Усім бажаю міцного. І усіх зі святом тих хто не чекав повісток для захисту країни.
Нижче наша недавня робота. І це буквально за декілька днів.

Це повтор.) трохи виправив відео.
Але лайк можна і другий раз поставити.

Трошки вам про ситуацію на фронті.
Тут буде каша. Ну така вже змішана ситуація.

Почну з того, що ворог активно збиває fpv дрони рушницями. В них працюють спец групи зі стволами, що стріляють дроб‘ю.
Паралельно може працювати рушниця РЕБа, що подавлює зв’язок дрону.

Це ніби незначний аспект.
Показовий він у тому, що ворог системний. Навіть орко-радянська армія підлаштовується і перебудовує структуру підрозділів під реалії на полі бою.

Точну цифру не скажу, але в нас вже сбили немало бортів. Цей факт, навіть змусив нас змінювати тактику польотів.

Ще більше зараз зростає значення повітряної розвідки. В кого більше очей в небі, хто швидше обробляє інформацію - той і має перевагу. Чим далі літають ці «очі»- тим глибше можно сковувати противника.

Нажаль у орків і тут перевага. Над позиціями вглиб 20 кілометрів скрізь висять ворожі крила. Що аналізують наші пункти, логістику, пересування і корегують вогонь.

Центральний боєць у цій війні це вже не артилерист чи оператор ударного дрону. Це той боєць, який дає картинку куди саме в цю мить вести вогонь, бо в саме цю секунду працює ворог на умовному Танку чи системі що випускає ракети С300.
І через короткий час - інформація буде вже не актуальною.

Фактично умовний аеророзвідник і керує боєм.

З огляду на це, ще важливішим стає тема, системи управління.
Уявіть на полі бою проходять десятки важливих процесів:
Безліч екіпажів працює з ударними дронами. Вони глушать один одного, перебивають канали. РЕБи наших підрозділів також впливають і на наші дрони - можуть глушити і наші пташки. В цей час працює багато розвідувальних дронів, можуть йти штурмові атаки ворога в десяти метрах від наших позиції. Може проходити пересування техніки ворона в кілометрах від позицій.

І усе це проходить в одну секунду.

І усим цим командиру треба управляти і приймати якісні рішення.

Вже пройшли часи командирів, які займають висоти , наочно дивляться на бій і криком роздають команди.

Ті командири які впорядковують військові процеси на планшети і екрани. Аналізують данні, -ті мають суттєву перевагу.


Нарешті активніше почали будувати лінії оборони. Тішить коли бачиш, що їдуть «зуби дракона», ліс, інші бетонні споруди.
Усе це круто. Але поки дуже далеко від ідеалу.
Будувати треба постійно і всією країною. З кращими будівельними кампаніями.
І фахівцями. І не думати, що можна двома інженерними ротами побудувати лінії оборони.

Вибачте за «все підряд».

Уся ця інфа не є секретом.
Просто хочеться, щоб усі максимально розуміли, що у нас відбувається.
Це важливо! Для нас в пешу чергу.

Я не знаю чи цікаві тут історії ношої роботи?
В мене їх мільйон.

Одного дня, черговий скинув мені ціль - то була САУ. Що кошмарила наших під Авдіївкою.
Дуже неприємна штука. Стоїть далеко - стріляє потужно.,

⁃ «треба оперативно її відпрацювати», сказав мені черговий.

Проблема була в тому, що помітили її трохи запізно. І орки вже збирались їхати.
А від нас до них було багато кілометрів.

Тим не менш, ми швидко підготували борт. Нам дали добро на виліт.
І ми полетіли.


Але у той саме час, відстрілявшись виїхало і САУ, кудись ховатись..

Нам пощастило - одна з бригад поряд сіла оркам на хвіст розвідувальним крилом. І поки орки рухались - побратими передавали нам координати куди рухається ворог і куди нам летіти.

За САУ відбулось справжнє полювання.
Хлопці летіли на крилі. Ми летіли на ударному дроні і змінювали маршрут згідно коригування розвідників.

САУ проїхало декілька кілометрів і почало паркуватися на дуже вигідних позиціях.
З одного боку їх закривали високі тополі - з інших боків - гілки дерев та кущів.

В цей саме час підлетіли і ми, і почали заходити на удар.

