В ефірі з 52:02

https://www.youtube.com/live/YK7Zes3B6rY?si=2AA065vdyzuqeooC

В День пам'яті жертв Голодомору важливо пам'ятати, що при існуванні свободи слова Голодомор ніколи не міг би бути. Адже приховати такі речі у вільній країні не змогла б жодна влада. Її б просто не було. Тож це ті цінності, які захищають нас від повторення жахливих подій минулого. Так само як і пам'ять. Про зв'язок між свободою слова і відсутністю масового голоду, до речі, колись написав Амартія Сен, Нобелівський лауреат з економіки.

Пам'ятаємо за що ми боремося.

#Недільний мем )

У епічному протистоянні Б і З зрозуміло чим це закінчиться. От тільки є питання навіщо зараз і так ?

Кандидат політичних наук, політолог Олексій Якубін розмірковує так:
"Очевидно, що ми вступаємо у складніший час. Майже весь рік закордонні партнери України думали, як діяти в цій війні далі. Дивились на ситуацію на фронті, на те, що відбувається в РФ. Ми отримували чимало допомоги (хоч, зрозуміло, нам хотілося б більше). Захід активно надавав нам колишні "табу" танки, системи ППО, ухвалив рішення щодо надання винищувачів F-16, на яких вже проходять навчання наші льотчики. Але 2024-го нам точно доведеться складніше".
Усередині низки європейських країн, пояснює політолог, внаслідок демократичних процесів (виборів) відбувається зміна влади. Що веде до зміни підходів у допомозі Україні. З найяскравіших прикладів – Словаччина, де новий уряд припинив надання військової підтримки нашій країні. Щось подібне може статися з Нідерландами.
"Навіть у США, де вибори лише у листопаді-2024, ми вже бачимо пробуксування з ухваленням рішень щодо виділення нових пакетів військової допомоги для ЗСУ. На фоні політичної боротьби, що розгортається, республіканці пов'язують ті чи інші важливі для себе питання з виділенням допомоги Україні. У цій ситуації у нас не так багато інструментів, щоби якось впливати на ті самі США чи ЄС. А там, схоже, відбувається перегляд стратегії щодо російсько-української війни. У зв'язку із чим там можуть коригувати й допомогу Україні. Не можна виключати, що наступного року її поменшає – і військової, і фінансової", – прогнозує Олексій Якубін.
За його словами, ще один виклик полягає в тому, що з боку Заходу не проглядається перехід від власне надання допомоги – до певних зобов'язань щодо союзницьких відносин з Україною. Через підписання договорів про гарантії безпеки.
"Зрозуміло, що з вступом до НАТО у нас поки що проблеми. Але це могли б бути двосторонні домовленості з окремими країнами, – зазначає експерт. – Дискусія з цього приводу йде, але реалізації у вигляді певних документів наразі немає. Схоже, Києву настав час вносити корективи і у відносинах із Заходом, і щодо того, як саме має завершитись наша війна з РФ, коли може стартувати переговорний процес".

https://society.comments.ua/ua/news/warrussia/yaki-zavdannya-zaraz-pereslidue-vorog-chomu-u-viyni-nastae-skladnishiy-chas-721476.html

Коли чую чи читаю про різні "закулісні таємні плани" )))
#Недільниймем

Dreamer

1:17:42 Україні потрібен щит ППО. Країнам Заходу необхідно допомогти Україні забезпечити захист критичної інфраструктури взимку шляхом надання систем ППО. Чи буде в України такий щит — Олексій Якубін, незалежний політолог, кандидат політичних наук

https://www.youtube.com/live/hlegVPVsp4M?si=ibogWp02nUuWLo24

In Memoriam

Хочу сказати, що було б наївна вважати з погляду, мабуть, будь якої партикулярної системи моралі Кіссінджера якимось моральним достойником чи кимось у такому дусі. Він таким не був. Та й морального авторитету з себе не робив. Чи був він ефективним- це інше питання. Проте світ тоді не знищився у атомному полум'ї. А міг. Чи доклався до цього він - скоріше так. Чи сприяв потрібним диктатурам та мерзенним режимами у світі - теж так.

