#традиції, #розваги
♦️♣️ Картярство у Львові
У XVI ст. карти вважались “забавою простолюду”. Найпопулярніші ігри Львова (“хапанка”, “купець”) були придумані в Галичині і мали прості правила.
Дворяни та багатії теж “тасували колоду”, але суспільство засуджувало цю звичку. Серед еліти був популярний французький “пікет”.
Ситуація змінилася під час конфліктів другої половини XVII ст. Опинившись на війні, львівська шляхта рятувалась від нудьги та відволікалась від дійсності за допомогою карт.
Гра так сильно увійшла в побут аристократів, що перекочувала з військових таборів до маєтків.
Мода на карти поширювалась ще й з Варшави, де її запровадили французькі аристократки Марія де Аркен і Марія Ґонзаґа (наречені польських королів).
У XVIII ст. картярське середовище зазнає все більшого іноземного впливу. З'являються нові ігри: тришак (Італія), мар'яж (Франція), дружбарт (Німеччина), а трохи згодом і фараон (штос).
На момент приєднання Львова до імперії Габсбургів (1772 р.), карти були типовою розвагою містян.
Не всі грали на гроші, але це було поширеною практикою. Настільки поширеною, що у 1784 р. віденський уряд заборонив азартні ігри.
Штраф за ігнорування закону складав 300 флоринів (фантастична сума). Стільки ж мав заплатити власник дому, у якому проходила гра.
За інформацію про порушників платили 100 флоринів, особу інформатора зберігали у таємниці.
Заборона азартних розваг не подіяла. Картярі збиралися у приватних будинках і грали з “перевіреними людьми”. Особливо запеклі баталії відбувалися взимку, коли до міста з'їзджалася заможня публіка у пошуках гострих відчуттів.
Львівські аристократи програвали астрономічні суми, маєтки. Не всі грали чесно: траплялися навіть групи шахраїв, що обдурювали довірливих колег.
Картярська еліта кінця XVIII століття була колоритною. До неї входив ксьондз Сераковський, віленський єпископ Масальський, шляхтичі Мйончинський та Хадзькевич, а ще багато інших яскравих людей.
Дякуємо за інформацію каналу Кліо, де на вас чекає ще безліч цікавинок про Україну. Підписуйтесь 👍
♦️♣️ Картярство у Львові
У XVI ст. карти вважались “забавою простолюду”. Найпопулярніші ігри Львова (“хапанка”, “купець”) були придумані в Галичині і мали прості правила.
Дворяни та багатії теж “тасували колоду”, але суспільство засуджувало цю звичку. Серед еліти був популярний французький “пікет”.
Ситуація змінилася під час конфліктів другої половини XVII ст. Опинившись на війні, львівська шляхта рятувалась від нудьги та відволікалась від дійсності за допомогою карт.
Гра так сильно увійшла в побут аристократів, що перекочувала з військових таборів до маєтків.
Мода на карти поширювалась ще й з Варшави, де її запровадили французькі аристократки Марія де Аркен і Марія Ґонзаґа (наречені польських королів).
У XVIII ст. картярське середовище зазнає все більшого іноземного впливу. З'являються нові ігри: тришак (Італія), мар'яж (Франція), дружбарт (Німеччина), а трохи згодом і фараон (штос).
На момент приєднання Львова до імперії Габсбургів (1772 р.), карти були типовою розвагою містян.
Не всі грали на гроші, але це було поширеною практикою. Настільки поширеною, що у 1784 р. віденський уряд заборонив азартні ігри.
Штраф за ігнорування закону складав 300 флоринів (фантастична сума). Стільки ж мав заплатити власник дому, у якому проходила гра.
За інформацію про порушників платили 100 флоринів, особу інформатора зберігали у таємниці.
Заборона азартних розваг не подіяла. Картярі збиралися у приватних будинках і грали з “перевіреними людьми”. Особливо запеклі баталії відбувалися взимку, коли до міста з'їзджалася заможня публіка у пошуках гострих відчуттів.
Львівські аристократи програвали астрономічні суми, маєтки. Не всі грали чесно: траплялися навіть групи шахраїв, що обдурювали довірливих колег.
