Після абсолютно прекрасної "Морбакки" (відгук був тут) я вирішила, що купуватиму все, що перекладатимуть Сельми Лаґерлеф. І ось в "Апріорі" запустили передзамовлення на її трилогію "Левеншельди".
Це трилогія в одній книжці. Основа твору - дивовижна й загадкова історія персня, що належав генералові Левеншельду. З цією коштовністю химерно пов’язані долі членів шляхетського роду Левеншельдів і тих, хто нею тимчасово володів.
Це історія про неминучу кару за скоєне зло, перемогу добра та торжество любові.
Трилогія охоплює період від першої половини XVIII століття до початку 60-х років XIX століття. Важлива родзинка - достовірний опис реалій тодішньої Швеції 🫠.
Майже 600 сторінок, якісний переклад (перекладач Олег Король).
Українською мовою ця трилогія ще не виходила.
Якщо передзамовити, вийде хороша знижка. Зараз 468 грн. Потім буде 550 грн. Ось лінк на передзамовлення на сайті Апріорі.
Це друга книга проєкту «Літературний безвіз», втілюваного за підтримки програми «Креативна Європа» (Creative Europe). Нагадаю, що завдяки цьому проєкту вийде друком 14 книг європейської класики, в тому числі Нобелівських лавреатів. Весь список отут.
пост #направахреклами
Це трилогія в одній книжці. Основа твору - дивовижна й загадкова історія персня, що належав генералові Левеншельду. З цією коштовністю химерно пов’язані долі членів шляхетського роду Левеншельдів і тих, хто нею тимчасово володів.
Це історія про неминучу кару за скоєне зло, перемогу добра та торжество любові.
Трилогія охоплює період від першої половини XVIII століття до початку 60-х років XIX століття. Важлива родзинка - достовірний опис реалій тодішньої Швеції 🫠.
Майже 600 сторінок, якісний переклад (перекладач Олег Король).
Українською мовою ця трилогія ще не виходила.
Якщо передзамовити, вийде хороша знижка. Зараз 468 грн. Потім буде 550 грн. Ось лінк на передзамовлення на сайті Апріорі.
Це друга книга проєкту «Літературний безвіз», втілюваного за підтримки програми «Креативна Європа» (Creative Europe). Нагадаю, що завдяки цьому проєкту вийде друком 14 книг європейської класики, в тому числі Нобелівських лавреатів. Весь список отут.
пост #направахреклами
Дочитала "Вбивайте усвідомлено" (відгук буде в понеділок), а на вихідні обираю між "Фанаткою" (треба прочитати на свій же клуб) та "Синьою бородою" (бо випадково прогортала, і вона прекрасна).
У вас які плани на вихідні? Показуйте :)
#що_читають_книгочитуни
У вас які плани на вихідні? Показуйте :)
#що_читають_книгочитуни
Найкращі події трапляються спонтанно. Ви у Львові? Маєте плани на цей вечір? Приходьте на лекцію Володимира Станчишина про те, як захищати свої особисті кордони.
Лекція називається «Моя територія – історія крихкості». Володимир розповідатиме про те, як захищати кордони своєї особистої території; де вони починаються і де закінчуються, і чи закінчуються вони взагалі?
Володимир Станчишин - співзасновник психотерапевтичного центру «Лабораторія змін», який допомагає українцям підтримувати і зміцнювати своє психічне здоров’я.
А ще він видав у “Віхолі” психологічні бестселери «Стіни в моїй голові. Жити з тривожністю та депресією», «Для стосунків потрібні двоє» та «Емоційні гойдалки війни. Роздуми психотерапевта про війну».
Зустріч відбувається у співпраці з книгарнею книги. кава. вініл. На зустрічі можна буде отримати купон на знижку в 15% у цій книгарні.
Ось ваші плани на вечір:
Де: Простір ЦІММ (Центр інтелектуального мистецтва Меркурій)
Площа Міцкевича, 10.
