Настає нагальне питання локалізації нашого українського виробництва комплектуючих до fpv дронів.
Щоб комплектуючі вироблялись в Україні.
Це питання було завжди, але зараз стало прям дуже актуальним.

Можна поставити амбітну мету у виробництві, але відсутність одного чи двох важливих елементів до дрону поставить увесь процес на «стоп».

Наразі у світі є нехватка ряду приймачів до fpv дронів.
До того ж в тотальному дефіциті нічні камери.

Потрібно сформувати план дій з пільгами, кредитами та іншими стимулами для наших виробників, щоб налагодити вітчизняне виробництво без залежності від інших країн.

І це питання не скільки розвитку економіки - скільки нашого з вами виживання.

Ці кадри вражень fpv дронами зроблені під Донецьком. Там полетів ще один наш 104 бат 109 бригади.

Літати хлопці почати не так давно, але результати дуже непогані: легко залітають у вікна, входи у бліндажі. Корочше, використовують FPV за призначенням, як високоточний засіб.

Особливо радує, як вони знищили ПТРК, який сковував переміщення підрозділів. Бахнути у таку дірочку «Фагот» - це круто! Одразу видно, багато працювали на симуляторі.

Результати дивіться.

Добре було б відмінити носіння військової форми у найближчому тилу. А можливо і взагалі заборонити, якщо форма не є прямою необхідністю для виконання функції військового.

Я переконаний на 100%, що основне джерело надходження розвід інформації у орків в тилу - це агентурна мережа. Їздить якийсь дід на велосипеді туди - сюди (це не вигадка), усе зрисовує, що побачив, куди хто заходить у військовій формі, куди що заїжджає - потім цей «дід» передає данні ворогу - усе, що бачив.

З часом ми дивуємось, чому ракета прилітала у приміщення четвертий раз підряд, де нікого немає. Та от тому, що дід так передав інформацію. Побачив десь поряд якихось людей у формі, (яких зараз на сході кожен третій) , і щось йому щось здалось.

Військових в 30-кілометровій зоні звичайно дуже багато.
А скільки таких агентів, що просто ходять і фіксують інформацію.

Якось у одному з тилових міст після приїзду з передка ми сиділи на багажнику з хлопцями і ретельно роздивлялись відео наших робіт.

Раптом, підійшов який мужик в якихось башмаках і в Бушлаті.
⁃ «шо хлопці як справи? ви з роботи?».
Я подумав, що це якийсь сторож. І кажу йому.
⁃ «мужик йди, не заважай».
І раптом цей «сторож» почав сипати словами, як глибокий чувак у темі дронів. Я подивився на нього і трохи прозрів…
В мене був десонас - щось не те.

Корочше, виявилось, що це один з командирів спец підрозділу СБУ. І працює його група по Авдіївському напрямку.
А одягнений в бушлат він був, щоб не палитись у місті, що він військовий.
І правда - навіщо це комусь потрібно знати.

Тому, задача військових командирів в тилу, скрізь перевдягнути особовий склад в трєніки, бушлати, джинси. Щоб жоден місцевий не розумів - це шахтарі йдуть чи військові.

Про мобілізацію усім чоловікам. Декілька розгорнутих порад.

На початку війни мені активно почали потрапляти у ютубі рекомендації Джахара Дудаєва, який передбачав війну Росії проти України майже 30 років назад.

«За Крым еще будет бойня»,

«Украина еще схлестнутся с Россией на непримиримых».
Зараз його інтерв’ю набрали мільони переглядів.

Звідки він це все знав? Бо, відчував. Так наш організм влаштований, що на фронті під стресом відчувається усе по іншому. Інтуїція працює інакше. Ніби у мозоку відкривається портал.

А головне, Дудаєв - відчував ворога. Це окрема якість на війні. Ти можеш орка і не побачити ніколи, але ти відчуваєш його суть, передбачаєш поведінку, прораховуєш його характер та закономірності.

Ось чому, часто ви можете почути від наших військових: «…воювати будуть усі», скільтки хто б нам не говорив про 2-3 тижні, - на фронті ти бачиш усе як є - і розумієш, що битись треба бути довго.

Повторю це ще раз - битись нам доведеться довго!

Коли я вирішив їхати на фронт, почав обдзвонювати знайомих командирів, або тих кого мені радили. Усі почувши моє бажання, задавали одне і те саме питання - «а що ти вмієш? Чим ти можеш бути тут корисним?».

Так ось, основна порада в тому, що кожному чоловіку, а можливо і жінці - треба готуватись бути корисним (!) військовим.

Є у військовому квитку така штука як ВОС, «військово-облікова спеціальність», загляньте туди подивіться, який він у вас. Може ви і здивуєтесь, що маєте спеціальність - «диспечер аеростатів».

І підготовка полягає у тому, щоб коли прийде ваш час, одягнути піксель - мати конкретну відповідь, підкріплену знаннями та вміннями, «чим я можу бути корисним військовій частині».

Ще додам, що більшість добровольців йшла у ті підрозділи, де були друзі чи знайомі. Армія і тримаєтся на братерстві. Велика вдача знайти на службі своїх - бо їхні обличчя доведеться бачитись кожен день і ніч, спати поряд, довіряти, сваритись та пробачати.

Хто- зна, можливо таки комусь знадобляться мої нотатки.

Обіцяли - тримайте!

Як вам?

Останній час стільки різноманітних задач, що просто нема коли монтувати відео і викладати результати нашої роботи.