Картярська еліта кінця XVIII століття була колоритною. До неї входив ксьондз Сераковський, віленський єпископ Масальський, шляхтичі Мйончинський та Хадзькевич, а ще багато інших яскравих людей.
Дякуємо за інформацію каналу Кліо, де на вас чекає ще безліч цікавинок про Україну. Підписуйтесь 👍
#свята, #навколосвітнє
🌿 Festa dos Mayos - Свято Maйос в Іспанії
Festa dos Mayos - це свято весни та сонця, чиє коріння тягнеться в глибини століть. Походження свята сягає античних цивілізацій фінікійців та греків, які в ці дні прославляли розквіт природи та весни.
У Галісії це свято отримало назву Festa dos Maios і найбільші святкування організовують в Villagarcía de Arosa, Orense, Pontevedra і Poio.
Щорічно організовуються змагання, в яких нагороджуються призами найкращі maios. Maios - це композиції із квітів, папороті, трав, фруктів та яєць. Ці витвори можливі в двох варіантах: традиційних (у формі великого конуса, покритого рослинами, накшталт новорічної ялинки) і художніх (представляють собою різноманітні скульптури із рослин).
Віщують наступ свята гілочки з жовтими квітами (ця рослина називається xesta), якими прикрашають машини, двері будинків та церков в ніч з 30 квітня на 1 травня, і за повір'ям приносять удачу.
🌿 Festa dos Mayos - Свято Maйос в Іспанії
Festa dos Mayos - це свято весни та сонця, чиє коріння тягнеться в глибини століть. Походження свята сягає античних цивілізацій фінікійців та греків, які в ці дні прославляли розквіт природи та весни.
У Галісії це свято отримало назву Festa dos Maios і найбільші святкування організовують в Villagarcía de Arosa, Orense, Pontevedra і Poio.
Щорічно організовуються змагання, в яких нагороджуються призами найкращі maios. Maios - це композиції із квітів, папороті, трав, фруктів та яєць. Ці витвори можливі в двох варіантах: традиційних (у формі великого конуса, покритого рослинами, накшталт новорічної ялинки) і художніх (представляють собою різноманітні скульптури із рослин).
Віщують наступ свята гілочки з жовтими квітами (ця рослина називається xesta), якими прикрашають машини, двері будинків та церков в ніч з 30 квітня на 1 травня, і за повір'ям приносять удачу.
#вірування
🌿 Ставлення до знахарства в Україні
Поговоримо про знахарів — народних цілителів, котрим приписували чудодійні сили:
- перетворення у тварин і птахів
- привороти
- насилання проклять
- передбачення майбутнього
- управління погодою
У кожному регіоні були свої уявлення про знахарів, але їх завжди наділяли здатністю лікувати душевні та тілесні хвороби. Цілителі мешкали у всіх куточках України, вони поєднували функції лікарів, психологів і екстрасенсів. Інших форм медицини просто не існувало (принаймні — для селян).
Церква негативно ставилася до знахарів. У християнських догматах хвороба вважалась карою за гріхи або ж випробуванням. Щоб одужати, потрібно каятися та замолювати провину. Лише Господь може позбавити захворювання, лише він має силу зцілення.
Будь-які посередники (включно зі знахарями) не вписувалися у християнське бачення зцілення. В кращому разі їх вважали шахраями, в гіршому — чаклунами та єретиками.
Народ вбачав у знахарях «Божих посланців», борців з «лихою ворожбою».
Продовження👇
🌿 Ставлення до знахарства в Україні
Поговоримо про знахарів — народних цілителів, котрим приписували чудодійні сили:
- перетворення у тварин і птахів
- привороти
- насилання проклять
- передбачення майбутнього
- управління погодою
У кожному регіоні були свої уявлення про знахарів, але їх завжди наділяли здатністю лікувати душевні та тілесні хвороби. Цілителі мешкали у всіх куточках України, вони поєднували функції лікарів, психологів і екстрасенсів. Інших форм медицини просто не існувало (принаймні — для селян).
Церква негативно ставилася до знахарів. У християнських догматах хвороба вважалась карою за гріхи або ж випробуванням. Щоб одужати, потрібно каятися та замолювати провину. Лише Господь може позбавити захворювання, лише він має силу зцілення.