І ось наш пілот Макс вдало вибрав кут удару і вразив броню! Вдарив прям у зад САУ!
Ми швидко перевели погляд на інший монітор , який з крила давав нам трансляцію.

Нічого…

«Не розрив», доповів оператор.
«Навіть димка немає».

Ми розчаровано переглянулися один на одного і побігли збирати ще один борт готувати його до виліту.

Хлопці на крилі доповіли нам що в них сідає батарея, і вони мають повертати свою пташку, але ми встигли знову долетіти до того місця. І поки ми підлітали і заходили на удар , - побачили що навкруги вибігають орки і починають гатити по дрону зі стрілкової зброї.

Через якусь мить дрон впав…
Його підбили з дробовика…

Зараз, до речі, дуже розповсюджена практика, що орки збивають дрони рушницями.

Нашому розчаруванню не було меж…

Ми побігли готувати третій борт.
Розвідка нам вже була не потрібна.
Куди летіти ми знали.
Але один з підрозділів поряд включив свій РЕБ, який глушив і нас. І значний час ми не могли через це взлетіти.
Згодом ми таки пролетіли весь шлях до цілі…а там вже нікого не має…
Орки перевезли САУ з того місця…

Нашому розчаруванню не було меж…
Ціль була в нас під носом, ми виратили три борти - і не вразили її.

Мораль цієї історії така, що якщо вам не пощастило один раз, не здавайтесь і просто продовжуйте свою справу.

Ця сама САУ була спалена нами через декілька днів. Вона здетонувала і розлетілась на молекули!
Радості в усіх не було меж.
Ось вам невеличкий епізод нашого службового життя.
А відео враження нижче.

Є в нас вчителі і друзі!
Яких ми не забуваємо!

Цей дрон передали нам вони - Діма Дима та Аграном з тієї організації Victory Drones, що надавала нам перші безцінні дрони.

І ось один дрони знищив цілу гармату D30.

Наші вчителі - як бачите ваші уроки та втрата часу на нас не пройшли даремно.

Нічні польоти - ми дуже довго до цього йшли.

Але це було важливо. Бо вночі починається інший двіж. Ворог активно проводить ротації, будує, здійснює доставку БК.
Навіть вночі використовують вантажівки з піском - орки зрозуміли , що створення захисник споруд, - це процес постійний.

Польоти вночі - окрема наука, яка вимагає кращої аеро-розвідки.
Я вже писав, що присутність розвідувальних дронів у повітрі - це основа, яка дозволяє миттєво володіти ситуацією і приймати оперативні рішення.

Сучасний штаб - це десятки полівікон, які забезпечують трансляцію того, що відбувається на полі бою.
Вести війну з поганою аеророзвідкою - це те саме, що виходити в ринг битись і час від часу, зав’язувати собі очі.

Зараз в нас є одна мрія, спіймати одну жирну ціль вночі. Але то поки не для озвучування.

Наша робота уночі нижче

Як вам?

Пишуть прийняли закон про мобілізацію. Які ще зміни терміново потрібні у закони:

Ясність з демобілізацією, скільки потрібно служити військовому: 2-3-5-7 років? Тільки чітко , ясно і чесно. Неясність розколює країну все більше та демотивує військових.

Хтось служить без розуміння завтрашнього дня, відчуваючи себе рабом, хтось косить від армії і все ок.
Неясність буде стимулювати військових симулювати хвороби, уходити в самоволку і саботувати службу.
Відтягування прийняття цих правил - сигнал військовим, що нас дурять та використовують.

Стимули. Зараз їх немає, жодного. Ясні і конкретні виплати за підбиту техніку. 100 тисяч за знищений танк - це ні про що для держави. Але це стимул для військового! Коли в новинах обіцянки, а по факту нічого - це демотивує. Це говорить «знову надурили!»
«наші зусилля не цінують»

І військовому простіше нічого не робити. А навіщо суєтитись, ризикувати і вигадувати щось - все одно особистий результат однаковий.

Ок. Немає грошей, - за кожну підбиту техніку давайте + 5 дній відпустки. Давайте акції державних компаній, паї в державних землях. Матеріальні блага геть не головні для військових. Це сигнал від держави і суспільства - «ви еліта, ми цінуємо вашу роботу і віддячуємо вам!». Треба максимально запалювати очі військовим будь чим. Бо вогонь в очах гасне.