За що отримав Нобелівську премію миру - теж питання. Наприклад, значно більш достойний і мій улюблений Махатма Ганді так її і не отримав (з поглядів моєї моральної системи - і це звісно оціночне судження).

Книги писав достойні - раджу читати за можливості. Чого лише вартує "Дипломатія" та й інші чудові.

Змінював власні погляди протягом життя на різні питання, в тому числі й місце у світових процесах нашої країни - але це нормально. Ненормально коли навпаки погляди з пелюшок незмінні. Хе хе.

Ми зі студентами його часто обговорювали та й будемо обговорювати.
І анекдот, який йому приписують про човникову дипломатію теж чарівний, у стилі одеських чи хасидських:

"Ви хочете видати доньку Рокфеллера заміж за простого хлопця із сибірського села. - Але це неможливо!

Дивіться: я їду до сибірського села, знаходжу там простого хлопця і питаю: «Хочеш одружитися з американкою?» Він мені: «Навіщо? У нас і тут дівчата гарні. Я йому: "Ну, а якщо це дочка мільйонера Рокфеллера?" Він: "А, ну тоді інша справа". Тоді я їду до швейцарського банку і говорю там: «Хочете, щоб вашим президентом став простий сибірський хлопець?». Ті кажуть: «У жодному разі!». Тоді я питаю: «А якщо це зять Рокфеллера?». Вони: "Ну так це змінює справу!".

Далі я їду до Рокфеллера і пропоную йому у зяті сибірського мужика. Він мені: «Ніколи в житті!». Я йому: "А якщо він президент швейцарського банку?". Тоді Рокфеллер кличе до себе доньку. "Сюзі, містер Кіссінджер знайшов тобі прекрасного нареченого - президента швейцарського банку". На що Сюзі каже: "Фі, яке занудство!". А я їй: "А якщо це здоровенний сибірський мужик?!". Ну і тоді вона мені каже: "О, це змінює справу!".

Поки в нас вимкнули і лагодят опалення гріюсь з лимоном, хоч такими опусами )

В ефірі з 28:57

https://www.youtube.com/live/NRPFHdRWFPI?si=U_IKiCbMSFQh7hiP

#Снайдер

"Відрядивши Вільгельма займатися українськими справами, цісар Карл не переставав думати про ширше питання миру в Європі. Війна в Росії повалила династію Романових. Хоча в короткій перспективі це було доброю звісткою для Габсбурґів, для європейських династій перед лицем майбутніх голодних та буремних років це не віщувало нічого доброго. Карл боявся, що тривала війна призведе до нових революцій і зречень престолів.

Його міністр закордонних справ писав у квітні 1917 року в ноті, що її Карл передав кайзерові Вільгельму II, що якщо «монархи Центральних Держав не зможуть упродовж наступних декількох місяців укласти мир, то мир за них і без їхньої участи укладуть їхні народи — а тоді хвилі революції знесуть усе, за що донині борються і гинуть наші брати й сини».

Та старшою союзницею була Німеччина, а Вільгельм II не хотів припиняти війну. У кожному разі, німецька політика тепер була в руках двох генералів, Людендорфа й Гінденбурга. Вони тримали Німеччину та її союзниць у полоні певної логіки війни: укладати мир в будь-який окремий момент не мало сенсу, оскільки кожна наступна мить могла принести перемогу в битві, а отже, і кращі умови миру. Не спромігшися переконати німців укласти загальний мир, Карл домагався принаймні політичної згоди щодо Польщі. У жовтні 1917 року обидва уряди погодилися, що Карл може правити Польщею взамін на тісніші економічні та політичні зв’язки між Віднем і Берліном. Людендорф із Гінденбурґом відкинули таку домовленість.

Вони воліли бачити Польщу в ролі сателіта, щоб її солдатів можна було віддати на гарматне м’ясо. Німецьким кандидатом на корону такої держави був Штефан. Підтримуючи його, німці могли вдавати, що приймають австро-польський розв’язок. Насправді генерали прагнули утримувати корону від габсбурзьких імператорів і використовувати Польщу як їм заманеться".