Будь-які посередники (включно зі знахарями) не вписувалися у християнське бачення зцілення. В кращому разі їх вважали шахраями, в гіршому — чаклунами та єретиками.
Народ вбачав у знахарях «Божих посланців», борців з «лихою ворожбою».
Продовження👇
Вони усували злі чари, допомагали у побутових справах, відганяли нечисту силу, лікували потойбічні хвороби («вроки», «подвій», тощо).
Якщо освічені церковники боролися або ж осуджували інститут знахарства, то сільські священники терпимо відносилися до знахарів, ба більше — часто зверталися до них за допомогою.
Цілителі користувалися повагою у суспільстві. Їх старалися задобрити грошима, або, як мінімум, не злити. Така ситуація спостерігалася у всіх регіонах України. Для прикладу, приведемо кілька цитат, зібраних під час етнографічних експедицій:
Гуцульщина: Ворожки й ворожбити мають великий почот, їх поради шукають при будь-яких бідах і складних ситуаціях.
Слобожанщина: В разных селах встречаются старики и старухи, которые слывут колдунами и знахарька-мы. Иные гордятся и пользуются такой славой. Их побаиваются, им платят за советы.
Наддніпрянщина: За свои чрезвычайные таинственные знания они пользуются большим уважением.
Джерела в першому коментарі.
Дякуємо за пост нашим друзям - історичному каналу Кліо. Підписуйтесь, там теж багато цікавого.
Якщо освічені церковники боролися або ж осуджували інститут знахарства, то сільські священники терпимо відносилися до знахарів, ба більше — часто зверталися до них за допомогою.
Цілителі користувалися повагою у суспільстві. Їх старалися задобрити грошима, або, як мінімум, не злити. Така ситуація спостерігалася у всіх регіонах України. Для прикладу, приведемо кілька цитат, зібраних під час етнографічних експедицій:
Гуцульщина: Ворожки й ворожбити мають великий почот, їх поради шукають при будь-яких бідах і складних ситуаціях.
Слобожанщина: В разных селах встречаются старики и старухи, которые слывут колдунами и знахарька-мы. Иные гордятся и пользуются такой славой. Их побаиваются, им платят за советы.
Наддніпрянщина: За свои чрезвычайные таинственные знания они пользуются большим уважением.
Джерела в першому коментарі.
Дякуємо за пост нашим друзям - історичному каналу Кліо. Підписуйтесь, там теж багато цікавого.
Forwarded from ПЕТРУШЕВСЬКИЙ
18 травня 1979 року у Брюховицькому лісі під Львовом знайшли тіло Володимира Івасюка. Офіційна версія слідства - самогубство. За неофіційною — Івасюка вбили співробітники КДБ.
Архіви справи дотепер зберігають в Москві під грифом «таємно». Їх ніхто в очі не бачив.
В червні 2019 року Київський науково-дослідний інститут судових експертиз дійшов висновку, що Володимир Івасюк фізично ніяк не міг би вчинити самогубство.
Поховали музичного генія 22 травня на Личаківському кладовищі. У Львові почалися протести після чого творчість Івасюка забороняли. А далі ви знаєте — «Червона Рута» стала по-справжньому народною.
[цікаво? то підпишись на канал]
Архіви справи дотепер зберігають в Москві під грифом «таємно». Їх ніхто в очі не бачив.
В червні 2019 року Київський науково-дослідний інститут судових експертиз дійшов висновку, що Володимир Івасюк фізично ніяк не міг би вчинити самогубство.
Поховали музичного генія 22 травня на Личаківському кладовищі. У Львові почалися протести після чого творчість Івасюка забороняли. А далі ви знаєте — «Червона Рута» стала по-справжньому народною.
[цікаво? то підпишись на канал]
‼️ УВАГА, ЗБІР НА МЕДЕВАК ДЛЯ ЗСУ ‼️
Друзі, бійці 141 бригади, які виконують завдання на Донеччині в Бахмутському районі терміново потребують вашої допомоги.
