. В больших же выйдет так, что всю эту толпу людей просто разгонят, а на следующий день собраться они уже не смогут, ибо даже не знают друг друга: в том и суть стихийных митингов. Да и под такой случай могут подтянуть силовиков из других областей. Повод ли это вешать нос? Определённо нет: нужно создавать постоянные структуры, которые могли бы вести борьбу с ТЦК и другими псами режима — только так мы сможем подкрепить своё право называться человеком не просто ссылками на конституцию, которой и в мирное время подтирались.

Но при этом нельзя забывать, что людоловы и прочие — не верхушка режима, а лишь его дубинки на местах, которыми он вынужден пользоваться, чтобы загонять нас на фронт ненужной нам войны. И дело тут не в разных взглядах народа и чинуш на гражданский долг, а в той основе, из-за которой эти взгляды разные: в том, что и так обедневший народ вынужден класть свою жизнь на алтарь работы, очередную жировую складку с которой заимеет бизнесмен или его наивысшая форма развития — олигарх. И именно это противоречие лежит в основе всего конфликта, именно из него возникает наше абсолютно справедливое нежелание воевать за горстку толстосумов и их потребность драконовскими методами гнать нас на восток.

Так что только ударами по корню всей людоедской системы — и уже для этого ударами по её проявлениям вроде ТЦК — мы и сможем добиться каких-то настоящих изменений, а не временных поблажек или смен рыл у кормушки, как произошло 10 лет назад. Но кто и где организует эти удары? Для этого нужна развитая инфраструктура народных коллективов, и с этим может вам помочь РФУ: хотите ударить по спонсорам этих уродов экономически? Становитесь нашими рабкорами, чтобы начать организовывать коллектив на рабочем месте. Нужна помощь в защите своих человеческих прав? Пишите в наш юрбот! Хотите понимать, каков будет следующий шаг Зепалачей? Приходите на наши кружки — будем вместе строить новую цивилизацию, где не будет места нищете и войне!

#едкий_комментарий