Робітничий Фронт України оголошує набір робітничих кореспондентів (робкорів)

📌 З початком війни права трударів стали порушуватися ще більше, ніж раніше, а буржуазні ЗМІ майже не освітлюють новини робітничої боротьби, на відміну від нашої організації, що робить усе, аби на класовій боротьбі увагу загострювати.

Ми шукаємо людей, які зможуть:

• розповідати нам про трудові конфлікти на роботі у вас або у ваших знайомих;
• ділитися з нами листами про ваш досвід праці, з якими проблемами ви стикалися;
• надсилати нам новини про страйки, мітинги та інші форми протесту робітників у вашому населенному пункті.

❗️ Ви дуже нам допоможете, адже всю цю інформацію ми будемо використовувати для написання матеріалів та публікації їх у наших медіа, щоб привертати увагу людей до робітничих проблем та надихати на боротьбу за свої права.

✔️ Ваша інформація буде цінною, навіть якщо це просто опис порушення ваших прав зі сторони роботодавця.

Щоб доєднатися до робкорів, пишіть нам на бота: @feed_b_a_c_kBOT

Что коммунисты думают про Киссинджера?

___
@redyurt

Қазақстанның Еңбекшілер Ұйымы / Қызыл Отау
Организация Трудящихся Казахстана / Красная Юрта

Мануальная терапия европейского образца

Ну что, помните какой сегодня день? Ровно 10 лет назад многие украинцы, увидев по ТВ стандартную европейскую практику применения полицейскими отрядами мануальной терапии для лечения недовольных чем-то граждан, жутко возмутились и пошли протестовать на известную площадь.

Чем все кончилось — вы сами знаете, а рассуждения о природе революций, цветных революций, путчей и госпереворотов (чем они отличаются и как влияют на положение трудящихся), мы оставим для более серьезных форматов изложения, не ограниченных 4096 символами в telegram. В этот замечательно абсурдный юбилей лучше напомним всем неравнодушным, как легко манипулировать несознательной человеческой массой и использовать ее стремление к справедливости в интересах олигархов и их ставленников.

Если вы уже приготовились услышать, какой вы дурак (или дура), потому что участвовали в “революції гнідності”, то расслабьтесь. Автор этих строк (как и многие подписавшиеся под ними) тоже наступал на эти грабли и готов разделить с вами вину. Цель этого поста — не критиковать, а поставить перед вами вопрос: “ну шо, сынку, помогла тебе твоя Европа”?

Осуществилось ли то, за что простой люд выходил на Майдан? Выгнали Януковича. Но кто пришел вместо него? Забороли олигархов? Боюсь, что только в пафосных речах Зеленского, чья деолигархизация похожа на “чеховское ружье”, замурованное в стену. Европейские ценности и евроинтеграция обернулись обнищанием населения, неподъемными тарифами, долгами и мобилизацией. Теперь вас бьет не “беркут”, а ТЦК — чтоб отправить на войну, которой можно было избежать. Зато “безвиз” открыл путь желающим работать на европейского дядю.

Ну что, много теперь “гідності”?

Зато повсюду красно-черные флаги, лозунги ОУНовских коллаборантов и беспросветная коррупция новой — “европейской” — власти. А недовольные этим вдруг оказались пророссийской сволочью и сепарами, которые получили четкое предписание — чемодан, вокзал, Россия. А если тебя это не устраивает, то найдутся неравнодушные граждане с характерными наколками или официальные “службы безопасности”, которые помогут устроиться в камеру 2 на 3 или в деревянный домик на 2 метра под землей.

И тут оживляются представители Антимайдана, которые разминают глотки, чтобы громче возопить: “мы же вас предупреждали! Нельзя было шатать легитимную власть, ибо бандеровцы и НАТО только этого и ждали, чтобы сделать из Украины антироссию и устроить войну! Теперь пожинайте же плоды своих действий”. Успокойтесь, дорогие мои, и посмотрите на себя. Вы в ответ на агрессивную прозападную политику не придумали ничего лучше, чем вести агрессивную пророссийскую, окончательно вбив клин между западом и востоком и буквально сломав тормоз у поезда, который катился к обрыву 24 февраля 2022 г.

Впрочем, тыкать пальцем и выяснять, кто больше виноват или менее реакционен, — не наш метод. По прошествии 10 лет можно посыпать голову пеплом или искать виноватых. Но что толку? Нужно трезво анализировать те события, чтобы они стали прививкой, которая должна выработать иммунитет к попыткам особо ушлых олигархов и политиканов использовать нас для устранения их конкурентов.

Если вы участник Майдана/Антимайдана и пытаетесь критически осмыслить происходившее тогда, подвергаете сомнению конформистскую парадигму о том, что всегда виноваты “они”, а не “мы”, и теперь понимаете, что оба майдана – это две крайности одной сущности… поздравляю — прививка действует. Ее благотворное влияние проникает в ваше тело и оказывает непоправимый, но очень полезный эффект, превращая вас из слепого, ведомого процессами и интересами, которых вы не понимаете, в человека, способного осознавать их классовую суть.

А если история повторится, если наши власть имущие вновь попытаются использовать народный гнев, чтобы превратить его в 3 или 4 Майдан, мы должны помешать им и направить этот гнев в правильное русло, в движение к настоящей революции, которая будет не очередной перетасовкой олигархов у власти, а коренным переворотом в общественных отношениях.