Рашисти щодня обстрілюють позиції та довколишні населені пункти. Наші хлопці терміново потребують авто для проведення медичної евакуації поранених бійців.
Прошу кожного з вас долучитись до збору, адже сума величенька, а авто потрібне якнайшвидше.
Усі звіти та фотографії гарантуємо.
Будь ласка, не залишайтесь осторонь, на кону життя наших захисників. За репост в соцмережі окремий плюсик в карму.
На медевак для 141 бригади, 421 батальйону:
🎯 Ціль: 200 000 ₴
UPD:
Вже зібрано 133 621 грн! 🇺🇦 Давайте дотиснемо, ми розуміємо, що всі втомилися від постійних зборів, але без вашої допомоги ми не зможемо закрити цю потребу.
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/2ythxqbX2j
💳Номер картки банки
5375 4112 0694 7371
Друзі, бійці 141 бригади, які виконують завдання на Донеччині в Бахмутському районі терміново потребують вашої допомоги.
Рашисти щодня обстрілюють позиції та довколишні населені пункти. Наші хлопці терміново потребують авто для проведення медичної евакуації поранених бійців.
Прошу кожного з вас долучитись до збору, адже сума величенька, а авто потрібне якнайшвидше.
Усі звіти та фотографії гарантуємо.
Будь ласка, не залишайтесь осторонь, на кону життя наших захисників. За репост в соцмережі окремий плюсик в карму.
На медевак для 141 бригади, 421 батальйону:
🎯 Ціль: 200 000 ₴
UPD:
Вже зібрано 133 621 грн! 🇺🇦 Давайте дотиснемо, ми розуміємо, що всі втомилися від постійних зборів, але без вашої допомоги ми не зможемо закрити цю потребу.
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/2ythxqbX2j
💳Номер картки банки
5375 4112 0694 7371
send.monobank.ua
Безпечний переказ коштів
Надсилайте безкоштовно та безпечно кошти
🌿 Лісова Пісня 🌿 pinned «‼️ УВАГА, ЗБІР НА МЕДЕВАК ДЛЯ ЗСУ ‼️ Друзі, бійці 141 бригади, які виконують завдання на Донеччині в Бахмутському районі терміново потребують вашої допомоги. Рашисти щодня обстрілюють позиції та довколишні населені пункти. Наші хлопці терміново потребують…»
Forwarded from Писати фентезі капець як просто (Інна Ковалишена)
На шостий день Русалій давні укри починали знов “олюднюватися” - знімали костюми, змивали грим. Це був ритуал повернення від світу універсального, де підкреслена єдність з природою та духами-опікунами, в світ людської спільноти.
На сьомий день Русалій давні укри влаштовували ярмарки зі змаганнями. Один з найвідоміших ярмарків називався Книжковий Арсенал. Ця назва містить у собі дивне поєдання, бо “арсенал” - це зброярня. Чому книги розглядалися, як елемент бойового спорядження — нам не відомо, але це відображено в ідіоматиці (“Слово, чом ти не твердая криця?”, "О слово! Будь мечем моїм!", "Мова-меч", )
Серед ярмаркових забав довший час популярними були “завалити генерала” і “поцілити алігатора іглою”.
Ми не знаємо, як саме сформувалися ці забави і яка гра лягла в основу кожної з них. Якщо з “поцілити алігатора іглою” - все більш менш зрозуміло: це змагання на влучність, то “завалити генерала” має кілька варіацій, які не тотожні одна одній.
Завалити алігатора (сучасна версія)
Є завчасно підготоване пудало. Гравці намагаються влучити в нього, метаючи голки. Є окремі змагання: серед метунів шпиць для в'язання та серед метунів швацького шила.
Нам важко нині реконструювати, який смисл вкладали в це дійство наші предки. Кліматологи, біологи та археологи створеджують, що на території їхнього проживання ніколи не водилися алігатори. Один вид алігаторів мешкав у Пн. Америці ( Alligator Mississippiensis ), інший — в акваторії річки Янцзи (Alligator sinensis). З іншого боку, письмові джерела, що дійшли до нас з тих часів, недвозначно стверджують, що тут водилися крокодили — їх використовували в оборонних цілях, запускаючи в прикордонні рови та довкруж фортець й інших укріплень.
