Інфо від нашого підписника

Давайте проговоримо

В наш час, з початку війни нагальною проблемою українців стає захист цивільного населення, і в першу чергу ми думає про захист дітей. Мати з немовлям на руках що потрапила під обстріл, закриває дитину собою не думаючи про своє життя. Коли ми чуємо про жертви цивільного населення – «в наслідок обстрілу в… загинуло 12 (25, 125 ….) мирних жителів, серед них двоє (п’ятеро, п’ятнадцять, тридцать…) дітей – саме останні слова – про дітей, впливають на нас найсильніше. Такі жахливі новини, нажаль,  ми чуємо кожен день. І от це, останнє – «… дітей»  - ріже серце кожному з нас.
Діти – наше майбутнє, це природньо піклуватись про дітей більше ніж про себе, за будь-яку ціну ми намагаємось зберегти і захистити саме їх, навіть ціною власного життя.
Материнський інстинкт (хоча батько не менше від матері хвилюється за дитину) – є природним та еволюційно потрібним для виживання спільноти, але, нажаль, як і більшість інстинктів – він сліпий. Емоції закривають розум і іноді – шкодять. Разом з водою виплескується і дитина.

Київська гімназія №236. Старенька будівля, 60-ті роки минулого сторіччя, якщо дуже грубо порахувати – за всі роки її існування закінчило цю школу не менше 4.5 тисяч дітей (3 випускних класи по 25 дітей за 65 років – 4875).
І кожен випускник цієї школи завжди пишався і з гордістю згадував про наш старенький, але такий  рідний і неповторний стадіон.
Ні, не так. Не просто стадіон – а саме СТАДІОН.
https://www.google.com.ua/maps/place/%D0%A4%D1%83%D1%82%D0%B1%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B5+%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B5/@50.3569027,30.4716333,18z/data=!3m1!4b1!4m6!3m5!1s0x40d4c8665efb72d1:0x9487db966fcd099!8m2!3d50.3569013!4d30.4727159!16s%2Fg%2F11hbh7b84t?hl=uk&authuser=1&entry=ttu&g_ep=EgoyMDI0MDkwOS4wIKXMDSoASAFQAw%3D%3D

Унікальна споруда, побудована у складках місцевості, має природою створені трибуни – не футбольне поле (майданчик), як у всіх інших школах Києва – а саме стадіон.
При цьому в гімназії немає бомбосховища, є декілька підвалів, переобладнаних у сховища. Сподіваюсь, всі розуміють різницю між сховищем та укриттям.
І от, якась «розумна» голова знайшла «геніальне» рішення – а давайте побудуємо сховище на місці стадіону! Чаша стадіону – ідеальний котлован, економія коштів, вигода для всіх мешканців мікрорайону, тим більше згідно проекту це – «Будівництво споруди подвійного призначення із захисними властивостями протирадіаційного укриття». Все серйозно, солідно, актуально, необхідно…
Але.
Виникає питання – а що буде із стадіоном?
Проектувальники мають на це відповідь – сховище буде підземним, а от на поверхні ми збудуємо шкільний «стадіон». Це вони так кажуть, але якщо перевірити значення слова «стадіон» у вікі – то побачимо деякі деталі, в яких зазвичай і ховається диявол:
Стадіо́н (грец. στάδιον, «місце для змагань») — комплексна споруда для спортивних змагань. Зазвичай, включає: спортивне (атлетичне) поле, трибуни для глядачів, які розташовано зі сходами навколо поля. Може також мати систему освітлення, бігові доріжки тощо.
Звертаю увагу на трибуни для глядачів, які, звісно, ніхто не буде будувати для якогось там шкільного футбольного поля. 
Так, укриття потрібне, школа змушена працювати в дві зміни, із-за чого деякі вчителі мають навантаження по 10-12 уроків на  день (що, відповідно, не може не впливати на якість викладання), але хіба можна вирішувати термінові та нагальні проблеми ЗНИЩУЮЧИ унікальні споруди?
Чому в блокадному Ленінграді співробітники Інституту рослинництва, вмираючи від голоду – не взяли жодної зернини з колекції насіння, яке складалось з тон зерна?
Бо знали – це – важливіше навіть за їх життя, це потрібно наступним поколінням, це потрібно нашим дітям.
Чому ми повинні створювати безпеку наших дітей ціною знищення унікальної споруди?
 Може тому, що школа підпорядкована Управлінню освіти, і саме Управління розпоряджається як коштами, так і територіями шкіл району?