Ось тут враження усього, що тільки можна. Хіба немає «Сонцепьоку».

Але вже і за наступним полюємо✌️

Відпрацювали тут прям дуже багато цілей.
До речі, дронами, які нам надіслав Сергій Стерненко, буквально тиждень тому.

Я казав хлопцям, коли приймав дрони - довго чекати на відео звіт не доведеться. Так що дуже чекаємо на нові подарунки. Особливо ті, що працюють у ночі.

Результати - нижче.

Підтримати

4441114419936644

Скільки коштує ворожий «Урал»?
А якщо він ще з БК або провізією?
Чи з особовим складом.

Для того, щоб спалити ворожий «Урал», вистачить і однієї fpv.
Ну самі дивіться.


Підтримати підрозділ
4441114419936644

Коли я видавав свою збірку, то робив це з прицілом «для друзів і знайомих».

А виявилось, що за два місяці йде вже крайня третя тисяча.
І звичайно я цьому факту дуже радий!

Зараз я пишу іншу книгу «війна дронів». Ну як пишу… роблю якісь нотатки цікавих історій, коли є трохи часу. Може щось і вийде з цього.

А залишки «В окопах Нью-Йорка» можна замовити через @knyga_firsov

FPV дрони будуть змінювати ще більше тактику битв на фронті.

Думаю ми вже не побачимо битв танку проти танку.
Навіщо це робити, якщо одна зі сторін буде використовувати дрони.

снайперські гвинтівки вже пиляться в Оружейних кімнатах. Ця війна багато чого змінила.

Насичення ударними дронами буде створювати ширшу сіру зону. І сірі зони зможуть досягати 5-10 кілометрів. Де пересування ворога буде лише пішки і малими групами.
Будь-яка поява того, що може рухатись буде атаковано з усіх боків.

Як на відео у коментарі - де появу рухомого - одразу зустрічає наш дрон.

Є тільки єдиний нюанс, якщо раптом дронів нєстане, то сіра зона за пару днів повністю заповнеться ворогом.

Дрони потрібні постійно і безперервно.

Можна сковувати будь який ворожий наступ по напрямку - у середньому 100 дронами на день. І 100 дронами у ночі.

Цей факт зараз визнає і ворог в своїх пабліках. Головною перепоною їхніх просувань вони називають fpv дрони. Вони точні, непрогнозовані, працюють по рухомим цілям, легко підбирають ударний заряд під ціль - осколковий на піхоту, термобалічний на бліндаж, комулятив на броню.
І головне, в умовах дефіциту - несе те, що є в наявності.

Відео роботи 👇

Сьогодні, певно, бабусин і батьковий будинок в Авдіївці буде окуповано. Ну як будинок, попіл, який від нього залишився.

Ми бачили Авдіївку дуже часто.
Це не самі приємні відчуття - бачити місто у прямому сенсі слова в огні, - і розуміти, що твої 20 дронів на день хоч і вплинуть на ситуацію саме на цю мить, але кардинально нічого змінити не можуть...

Тим не менш ми вірили - і максимально відпрацьовували усе, що могли. Від легкої-автомобільної техніки - до САУ, що орки ретельно ховали десь у ямах за деревами.

Коли нам скидали ціль, я завжди казав хлопцям , що це не просто залізна трубка, чи коробка металу - це штука, яка кошмарить хлопців у піхоті, і за 15 хвилин роботи здатна забрати багато життів. Хлопці розуміли…
Тому ми намагались поцілити у найскладніші цілі. Інколи хоча б принаймні, налякати, щоб техніка поїхала геть.

Зараз ми готуємось. Перед нами був урок - успішних кроків і не дуже. Ми розуміємо, що активна навала легко може піти і в наш бік.

І кожен день ми собі це нагадуємо, ретельно прокручуючи в голові і обговорюючи різні сценарії.
Фінально фіксуючи собі - як би не було важко, гірко та складно - треба продовжувати битись далі.

Тут 5 травня 2022 року починався мій шлях військового.

Ми ще повернемось!

110 бригада, яка була сформована менше 2 років тому - майже увесь цей час вона провела на захисті Авдіївки.

Мій шлях військового міг початись з ними, але так сталось, що пішов в інший підрозділ і взаємодіяли ми зі 110-ю майже кожен день.

Це велика школа. Справжні титани. В яких було стальне усе! Не тільки яйця! Інтелектуальний продуманий до дрібниць підхід у всьому - логістика, робота артилерії, ударні та розвідувальні дрони і тотальна дисципліна, що дозволила триматись так довго, поки ворог не стер місто авіаційними бомбами.

Один з найкращих комбригів світу - Герой України Микола Чумак.

Ця бригада - це велика школа і масив знань, що перепишуть підручники військової науки на десятки років у перед.
Сотні бійців - супер професіоналів, які будуть ділитись досвідом з іншими.

Бувало, що я зустрічався з їхніми пілотами пізно уночі. І нотував усі їхні рішення у сфері БПЛА і останні технології та тактики, які використовує ворог.

Титани та герої!

Але є у цій бригаді і червона полоса... За цей час 110-та бригада пролила в Авдіївці багато крові…
Пам’ять і шана усім загиблим… ми ніколи не забудемо ваш внесок, і помстимося за вас!

Дякую усім, хто був залучений у оборону міста!

І маю честь бути з вами поряд!

Фото з підвалу заводу АКХЗ де вперше перетнувся з воїнами 110!