Є версія, і ми маємо її озвучити, що давні укри не розрізняли алігаторів і крокодилів, тому вживали ці два слова, як синоніми. Зокрема, можливо, кілька алігаторів/крокодилів для оброни міст і фортець привіз на ці терени американський воєначальник на ім'я Дідо Байден (NB: з'ясувати, чи є він родичем або нащадком полководця Байди-Вишневецького, ім'я якого час від часу зринає в письмових джерелах). Як вони виживали в холодному кліматі й чим харчувалися - невідомо.
Друга версія стверджує, що “алігатор” - це хтонічна потвора, уособлення зла, що не має стосунку до плазунів з роду Alligator, а її назва походить від слова “алегорія”. На користь цієї версії виступає те, що у сказаннях давніх укрів є згадки про те, що алігатори літають, і тільки вправний і меткий лицар ладен поцілити в нього іглою, бо інша зброя не бере потвору. Відоме сказання “Про Богатиря, що іглою подолав сім Алігаторів”. З цього випливає, що ми маємо справу з традиційним мандрівним сюжетом про дракона та драконоборця.
Третя версія стверджує, що “алігатор є плодом кохання жаби й гадюки”. В нас нема данних про те, що давні укри володіли генетичними технологіями такого рівня, щоб створювати подібних істот. Тож ми знову маємо справу з міфологією, від якої лишилися тільки окремі відблиски в ідіоматиці та фразеології.
Щодо того, що таке “завалити генерала”, то до наших днів збереглося два традиційні тлумачення. Перше — це знову ж таки змагання на влучність і йдеться про гру в кеглі зі складною фігурою, яку треба збити з одного удару. Друга версія — йдеться про змагання на силу: спершу потрібно було завалити важкого кам'яного ідола, а потім його імітацію з цегли чи бетону. Нині змагання відбуваються, як командні, так і серед одиночних учасників.
На восьмий день Русалій давні укри влаштовували барабанні вечірки. Також у цей день досі прийнято дарувати й отримувати в подарунок пательні та інше кухонне начиння.
На цьому літні святки закінчувалися і починалися будні.
#надопомогуфольклористаммайбутнього
На сьомий день Русалій давні укри влаштовували ярмарки зі змаганнями. Один з найвідоміших ярмарків називався Книжковий Арсенал. Ця назва містить у собі дивне поєдання, бо “арсенал” - це зброярня. Чому книги розглядалися, як елемент бойового спорядження — нам не відомо, але це відображено в ідіоматиці (“Слово, чом ти не твердая криця?”, "О слово! Будь мечем моїм!", "Мова-меч", )
Серед ярмаркових забав довший час популярними були “завалити генерала” і “поцілити алігатора іглою”.
Ми не знаємо, як саме сформувалися ці забави і яка гра лягла в основу кожної з них. Якщо з “поцілити алігатора іглою” - все більш менш зрозуміло: це змагання на влучність, то “завалити генерала” має кілька варіацій, які не тотожні одна одній.
Завалити алігатора (сучасна версія)
Є завчасно підготоване пудало. Гравці намагаються влучити в нього, метаючи голки. Є окремі змагання: серед метунів шпиць для в'язання та серед метунів швацького шила.
Нам важко нині реконструювати, який смисл вкладали в це дійство наші предки. Кліматологи, біологи та археологи створеджують, що на території їхнього проживання ніколи не водилися алігатори. Один вид алігаторів мешкав у Пн. Америці ( Alligator Mississippiensis ), інший — в акваторії річки Янцзи (Alligator sinensis). З іншого боку, письмові джерела, що дійшли до нас з тих часів, недвозначно стверджують, що тут водилися крокодили — їх використовували в оборонних цілях, запускаючи в прикордонні рови та довкруж фортець й інших укріплень.
Є версія, і ми маємо її озвучити, що давні укри не розрізняли алігаторів і крокодилів, тому вживали ці два слова, як синоніми. Зокрема, можливо, кілька алігаторів/крокодилів для оброни міст і фортець привіз на ці терени американський воєначальник на ім'я Дідо Байден (NB: з'ясувати, чи є він родичем або нащадком полководця Байди-Вишневецького, ім'я якого час від часу зринає в письмових джерелах). Як вони виживали в холодному кліматі й чим харчувалися - невідомо.