Поруч з нашим шкільним Стадіоном є «нічия» земля, так само – природна складка рельєфу, частина яру (колись там починались струмки, що формували річку Віта, її виток і початок). Коли мікрорайон будувався, місцеві жителі на схилах яру будували погреби, гаражі, дехто навіть і городину вирощував. Зараз там, в залишках погребів – притони бомжів та несанкціоноване звалище.
Такий самий рельєф, але це вже не територія школи (Управління). Може саме тому і було прийнято рішення піти найпростішим шляхом – відібрати у школи Стадіон? Землевідведення, зміна цільового призначення землі, ще з десяток штучних бюрократичних бар’єрів – кому це потрібно?
Простіше відібрати у школи Стадіон і прикриваючись безпекою дітей разом із водою вилити з корита і дитину!
А тім хто вимагає не чіпати його – закрити рота словами – «Над укриттям буде новий стадіон футбольний майданчик».
Станом на зараз на Стадіоні відрізали живлення від ліхтарів освітлення (так, це БУВ Стадіон із освітленням), привезено з десяток самоскидів піску, встановлено будівельну побутівку для «штабу» прорабу, кинуто тимчасову гілку електроживлення.
Чотирьом вчителям фізкультури сказано проводити уроки в спортзалі, місцеві мешканці чухають потилиці – і укриття потрібне, і Стадіон шкода.
Писати петицію? Яка там кількість необхідних підписантів?
Виходити на мітинги та пікетування? – Ви що, проти безпеки дітей?!
Ось так, здавалось, тупикова ситуація.
Чи може все таки рішення є?

Житомир частина великої київської агломерації

48 автомобілів у гаражі з ліфтом у діловому районі Чикаго, США.
Побудований Westinghouse Electric and Manufacturing Company у 1936 році.

2017 рік вже не з'явилися

У Києві з’явиться перша автоматична парковка: де і коли
https://glavcom.ua/amp/kyiv/news/u-kijevi-zyavitsya-persha-avtomatichna-parkovka-de-i-koli-654055.html

У Києві встановлять першу в столиці роторну (автоматичну) парковку, яку чиновники Київської міської державної адміністрації обіцяли встановити ще у травні 2017 року у дворі мерії на Хрещатику, 36. Автоматичну парковку заввишки 15 метрів і вартістю у 3,6 млн грн так і не встановили за всі ці роки.

«Ми запланували встановити роторну парковку в першому кварталі 2020 року, але вже не у дворі мерії, а на паркувальному майданчику Житнього ринку, там є доступ до електроживлення. Ця парковка була закуплена кілька років тому за бюджетні кошти. Вона абсолютно нова і в розібраному вигляді зберігалася на території одного з комунальних підприємств під охороною.

Все стало на свої місця

Що ми залишимо нащадкам через 4500 років?

Неолітична дерев’яна дорога біля Нью-Дордрехта в Нідерландах досить дивовижна — вона існує вже близько 4573 років!

Вони побудували цю штуку ще в 2549 році до нашої ери, і завдяки крутій науці під назвою дендрохронологія ми це знаємо.

Дорога тягнеться щонайменше на 800 метрів і була відкрита у 1980-х роках.

Це дійсно показує, наскільки розумними були люди неоліту, коли справа дійшла до інженерії.

Крім того, це дає нам чудове уявлення про те, як вони подорожували та торгували один з одним.

Оскільки дорога зберігалася в торф’яних болотах, ми рідко можемо побачити, наскільки складною була їхня інфраструктура ще в доісторичній Європі.

Це відкриття підкреслює не тільки те, наскільки вправними були ці ранні люди, але також допомагає нам краще зрозуміти їхнє повсякденне життя та те, як було організоване їхнє суспільство.

Інфа 100%

КМДА через асфальт просто смокче воду, щоб потім відразу очиститися

Саме тому смертельно небезпечні класичні перехрестя.

На кругах більше ДТП, але вони легкі.

Назад у минуле!