До того ж за рік планується закупити 200 тис. дронів. Тут відразу можна поставити кілька запитань. По-перше, а що, власне, за дрони будуть постачатися? Ніде про це, на превеликий жаль, Щиголь не згадує. Якщо говорити про Mavic і Matrice, то вони не коштують так дорого. А про ціну «більш професійних дронів» ми знати не можемо, бо пан Щиголь не спромігся згадати про них. По-друге, а де власне знаходяться ці дрони? Де звіти про їх постачання? З фронту новин про постачання дронів рідною державою давно не чути, військові або отримують їх від волонтерів, або самі закуповують, або, у найгіршому випадку, самі майструють, але переважна більшість військових ніколи й не бачили такої колосальної допомоги від держави. Щиголь, найімовірніше, навмисне недоговорює таку важливу інформацію, щоб ввести людей в оману.

Але «недовго музика грала», і, хто б міг подумати, головне керівництво Держспецзв’язку звинуватили в корупції. Юрія Щиголя та його колегу Віктора Жору звільнили з керівних посад у структурі. Їм висунули обвинувачення у зв’язку з розбазарюванням 62 млн гривень на закупівлі ПЗ ще аж 2020 року. Суть схеми отримання грошей проста: ПЗ, яке повинно було коштувати 223 млн гривень, купили за 285 млн гривень, а різницю забрали собі в кишеню. Також виявилися цікаві факти під час розслідування. Наприклад, 3 млрд гривень, отриманих від Кабміну для закупівлі дронів, витрачали на купівлю дронів, м’яко кажучи, сумнівної якості. Також ВАКС узяв під варту Щиголя з можливістю застави у 25 млн гривень і Жору з можливістю застави в 10 млн гривень. Пізніше за Щиголя внесли заставу і він вийшов на свободу.

Ми поговорили про діяльність Держспецзв’язку у сфері дронів і кібербезпеки, але, як ми говорили раніше, Держспецзв’язку так само відповідає і за фортифікації. І тут ми зустрічаємо другого фігуранта справи — Агентство відновлення, разом із яким Держспецзв’язку й будували ці фортифікації. Звичайно ж, про це Агентство відновлення є що сказати. Наприклад, саме воно займалося будівництвом фортифікацій на Трипільській ТЕС, а його голова стверджував, що ТЕС відмінно захищена. Після її руйнування ж… почав говорити, що її було неможливо захистити, хоча гроші на її захист чомусь не соромився витрачати. А ще згодом почав шукати відмовки, що, ось, мовляв, наше агентство взагалі не займалося захистом Трипільської ТЕС і ми тут ні до чого.

Незабаром Мустафа Найєм, голова цього агентства, покинув свій пост, щоби бути тут ні до чого. Кілька слів про самого Найєма. Найєм — еталон майданівця, а не якийсь там паразит клану Зе, але все одно корупцією займатися не соромився. Із цього ми можемо зробити висновок, що незалежно від клану сучасні політики так чи інакше займаються корупцією. Повернемося до його звільнення. На виправдання свого звільнення він навів деякі цікаві висловлювання, наприклад: «Нам повністю скасували бюджет на проекти з відновлення та утримання доріг». Скасували повністю аж настільки, що звідкись з’явилося 500 мільйонів гривень на будівництво мосту на Донбасі, а також 2 мільярди гривень на транспортну розв’язку в Миколаєві. А раптом фінансування з утримання доріг скасували зовсім незадовго до звільнення Найєма? Сам же Найєм жодної інформації із цього приводу надати не спромігся. Далі він додає ще кілька цинічних тез про те, що, по-перше, працівникам зарплату не платили в повному обсязі, а, по-друге, її постійно затримували.

Що ж ти, друже, раніше це питання не підіймав? Чи для тебе зниження зарплат працівникам і несвоєчасні виплати це тільки хороший привід прикрити себе в «такі складні часи», а тоді це що, було «не на часі»?