Коли: Сьогодні, 29 червня, о 18:00
Вхід: 200 грн. Квитки можна купити ось тут.
пост #направахреклами
Лекція називається «Моя територія – історія крихкості». Володимир розповідатиме про те, як захищати кордони своєї особистої території; де вони починаються і де закінчуються, і чи закінчуються вони взагалі?
Володимир Станчишин - співзасновник психотерапевтичного центру «Лабораторія змін», який допомагає українцям підтримувати і зміцнювати своє психічне здоров’я.
А ще він видав у “Віхолі” психологічні бестселери «Стіни в моїй голові. Жити з тривожністю та депресією», «Для стосунків потрібні двоє» та «Емоційні гойдалки війни. Роздуми психотерапевта про війну».
Зустріч відбувається у співпраці з книгарнею книги. кава. вініл. На зустрічі можна буде отримати купон на знижку в 15% у цій книгарні.
Ось ваші плани на вечір:
Де: Простір ЦІММ (Центр інтелектуального мистецтва Меркурій)
Площа Міцкевича, 10.
Коли: Сьогодні, 29 червня, о 18:00
Вхід: 200 грн. Квитки можна купити ось тут.
пост #направахреклами
#приїхала книжка Олександра Гоменюка, військового медика, якого ви тут часто бачите в коментарях.
Це такий щемкий і дуже фактажний щоденник від самого початку повномасштабної війни, про рік життя Олександра на війні.
Зафіксований фактично кожен день - таким чином ми можемо докладно уявити, як виглядає служба медика в ЗСУ, з чого вона складається, що доводиться бачити та переживати на війні і так далі.
Незабаром читатиму ❤️
Замовити таку саму можна отут.
Це такий щемкий і дуже фактажний щоденник від самого початку повномасштабної війни, про рік життя Олександра на війні.
Зафіксований фактично кожен день - таким чином ми можемо докладно уявити, як виглядає служба медика в ЗСУ, з чого вона складається, що доводиться бачити та переживати на війні і так далі.
Незабаром читатиму ❤️
Замовити таку саму можна отут.
📚 Непозбувний книгочитун
Ви щось зрозуміли? 🤔 (Це "Фанатка", але загалом книга норм)
Завдяки коментарям я для себе зрозуміла, в яких випадках мене напружують такі "поетичності", а в яких мені з ними ок.
Образи такого плану добре працюють, коли вони мають мету і гармонійно вписуються в сюжет. Наприклад, атмосфера нагнітається і через метафори нам це підкреслюють. Або треба передати, що герою було сумно, не вживаючи слова "сумно", і це робиться через поетичний образ довколишнього світу. Тоді це цілком ок і супер.
Коли ж це "образи заради образів", коли вони ніяк не доповнюють сюжет та настрій і нічого не додають, коли головна мета таких висловів "щоб виглядало красиво і оригінально" - тоді це виглядає як щось зайве, штучне, що можна сміливо викинути з тексту, не зашкодивши йому.
Образи такого плану добре працюють, коли вони мають мету і гармонійно вписуються в сюжет. Наприклад, атмосфера нагнітається і через метафори нам це підкреслюють. Або треба передати, що герою було сумно, не вживаючи слова "сумно", і це робиться через поетичний образ довколишнього світу. Тоді це цілком ок і супер.
Коли ж це "образи заради образів", коли вони ніяк не доповнюють сюжет та настрій і нічого не додають, коли головна мета таких висловів "щоб виглядало красиво і оригінально" - тоді це виглядає як щось зайве, штучне, що можна сміливо викинути з тексту, не зашкодивши йому.
Момент, від якого я дико крінжанула в "Фанатці".
Обережно, максимальний спойлер:
Герой хоче сховатися від злих багатих забудовників, проти яких він воює як активіст. Для цього має супер план: переїжджає з Позняків в центр Києва і ходить собі далі на роботу, а потім дивується, що якось його швидко знайшли 😆 Ну да, дивно, він же так класно замаскувався, що це вони )))
Обережно, максимальний спойлер: