Це була найемоційніша для мене подія Книжкової країни - зустріч з бойовим медиком Олександром Гоменюком.

Провтикала взяти з дому книжку на підпис, але хоча б обійняла ❤️

Сходила ще на дискусію про кадрову ситуацію на книжковому ринку (на основі дослідження Читомо). Ось вам кілька тез і тенденцій:

- видавництва вийшли з тіні, почали працювати здебільшого по-білому, в тому числі платити білу зарплату, або хоча б оформляти через ФОП (ще недавно все було в конвертах);

- якщо в 2021 році у "соцпакет" працівників видавництва входила хіба що відпустка, то тепер все частіше почали давати ще різні бонуси, щоб заманити до себе працівників;

- кількість людей в галузі, які задоволені зарплатою, значно зросла (в порівнянні з 2021-м роком). Але все одно маленькі зарплати - досі найбільша проблема, і це головна причина, чому люди йдуть з галузі (отут вже постила про це з цифрами);

- відтік людей з галузі шалений, а нові люди важко затягуються - часто ті самі перетікають з видавництва у видавництво;

- відтік кадрів часто відбувається через вигорання (40% тих, хто пішов з галузі, назвали цю причину);

- якщо тих, хто пішов через маленьку зарплату, ще теоретично можна повернути в галузь (заманити грошима), то тих, хто вигорів, вже не повернеш. Статистика каже, що люди, які в чомусь вигоріли, рідко туди повертаються. Тому дуже важливо не доводити людей до вигорання в галузі;

- усі на ринку активно хантять кадри у колег, а найактивніше хантять тих, у кого є досвід в галузі 6-10 років;

- основними мотиваціями працювати в книжковій галузі є 1) отримання задоволення від роботи 2) тусовка серед книжкових людей - якщо ти вже в неї потрапив, хочеться в ній лишатися; 3) бажання бути причетними до цієї справи і допомагати;

- найбільше не вистачає редакторів, перекладачів і коректорів, і тому їх найчастіше намагаються перекупити і агресивно захантити;

- команди деяких великих видавництв змінилася на 50-70% після початку повномасштабного вторгнення;

- видавці не дуже задоволені людьми, які випускаються з профільних вузів. Їм простіше взяти "книгочитуна" і навчити всьому, аніж випускника з освітою, який нібито чомусь навчився, але не дуже "горить" книжками;

- 80% людей, які працюють у видавництвах - жінки; але при цьому керівники частіше - чоловіки.

Обличчя людини, яка відпрацювала 4 дні фестивалю, роздала під 300 закладинок, написала під 40 постів, взяла участь у 3 подіях (а прослухала 15+) і приблизно найближчі 150 років не захоче бачити жодних людей 😀

(Хоча кого я обманюю, вже за місяць знову захочеться на якийсь книжковий фест 🥰)

Вчора на завершення трохи пробіглася фестивалем і розпитала у різних учасників, як їм. Можна підбити щось типу підсумків:

- Продажами усі дуже задоволені. Кажуть, що було навіть краще, аніж на минулій "Книжковій країні" (а тоді теж всі були задоволені). І навіть не порівняти з продажами фестивалю_який_неможна_називати.

Особливо гаряче було в суботу - видавництва не встигали розпаковувати пачки з книжками і розставляти їх на стендах, все розгрібали миттєво.

Тому на неділю у більшості видавництв вже не лишилося ні новинок, ні бестселерів. А історія, коли автор проводить презентацію, а його книжок на фесті вже давно немає (навіть щоб на сцену поставити) стала типовою.

Навіть одна знайома авторка самвидаву, у якої був невеликий спільний стенд з іншими авторами, в суботу продала усі свої книжки, і була в шоці )

2) Майже на усіх подіях було дуже багато людей. На переважну більшість з них треба було приходити хвилин за 20, щоб мати шанс зайняти місце. А інколи в заповнені зали переставали пускати, і люди ображалися.

Мені розповіли про людей, які приїхали з Дніпра спеціально на розмову про затишне фентезі з Юлією Нагорнюк, прийшли за 2 хвилини після початку, а їх не пустили в зал 😐

3) З мінусів - багатьом запам'яталася хостесс з "синдромом вахтерки" на вході в 6 корпус, яка не пускала в туалет, була різкою й хамила. Мене вона наполегливо намагалася затягнути у платний музей гітар, супроводивши це довгою лекцією. Ледве втекла ))

4) І ще з мінусів називають те, що військовим виділили віддалений корпус, і туди ніхто не доходив. Там же стояли намети фондів, де роздавали книжки і всякі штуки за донейт. Знаю, що у "Лелеки" був ажіотаж, але його створили свої через соцмережі, випадкові люди справді туди майже не потрапляли.