Друга версія стверджує, що “алігатор” - це хтонічна потвора, уособлення зла, що не має стосунку до плазунів з роду Alligator, а її назва походить від слова “алегорія”. На користь цієї версії виступає те, що у сказаннях давніх укрів є згадки про те, що алігатори літають, і тільки вправний і меткий лицар ладен поцілити в нього іглою, бо інша зброя не бере потвору. Відоме сказання “Про Богатиря, що іглою подолав сім Алігаторів”. З цього випливає, що ми маємо справу з традиційним мандрівним сюжетом про дракона та драконоборця.
Третя версія стверджує, що “алігатор є плодом кохання жаби й гадюки”. В нас нема данних про те, що давні укри володіли генетичними технологіями такого рівня, щоб створювати подібних істот. Тож ми знову маємо справу з міфологією, від якої лишилися тільки окремі відблиски в ідіоматиці та фразеології.
Щодо того, що таке “завалити генерала”, то до наших днів збереглося два традиційні тлумачення. Перше — це знову ж таки змагання на влучність і йдеться про гру в кеглі зі складною фігурою, яку треба збити з одного удару. Друга версія — йдеться про змагання на силу: спершу потрібно було завалити важкого кам'яного ідола, а потім його імітацію з цегли чи бетону. Нині змагання відбуваються, як командні, так і серед одиночних учасників.
На восьмий день Русалій давні укри влаштовували барабанні вечірки. Також у цей день досі прийнято дарувати й отримувати в подарунок пательні та інше кухонне начиння.
На цьому літні святки закінчувалися і починалися будні.
#надопомогуфольклористаммайбутнього
🌿 Лісова Пісня 🌿
‼️ УВАГА, ЗБІР НА МЕДЕВАК ДЛЯ ЗСУ ‼️ Друзі, бійці 141 бригади, які виконують завдання на Донеччині в Бахмутському районі терміново потребують вашої допомоги. Рашисти щодня обстрілюють позиції та довколишні населені пункти. Наші хлопці терміново потребують…
‼️ Друзі, з вашою допомогою ми вже зібрали 133 621 грн, залишилося менше половини.
Прошу кожного з вас долучитись та репостнути, ми не впораємось без вашої допомоги.
На медевак для 141 бригади, 421 батальйону:
🎯 Ціль: 200 000 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/2ythxqbX2j
💳Номер картки банки
5375 4112 0694 7371
Прошу кожного з вас долучитись та репостнути, ми не впораємось без вашої допомоги.
На медевак для 141 бригади, 421 батальйону:
🎯 Ціль: 200 000 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/2ythxqbX2j
💳Номер картки банки
5375 4112 0694 7371
Це Анастасія Рень із Скорінця, Чернігівщина. На першому фото їй трохи за 20. Знімок зробив місцевий фотограф, імовірно, на зелені свята в післявоєнні роки. Вона вже багато бачила: голодомор, Другу світову. Але попереду ще велике життя, кохання, народження дітей, онуки, правнуки... Цей розкішний костюм Настя шила і вишивала власноруч. Він зберігався вдома до смерті господині.
На другому фото - пані Насті за 90. І все те, що світилося надією в очах на першому фото, тут уже в спогадах, десь глибоко всередині, у досвіді, який душа зберігає вічно.
Пані Настя згоріла живцем у 97, коли в її будинок влучив снаряд. Разом із нею згорів і той костюм, фотографії, листи і все її життя.
Почитайте про пані Настю зі Скорінця на Меморіал: вбиті росією
На другому фото - пані Насті за 90. І все те, що світилося надією в очах на першому фото, тут уже в спогадах, десь глибоко всередині, у досвіді, який душа зберігає вічно.
Пані Настя згоріла живцем у 97, коли в її будинок влучив снаряд. Разом із нею згорів і той костюм, фотографії, листи і все її життя.
Почитайте про пані Настю зі Скорінця на Меморіал: вбиті росією