Можно убить человека, но не идею.

🐺

Армия меня научила как надо решать проблемы.

Решение проблемы осколочно фугасное.

Які ще існують мотиви воювати?

Помста непоганий мотив, але для ефективності має бути прикріплена до далекосяжної ідеї – а про те написано згори.

Самоствердження, бажання слави, самореалізації, імпульс лідерства. Це достойна, архаїчна, правильна мотивація. Логічно, що у війні на виснаження вона швидко згасає, втім – буває навпаки: лишається тільки вона. Є й в цьому прикрі "стіни реальності": стикаючись із сталою системою посад і звань, яка не передбачає "меритократичного" підходу, багато природжених лідерів чи просто достойних воїнів, що не здобули до повномасштабки ніяких звань, вигорають під час довгого шляху солдат-командир вогневої групи-командир відділення-і так далі, в той час як офіцер з вишу, резерву або з кафедри, може сходу отримати офіцерську посаду. Війна народила багато "офіцерів військового часу" – оце справжня сіль землі, але дорости з солдата вище командира роти за час повномасштабки – то мабуть дуже рідкісне явище.

І, нарешті, гроші. Славу ти можливо й здобудеш – але переважно у своїх же колах, ідейний порив здійсниш – вклавши всю свою волю в ризикову, важку, довгу, кропітливу роботу. Платня у 190+ тисяч, якщо людина регулярно на передній лінії, це непогано, але насправді треба набагато більше. Ризик коштує грошей. Пограбувати чи іншим чином щось здобути, якщо спиратися на архаїчні чинники мотивації, не можна, бо що ти дістанеш в випалених посадках, окрім – в кращому випадку – стандартного військового луту? Лишається лише надія на гроші, багато грошей на картці приватбанку. І коли вони починають витрачатися на цілком раціональні потреби, виявляється, що навіть найбільш повна платня – 22+100+70 – це не так вже й багато. Геть не дає відчути себе козаком-найманцем.

Тож: ідея, слава, гроші. Щоб перше і друге спонукали воювати – треба виховання, матеріальні втілення правої національної ідеї в суспільстві, меритократична система в армії та пріорітет щодо всіх можливих посад для вихідців з штурмової піхоти, щоб було третє – хтозна, мабуть десь з тумбочки треба дістати ще більше грошей на військо.

Чисто на перших двох мотивах відчайдушні козаки, фанатики України, влаштували в умовах безнадії Зимові Походи, створили націоналістичну мережу по всьому світові та повстанську армію, а потім – відродили праву спільну справу в умовах панування зневіри та всеохопної гіркої іронії, якими було все пронизане починаючи з 90-х і до зараз.

Третій – чисто кондотьєрський – активно використовує зараз наш ворог, а проявив цей фактор себе цілком чудово у безідейних війнах блискучих епох Європи. Адреналін, що б'є в голову воїну, вимагає особистого вивищення – висока платня є його частиною. Ним можна знехтувати, коли є можливість на повну задіяти попередні фактори, і треба підключати, коли їх недостатньо.

А якщо не брати до уваги жоден з цих факторів, то далі буде те, що ви зараз бачите у зведеннях з фронту.

Представляете жиды водкой спаивают народ! Мы к ним обращаемся что-бы перестали, а они не могут, у них шабат!

Кстати.

А сколько у нас было утечек секретных документов? Сколько и кого задержали?

Работа мечты.