З цим організаторам треба щось покрутити. Можливо, взагалі не відділяти військових від усіх інших, і проводити їхні заходи не в окремому корпусі, а поруч з іншими подіями? Розумію, що малося на меті бажання навпаки підсвітити тему (виділяємо вам цілий корпус!). Але вийшло розділення: військові отут, для втаємничених і своїх, а всі інші в центрових корпусах. Ну таке.

5) Автограф-сесії, особливо у топових авторів КСД, були просто якісь нескінченні (в цьому моменті я дивуюся, хто всі ці люди, які готові пару годин простояти, щоб підписати книжку, наприклад, у Люко Дашвар, але добре, що вони існують);

6) В суботу приводила дитину - їй дуже зайшло, ледве витягнули додому. Тож роблю висновок, що з дитячою частиною теж все було гуд;

7) Коктейлі на фуд-корті Сільпо, я так бачу, могли потягатися за популярністю з книжками ))

8) Загалом виглядає як заявка на фестиваль, який стане наймасовішим, найвигіднішим для видавців і таким, який виводить книжкову галузь за межі бульбашки - завдяки вдалому місцю і безкоштовному входу. І це прекрасно )

****

На фото - мої фестивальні надбання. Три з них купила, інші надарували. Новинок під цей фест майже ніхто не друкував (більшість були традиційно "під Арсенал"), тому на цей раз я більше по дитячих.

В коментах можна написати, як вам фест, і про що я забула написати :)

Ой, пишуть, що забула запропонувати вам показати свої фестивальні покупки 😱

Показуйте! Цікаво ж!

Спостерігала за звукачем під час розмови про Бріджертонів😅😂

Раптом пропустили - на сайті Vivat сьогодні останній день великого розпродажу дитячих книжок.

Там є книжки для будь-якого віку: малюків, школярів та молодших підлітків. Мальописи, пізнавальні книжки, казки й проза, книжки-картонки та зошити для першого письма.

Знижки там від 20 до 50%. Ось лінк на всі акційні книжки, їх там під 200 штук, є з чого вибрати 😊

Вже скоро новорічні свята, можна починати готуватися ;)

пост #направахреклами

В суботу вестиму клуб в Сенсі на Хрещатику по "Невеличкій драмі". Місця там закінчилися ще до початку реєстрації, тому я вас туди не кличу. Ну але картинку мені зробили, не пропадать же їй, тому запощу її тут. Правда, класна? 😀

З кожним місяцем все більше наближаюся до того, що я називаю "допустимим темпом поповнення бібліотеки", але все одно є ще куди рости (тобто зменшувати).

+18 книжок за вересень (дорослих, дитячі я завбачливо не рахую 😀).

З них:
5 - купила
13 - прислали на огляд \ подарували

Прочитані - 6 (лінки ведуть на відгуки):

1) Валер’ян Підмогильний “Невеличка драма”
2) “Служниця” Фріди Макфадден (прослухала в аудіо)
3) Еліс Фіні “Камінь, ножиці, папір” (прослухала в аудіо)
4) Джон Кутзее “В очікуванні варварів”
5) Сара Мосс “Фігури світла”
6) Чімаманда Нгозі Адічі “Американа”

Коротше, замість книгочитання цього місяця займалася книгоговорінням і книгослуханням )

Плани на жовтень: заритися в ковдру, а там по ситуації. Хотілося б нарешті дістатися до Манна, але вже як піде.

А ви скільки купили\прочитали у вересні?

У Віваті порахували, що вони видавали, в середньому по 2 книжки щодня, протягом 2,5 років повномасштабної війни 🤯 Так, не 2 штуки, а 2 найменування (назви) книжок (!!).

І це при тому, що у них основна частина команди в Харкові.

Скрін звідси.

Так, я уточнила, що йдеться саме про одне видавництво Віват, а не про кілька видавництв. Я так розумію, що це в тому числі про перевидання.

Фонд "Лелека" роздав на "Книжковій країні" 1000+ вживаних книжок, і зібрав 335 тисяч гривень донейтів!

Оце круто! Якась частина з цих книжок і донейтів - ваша, дякую ❤️

Ось тут вони написали пост з деталями.

Довколакнижкове. Схоже, подкаст "Запах слова" буде трохи на паузі 🤔

https://hromadske.ua/viyna/232117-stendapaper-ta-veduchyy-zapakhu-slova-serhiy-chyrkov-mobilizuvavsia-do-lav-zsu