Як ми бачимо, панам байдуже до робітників, чи то до «своїх рідненьких», чи то до всього трудящого народу України. А наша влада замість того, щоб у нас була одна цілісна система, яка змогла б виконувати закупівлю фортифікацій, задовольняється купою дрібних корумпованих контор, які пилять бюджет, що спонсорується народом України. Воно й не дивно, адже за нинішнього суспільного ладу інакше й бути не може. Кінця цьому не буде видно, доки існуватиме гноблення людини людиною. Лише тоді, коли ми, трудящий народ України, згуртуємося проти наших гнобителів і встановимо владу робітників, тільки тоді можна буде говорити про ефективне використання державного бюджету.

Радимо підписатися на наші Instagram та Facebook, де нові подібні дописи публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.

#новости #инстаграм_рфу #фейсбук_рфу

«Всё, кина не будет, электричество кончилось…»

Ну що, громадяни сучасної європейської держави, як вам живеться? Мабуть, взимку буде трошки темно, судячи з того, в найспекотніші літні дні світло давали десь на 9 годин на добу, а в подекуди його не було й декілька діб поспіль.

Здавалося б, що іще потрібно для щастя? Побороли «совок», збудували капіталізм та «національну державність», успішно поширюємо «національну свідомість» та проводимо (буцімто) справжні «демократичні вибори». Але виявляється, що розвитку та процвітанню країни такі зміни тільки заважають.

В телемарафоні за старою звичкою звинуватять у всіх наших бідах агресивного сусіда з північного сходу. Але чомусь не згадають, як усю історію незалежності деградувала наша промисловість, котра могла б забезпечити нас ППО та потужностями для відновлення. Бо тоді стало очевидним, що ракетні обстріли РФ, лише викрили реальний стан справ у державі та прискорили закономірний колапс.

Енергетична галузь деградувала трохи повільніше за інші, бо приносила в кишені олігархів багато грошей за такими схемами, як, наприклад, Роттердам+. Та коли перед державою постала необхідність відновлювати енергетичну інфраструктуру, можновладці спромоглися тільки стояти з простягнутою рукою перед західними партнерами та випитувати черговий Patriot.

Такі от очікувані наслідки перетворення України на “аграрну імперію”.

А поки українці сидять у пітьмі в них є час подумати та прийти до зовсім небажаних для нашої влади висновків. Вони можуть здогадатись, що світло в їх домівках, медицина, освіта та інші блага цивілізації – майже повністю заслуга того суспільного устрою котрий “свідомі патріоти” зламали в 1991-му. Його залишки 30 років проїдала “незалежна” Україна та приватизували олігархи.

Тож перед нами постає нагальне питання – що робити далі, аби не замерзнути взимку, не спектися влітку?

З надією реанімувати свою популярність в народі матріарх української політики Юлія Тимошенко взялася роздавати життєві поради, як вийти з данної ситуації. Прагматичніші буржуазні спікери, такі як виконавчий директор ДТЕК Дмитро Сахарук, закликають українців “розраховувати тільки на себе” в майбутній зимі, та стверджують, що “роблять усе можливе”...

Ми не сумніваємося в тому, що керівництво ДТЕК робить “усе можливе” аби зберегти мільярди Ахметова і не витрачати їх на відновлення. Вони вже задрали тарифи й переклали цей тягар на плечі простих людей. Ми усіляко поділяємо заклик брати ситуацію під власний контроль. Але зовсім не так, як це пропонує пан Сахарук.

Окрім закупівлі павербанків та іншого обладнання на випадок блекаутів, кожен має поставити собі питання: яким ви бачите майбутнє нашої країни? Чи вірите ви в те, що капіталістична держава під п’ятою олігархів, буде піклуватися про ваш добробут? Чи здатна така влада повернути вам цивілізовані умови життя? Риторичні питання, але на них доведеться собі відповісти рано чи пізно.