#едкий_комментарий

Рік тому ми опублікували статтю «Війна пацифізму», з якої розпочалася публічна полеміка РФУ та А.В. Рудого щодо бачення комуністами мирного врегулювання Російсько-української війни, продовжена з нашого боку статтею «Голос андеграунду».

За цей рік війна ще більше загрузла в позиційній фазі, і сьогодні вже чимало авторитетних буржуазних видань говорять про те, що конфлікт зайшов у глухий кут та його сторонам час сідати за стіл переговорів. Чим відрізняється буржуазний та дрібнобуржуазний пацифізм від пролетарського інтернаціоналізму? Сьогодні це має знати кожен марксист, щоб не розгубитися й обрати правильну політичну лінію, що відображає інтереси робітничого класу.

У зв'язку з цим наші матеріали з критикою соціал-пацифізму не те що не втратили актуальності, а навіть стали ще актуальнішими, ніж були.

Отже, рекомендуємо ознайомитись:

Справжня декомунізація

Лише через 8 років після прийняття славнозвісного закону українська влада взялася за декомунізацію по-справжньому.

Хто там казав, що вони тільки з пам'ятниками вміють боротися? В один день з демонтажем Щорса закрили також 6 станцій київського метро. Звичайно, це не випадковий збіг — обидві події систематично пов'язані мудрою політикою міської влади.

Кличко не раз казав, що пам'ятник Щорсу йому подобається і зносити його не варто.

Але ж істина завжди конкретна!

Треба лише затопити 6 станцій метро — і Щорса вже терміново слід демонтувати. Нехай про це пишуть, говорять, сперечаються. Знесли Щорса — і все, теревеньте про це, скільки хочете! А чому затопило метро? Яка різниця, ви краще телемарафон подивіться! В крайньому разі винні попередники: відкрили станції ще за часів незабутнього Віктора Федоровича Януковича. Головне, щоби в народі не говорили, наприклад, про таке:

— Чому не проводились планові ремонти станцій?
— Чому належним чином не здійснювалося водовідведення?

І нарешті:

— Де ті мільйони, що всі ці роки щедро виділяли з держбюджету (який наповнюється передусім сплаченими нами податками) на все це добро?

Один відомий блогер спостерігає за руйнуванням пам'ятника Щорсу наживо та слухає ремікс: «Батько наш Бандера, Україна мати, ми за Україну підем воювати». Утім, сам інфлюєнсер замість того, щоб іти воювати, воліє філософствувати: «друзі, це не просто пісня, це справжній гімн декомунізації!»

А тим часом десятки тисяч уже вбиті — переважно молодь, надія й окраса нашого народу. Кров десятків тисяч просочила землю України від Полісся до таврійських пісків. І кістки десятків тисяч вже зогнили. Морок смерті навис над нашою Батьківщиною, і не видно кінця-краю неосяжному виру синьо-жовтих прапорців на Майдані Незалежності, кожен з яких символізує загиблого солдата. Така плата за декомунізацію, за «спокійне» й «багате» життя без Щорса й без Леніна, без станцій метро.

Моторошно крячуть круки над могилами солдатів на Личаківськім цвинтарі, а точніше за його огорожею, бо нема вже де ховати захисників України! Ось це — справжній гімн декомунізації.

Але не треба впадати у відчай від безсилля. Бо не згинув разом з пам'ятником Микола Щорс, не вмерли комбриг Котовський і батько Боженко. Живі в наших серцях і Коцюбинський, і Франко, і Леся Українка.

А тому обов'язково настане момент, коли осамотнілий бульвар Шевченка, де вже не буде гранітного Щорса на коні, сповниться тисячами його вірних послідовників на танках, гвинтокрилах та броньовиках. Бо путь на Верховну Раду лежить саме через бульвар Шевченка. Бо наш путь на Верховну Раду лежить через ті ж ідеї, за які воював Щорс — ідеї встановлення саме нашої влади, влади самих робітників, замість влади, яка «наша» лише тому, що вона пʼє нашу кров.

#едкий_комментарий

Робітничий Фронт України оголошує грудневий набір до марксистського онлайн-гуртка.

Бажаєш пройти «курс молодого бійця» з теорії марксизму – приєднуйся!

Щоб дізнатися подробиці та долучитися до гуртка, звертайся на бота зворотного зв‘язку.

Українська держава декларує цілу низку прав для своїх громадян, таких, наприклад, як право на життя, здоров'я, освіту, а також багато інших, без сумніву, шикарних та красивих слів. Разом з правами, звісно, йдуть і обов'язки. Чиї права в першу чергу захищає держава, і як вона вимагає виконувати ваші обовʼязки?

Дивіться нове відео на нашому ютюб-каналі: Україна: Нам – права, Вам – обовʼязки.

Редакція РФУ читає статтю Валерія Залужного до журналу the Economist.

Слухайте новий подкаст на нашому ютюб-каналі: Робітничий Радар: Віримо в головкома.

25 грудня 1917 року Першим Всеукраїнським з‘їздом Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів у Харкові Україна була оголошена радянською республікою. На честь чергової річниці цієї події ми пропонуємо вам переглянути нове відео РФУ: Перемога більшовиків – перемога України! Радянська влада і Україна 1919-1921.