Дуже погано, що реальна ситуація у війську все більше і більше відірвана від табличок, цифр, звітів та доповідей.

Для нас допомога США - це чи не єдина позитивна новина в цьому році. Вона дає надію, а надія - дає сили. Питання тільки у часі, скільки доведеться триматись поки допомога дійде.

Основний пріорітет, звичайно - незмінний це люди. Були б вони в достатку, війна б була геть іншою, і фронт би рухався в інший бік.

Крім людей, (що залежить тільки від нас) дуже чекаємо боєприпаси на все.

До речі, в тому числі і на дрони.
Ви кажете - мільйон дронів. Треба говорити про мільон снарядів (при чьому різних типів).

Третє, з пріоритетів я б назвав - засоби РЕБ, і управління РЕБом, бо коли немає коммунікації і управління засобами - неузгодженість може приводити до катастроф.

Миколі дружина зібрали гроші на РЕБ, він приніс його на свою позицію - включив і потушив усі птахи своєму сусідньому взводу іншої бригади.

Щоб так не ставалось - потрібна загальна кординація радіоелектронної боротьби.

Ну і як завжди чекаємо на літаки. Ворожі фаби продовжують падати. Нерозірвані ми з цікавістю розглядаємо і потім обїжджаємо десятою дорогою.

Коротше, чекаємо на перші кроки допомоги.
І як завжди робимо все можливе і неможливе, щоб втримати Донбас.

Ситуація на фронті у нас друзі, не з найкращих…

Мудрі пращури казали - найтемніших період часу перед світанком.

Будемо сподіватись, що вони щось знали.

Дай нам Боже вистояти в цій битві.

Надія, Боже, як завжди, знову на тебе.

За останній час ми знищили багато.
Просто, щоб не збитись з рахунку, писали маркером на стіні праворуч від крісла оператора. Ставили замітки тільки тоді, коли було чітке відео підтвердження враження.

Ворог лізе системно. І хитро.
Підіймаєш дрон - взагалі нікого. Ніби немає ніякої війни і ти залетів у Чернобиль. Починаєш вишукувати техніку, яка засвітилась до цього.
Тільки сідає сонце, або сильний вітер, або дощ - орки вилазять з усіх нір і їх женуть на штурм.

Тактика, як завжди, - виснажувати нашу піхоту. Засипати авіаційними бомбами, більш прицільно касетними снарядами, градами, мінами - і малими групами орків намагатись захопити наші позиції. Як правило вночі або на світанку і швидко.

Ми втомлюємось - ті хто літає, а нашій піхоті - важче у сотні разів, в умовах відсутності резервів і свіжих сил.

Ворог зазнає великих втрат, але і нам важко.

Ми усі віримо, що зможемо втримати ворога до поки не прийшла допомога заходу.
Особливо вірять підрозділи БПЛА.
Fpv дрон найкращих засіб стримування.

Рахунок на фото.

Це вам хоч трохи гарних новин.

Це авіаційна бомба - 500 кілограм.
Вона впала на позиції наших сусідів, але не розірвалась.

Такий снаряд робить воронку три на три метра, разносится усе навколо і якщо навіть не потрапив по цілі - усі бійці в радіусі сотні метрів отримають контузії, навіть перебиваючи в укритті.

Авіабомба розбирає будь-які споруди. Складає багатоповерхівки.

Таких бомб різних типів ворог скидає щоденно від декількох до пів сотні - і це тільки по одному з напрямків.

В принципі, за рахунок цього ворог і взяв Авдіївку: стерши місто і скинувши на нього пів тисячі подібних бомб. Можливо і більше.
Якщо б ми мали системи протидаї КАБам, - то досі б тримали Авдіївку.

Ще гірша історія в тому, що ми не використовуємо авіаційні бомби самі. Немає на чому їх носити. Та і масово не виготовляємо - хоча б легко могли - вони дешеві і не складні у виробництві.

На кожну військову дію ми маємо динамічно відповідати контр дією, або такою ж симетричною відповіддю.

Ворог далі буде продовжувати тактику використання авіабомб - більше того, буде робити на цьому суттєвий акцент! І нам все ж таки треба швидше думати про протидію авіації і КАБам. Інакше з Селідово, Покровськом, Мирноградом і містами, що йдуть далі може статися те саме, що з Авдіївкою, їх просто може не стати під тиском авіа бомб.