І чим швидше усі ми дамо на них відповідь, та зрозуміємо усю деструктивну природу капіталістичного устрою (котрий породжує олігархів), тим швидше почнемо організовано боротися за ним. Тим легше буде подолати наслідки 30 років безроздільного панування капіталу. Тим легше буде зійти зі шляху руйнування, та повернутися на шлях відновлення та розбудови усіх сфер нашого життя.

Тільки поборовши внутрішніх ворогів, ми зможемо захиститися від зовнішніх. Тільки спільними зусиллям робітничого класу України та Росії, ми зможемо захистити себе від взаємного знищення на користь класу капіталістів. А до тих пір кожна ракета з потворної олігархічної РФ буде дзеркалом, в якому відображається потворність олігархічної України.

Поки що справжня народна революція тільки зріє в головах небагатьох, але сама дійсність робить необхідною боротьбу проти капіталізму. Бо це — запорука виживання всіх людей, не тільки українців. Тому історичною задачею кожного свідомого трударя, що зрозумів необхідність такої боротьби, стає організована, колективна революційна діяльність разом з товаришами.

#едкий_комментарий

З розвитком технологій та зміною навколишнього середовища під свої потреби, людство зіткнулось із проблемою рівноваги між власною діяльністю та загальним станом природи. Наука про вивчення наслідків людського впливу та вирішення природних проблем отримала назву екологія.

Екологічні проблеми щороку набувають більшого значення. Усвідомлюємо ми це чи ні, але матінка природа останнім часом, м'яко кажучи, не в захваті від того, що відбувається. Аби зайвий раз не повторювати усім відомі приклади, спробуємо розглянути причини цих проблем.

З давніх-давен людство почало використовувати ресурси планети для своїх потреб. Класове суспільство зробило з землі та всього її вмісту власність, а з виникненням капіталізму – товар. Тепер у пріоритет ставились не стільки потреби людства, скільки прибуток окремого власника.

Коріння сучасних глобальних екологічних проблем полягає саме в протиріччі між бажанням максималізувати прибуток та використанням ресурсів природи без шкоди. На жаль, реалізація всіх потрібних екологічних заходів у кордонах чинної системи просто неможлива.

Слід зазначити, що з екологічними проблемами історично зіткались не тільки капіталістичні суспільства. Оскільки аналіз помилок для запобігання техногенних катастроф це справа загального людського пізнання. Соціалістичні країни 20 століття не були суцільним втіленням ідей Лоракса.

Однак, коли ресурси планети знаходяться в руках людства, в нас є реальна можливість запобігти екологічній катастрофі. А коли ці ресурси приватна власність? Хто ж власників-капіталістів встановлюватиме фільтри для зменшення атмосферних викидів, коли це зайва витрата?!

Нескінченне нераціональне використання природничих сил Землі неможливо спинити без знищення самої можливості одиницям збагачуватись за рахунок більшості. Ми всі живемо на одній планеті та повинні її берегти, але, щоб це були не просто, слова людство має скинути ярмо капіталу.

Гарною демонстрацією сталості проблем володіння власною землею є творчість Дмитра Вакарова. Уславлюючи побут та культуру русинського народу, поет Закарпаття не був байдужим до актуальних суспільних проблем, що виражається у низці його віршів.

Знищення лісів Закарпаття, Бразилії, Сибіру; забруднення Дніпра, Міссісіпі, Нілу; опустелювання цілих регіонів – усе це загальнолюдські, екологічні проблеми. Але їх вирішення можливе саме за умови, коли ресурси планети дійсно належать людині, а не є простим засобом збагачення.

Шлях до справжнього єднання людства лише один, і він можливий лише за перемоги ідей інтернаціоналізму та загальноробітничого братерства. Тільки тоді планета Земля стане нашим затишним домом, а не ареною чергового переділу власності, в полум'ї якої нищиться все живе.

Ознайомитись з актуальними новинами України та світу з позиції класового аналізу можна у нашій рубриці Новини Труда та Капіталу, де ми регулярно розбираємо різноманітні проблеми, у тому числі й екологічні. Аналізуймо та знаходьмо рішення разом! Миру вам, Товариші!


