Це довгий текст, але просив би усіх його прочитати. Озвучу свою скромну думку, стосовно наболілого.

Ми продовжуємо поступаємось ворогу майже у всьому: в живій силі, боєприпасах, дронах. Майже два роки війни в цьому плані до кардинального перелому не призвели. Росіяни вчаться на своїх помилках і крадуть наші технологічні рішення. Ми креативніше, але вони мають змогу масштабувати наші ідеї і брати чисельністю.

Ми вигравали на мотивації, але після нереалізованих планів про каву у Криму, падає й вона. Це зрозуміло: люди не залізні, вони втомлюються і їм потрібна перспектива. Коли перспективою спочатку малюється Крим, а потім «втримати Авдіївку» - це демотивує.

Але невдача – це не привід скласти руки й впасти духом. Навпаки, треба тверезо проаналізувати ситуацію і робити висновки. Ми надто покладались на партнерів, не реалізуючи свої можливості. Це помилка. Але її виправлення – наш ресурс, який ми можемо використати.

Звичайно, вже завтра Україна не побудує сама літаки, не сконструює аналоги хаймарсів. У нас немає і не буде мільйона штурмовиків.
Але виробити дронів у багато разів більше за ворога, і краще за нього застосувати - це реально!

Одна, з головних задач нашого суспільства має бути - як на місяць забезпечити собі 100 тис дронів. Я кажу суспільства, а не держави, тому ще держава має організаційно забезпечити цей процес, а реалізувати його - саме суспільство.

Вірити в ЗСУ вже мало, треба дієво допомогати їм. Чим більше дронів – тим більше врятованих життів наших військових, тим менше нових мобілізованих.
А головне - перевага у дронах дасть нам змогу зробити так, щоб в опорні пункти ворога щодня прилітав термобар за термобаром. Щоб орки відмовлялись виходити на позиції, і вимушені були проводити ротації кожен день. Щоб у них просто не було кому тримати лінію фронту.

Треба використати нашу (можливу!) перевагу у застосуванні високоточної зброї. Але спочатку треба створити перевагу у засобах. Щоб банально було, чим літати. А командири, щоб не витрачали свій дорогоцінний час на проблему - де взяти дрони.

Наш підрозділ сам купує комплектуючі. Самі перепаюємо БПЛА. Але ж це не тільки наша проблема! Вона стосується усіх. Програють війну не військові, - програють країни.
Проблема, в організації. Ми досі барахтаємось у волонтерській допомозі. І ділимо 100 дронів на три бригади. А ворог в цей час ставить на потік все, що може нас вбивати.

Інженерна та аналітична кімната десь у Генштабі має бути основою. Усі успішні кейси застосування новітніх технологій мають щоденно моніторитись по всій лінії фронту, братись за основу та маштабуватись.
Уся країна має працювати на пріоритетні задачі. Якщо треба, то і у технікумах, і в університетах, треба відкривати кімнати збірки дронів. Це, до речі, також практична освіта, краща за теоретичні підручники.

Уряд має починати та закінчувати свої засідання саме з цих питань - переломних точок війни.

Але для початку - цей курс треба затвердити у голові. Війна має знову стати справою всього суспільства, як це було в лютому-березні 2022 року, а не тільки ЗСУ.

Майже кожен день ми збираємось з хлопцями з підрозділу і обговорюємо поточні проблеми.
Моя задача, як головного сержанта, зробити так, щоб ми думали у правильному напрямку та синхронізували наші думки.
Як облетіти ворожий реб? Як покращити розвідку? Яку тактику польоту застосувати?
Правильний напрямок думок та відверте формулювання проблеми - це основа успіху.
Але робити це потрібно не тільки на рівні підрозділу, а й на рівні країни.

Не знаю, чи прочитає цей текст хтось з тих, хто має приймати рішення. Бо останніми місяцями мені здається, що ми пишемо один одному у великій бульбашці.
Але раптом це на когось в плине і хтось почує.
Як кажуть: «роби що можеш…».

