Я, робот та електровівці... 27379

May the 4th be with you! 🌟

📍 Сьогодні відзначаємо день Зоряних Війн і з цього приводу всіх закликаю прочитати свій старий, але палко улюблений допис про те, як Лі Брекетт писала чорновий сценарій до «Імперія завдає удару у відповідь». Але, раз я розповіла про неї в цьому контексті все, що могла, то звертаюся до творчості іншої культової письменниці-фантастки, яка, хоч й опосередковано, але все ж вплинула на франшизу.

Коли Кетрін Люсіль Мур у 1933-му році опублікувала своє оповідання «Шамбло», то одразу ж познайомила читача з одним зі своїх найвпізнаваніших героїв, який згодом ще неодноразово виринатиме в її історіях – Нортвестом Смітом. Якщо ви прочитаєте «Шамбло», то в принципі дізнаєтеся про характер Сміта все, що вам треба, аби провести очевидні паралелі: цинічний пілот космічного корабля-розвалюхи, що, тим не менш, здатен на неабиякі викрутаси; контрабандист, що має напарника позаземного походження; людина з темним минулим, яка має бути абсолютним циніком і покидьком, адже у своїх справах їй немає рівних, але все одно нерідко чинить по-доброму. Та й якщо вдаватися до фізичних характеристик, то темноволосий чолов’яга в шкірянці якось мимоволі відсилає тебе до асоціацій з Ганом Соло 🤓

📍 Сміт спочатку мав стати персонажем історії-вестерну, тому в його образі й простежується те, за що його й кличуть «космічним ковбоєм». Нортвест породив після себе цілу вервечку подібних персонажів, зокрема й у творчості Брекетт, тож сказати, що при створенні Гана Соло Джордж Лукас спирався виключно на Сміта – доволі сильна заява. Скоріше Соло є таким собі «підсумком» всіх попередньо створених у літературі й коміксах «космічних ковбоїв», найяскравішим серед яких свого часу був саме Нортвест.

Космоопери Мур все ж разюче відрізняються від космоопер Брекетт чи того ж Гамільтона, бо від них потужніше відгонить певною готичною традицією, що, тим самим, відводить їх від стовідсоткового влучання в атмосферу «Зоряних війн» і дає зрозуміти, чому творчість Мур рідко асоціюють з франшизою: те ж саме «Шамбло» за своєю фабулою поступово перетворюється заледве не в лавкрафтіанську байку, де тривалий час тебе душить елементом нерозуміння природи Шамбло, а потім уражений нею герой все ж доходить до неприємного зіткнення з тією дивною силою, якою володіє ця іншопланетянка. Такий собі космічний жах! А можливо, таке враження складається тільки тому, що проза Мур значно чуттєвіша за твори інших митців жанру – не дарма Каттнер садовив дружину перед друкарською машинкою задля того, аби вона додавала його історіям певної емоційності та «краси». Але факт лишається фактом, що унікальність створених Кетрін світів і образів свого часу заклала початок чомусь дійсно грандіозному й започаткувала свою, окрему традицію, яку, на жаль, ніяк не визначають. А дарма..!

📍 Шкода, що Мур, яка за життя точно знала про існування всієї оригінальної трилогії, а, можливо, навіть і бачила її, ніколи й ніяк не коментувала своє враження від Гана Соло й «Зоряних воєн» в цілому. Адже, все таки, її фантазія була одним із тих блоків, на яких було відбудовано велику й культову франшизу, що ми всі так її любимо.

На світлині: письменник Е. Е. «Док» Сміт на Ворлдконі 1962-го року в костюмі Нортвеста Сміта.

806 views11:40