Радимо підписатися на наші Instagram та Facebook, де нові подібні дописи публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.

#культура #инстаграм_рфу #фейсбук_рфу

Дивіться нове коротке відео на нашому ютюб-каналі: Чи буде світло і тепло у твоєму домі?

Перетворення навколишнього середовища під свої потреби є чи не головним чинником, що вирізняє людей від інших органічних істот. Здавна людство змінювало ті чи інші умови існування, а з технічним розвитком цей процес виходив все на новий рівень.

Окрім численної кількості осіб, глобальні будівничі проекти потребують певних форм організації. Сьогодні, на прикладі великого будівництва часів СРСР, ми продемонструємо переваги соціалістичного суспільства над капіталістичним, порівнявши продуктивність та умови праці.

Міжвоєнний період для Країни рад визначався передусім стрімким розвитком на контрасті з відсталим імперським минулим. В умовах оточення капіталістичними державами та дамокловим мечем у вигляді прийдешньої світової війни, в усіх республіках відбувався масштабний будівничий процес.

На державні завдання мобілізувався максимум населення. Кожен член суспільства так чи інакше брав участь у загальному та спільному для всіх процесі перетворення цілих регіонів на промислові центри країни. Особливу увагу до себе викликає будівництво Біломорсько-Балтійського каналу.

Окрім масштабу будівництва та неймовірних темпів зведення (канал довжиною 227 км побудовано у 1931-33рр.), Біломор особливий, звісно ж, завдяки організації його будівництва: більшою частиною будівниками були в'язні таборів, ресурси яких використали на користь суспільства.

Це унікальний приклад використання ув'язнених на користь суспільства. Замість того, аби кидати цю верству населення напризволяще, люди, яких сучасні капіталістичні країни використовують як гарматне м'ясо на війнах, мали можливість отримати фах та подальшу амністію.

Окрім цього вирізняються умови праці, які, попри весь страхітливий пласт міфів, надавали в'язням повну можливість подальшої реінтеграції в нормальне суспільство. У наявності була навіть, хоч і невелика, але зарплата з накопичувальними, що видавались після звільнення.

Процес перетворення суворої північної природи укупі з перевтіленням людини оспівано у вірші українського радянського поета Павла Усенко. Образ рук, що "не з нами в боротьбі були", а тепер "творять нове життя", як ніщо інше гарно передає велику значимість Біломорбуду.

Це приклад справжнього перевтілення людей, що отримали шанс затьмарити власні злочини завдяки суспільно корисній справі. Замість забуття в людей з'явилася можливість розпочати нове життя, враховуючи ще й отримання певної спеціалізації під час праці.

Капіталістична система, що з масштабних інфраструктурних подій може похвалитися лише знищеною у жерлі війни Каховською ГЕС, здатна лише на очорніння чи привласнення досягнень ладу соціалістичного, де люди справді знали що, для кого та навіщо будують.

Справжні досягнення людство може здійснити лише за умови, коли ресурси планети належатимуть усім і будуть використовуватися на спільне благо. Ну, а побудова такої дійсності залежить лише від нас! Тож не зволікайте – вчиться, аналізуйте, об'єднуйтеся та вступайте до лав РФУ!

Подробиці процесу будівництва та інші дані щодо теми Біломорбуду й інших будівництв з використанням в'язнів можна знайти в телеграм-каналі "Чемоданчик Пруфів", де регулярно публікуються різноманітні факти з відповідними документами для аргументації. Рекомендуємо ознайомитись!


Радимо підписатися на наші Instagram та Facebook, де нові подібні дописи публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.

#культура #инстаграм_рфу #фейсбук_рфу

Смотрите выпуск Новостей труда и капитала от 2 июля на нашем ютюб-канале: «Ода радости» стихает, Давос – 2024, арсеналы демократии.