Ми змогли подолати ворожий РЕБ. Деталі, як саме, я звісно тут не видам.
Але за рахунок спроб, помилок та експериментів - РЕБ ворога на нас не діє.

Результат - десятки лад Калін - у сім’ї ворогів.

Відео нашої роботи - нижче.

Значна частина інших підрозділів досі мучиться і втрачає пташки, тому що їх давить РЕБ ворога. Тому нам і потрібен військовий інженерний центр, який би збирав найкращі кейси у застосуванні БПЛА та масштабував би їх на інші підрозділи.

Ми би з радістю ділились нашими напрацюваннями і успіхами. І поширювали би наш досвід на інших. З радістю би брали успішний досвід у інших підрозділів.

Але робити це потрібно системно і не через Фейсбук, щоб ворог знав усі деталі. А офіційно, системно, з урахуванням секретності.

Загалом, все меньше і меньше можу писати про деталі наших операцій. Ворог усе моніторить, одразу хапає наші ідеї і ставить на потік.

Сфера БПЛА вимагає експериментів та творчості. Технології постійно змінюються. І те, що працювало місяць тому, - зараз вже може бути не актуальним.

Звідси можуть виникнути системні помилки - держава може контактувати дрони, які через певний час вже можуть бути - фронту не потрібні, тому що за своїми характеристиками не здатні будуть виконувати задач. Будуть взлітати і падати у полі перед позиціями ворога.

Дрони - це не міни, які можна дістати зі складу, через 50 років і вести війну.
Дрони, - це технології і ми маємо привчити себе до швидких змін та адаптації.
Цим ми можемо бути кращими за ворога і завжди мати перевагу використовуючи кращі моделі.

Це емоції передової! Найкращі, щирі з радістю в очах. Коли вдається твоя маленька перемога.

Такі обійми я запам’ятовую назавжди. А коли хлопці там обіймаються без мене - шалено заздрю.

Бажаю здоров’я. Ситуація під Авдіївкою залишається важкою.
Орки вигадують багато тактик.
Одна з, яка давно використовується - накриваються випуклим металевим листом - і повзуть на позиції наших. За 20 метрів починають кидати гранати по бліндажам і окопам. Під листом вони захищені від уламків малої артилерії і їх важко помітити у квадрокоптер.

Один з хлопців нашої бригади зіткнулася з такою тактикою орків на своїй позиції. В одиночку поранений тримав натиск ворога більше 5 годин. Напишу про Героя ще окремо.

В Авдіївці використовують терикон - як опорний пункт, від ударних дронів та артилерії, ховаються за ним, і намагаються звозити туди підкріплення.

Ворог використовує вже і ударні дрони з ночною тепловізійною камерою. І нам потрібно вже переходити до роботи на fpv переважно вночі. На то вони і орки - що основний двіж у них починається після того як сідає сонце.
Для цього потрібні нічні ударні дрони і якісно налаштована аеро розвідка з тепловізійними камерами.

Хоча зараз нам би хоч якісь дрони - тільки с масовим постачанням. Перепаяти камери бригади вже здатні і самі.

Це відео наших побратимів зі 110 бригади. Які тримають Авдіївський фронт. Багато чого в побратимів ми вчимося. Інколи ділемось досвідом самі.
Не рідко працюємо по їх напрямку.
Підписуйтесь на їх канал

https://www.tg-me.com/prolibertate110/153

Там щодня багато цікавої роботи!

Оце значить, як тільки головний сержант підрозділу пішов у відпустку - так мої хлопці пішли одразу вразнос.

Подивіться, що вони витворяють!

САУ, яка працювала по Авдіївці, розлетілась на молекули.

Відео - нижче.

До речі, ці дрони передав нам Іван Яковина!
Дякую тобі - і всім, хто донатив.
Як бачите, результата довго чекати не довелось.

Бажаю здоров’я. Мої хлопці надсилають мені роботу нашого взводу - поки я у відпустці. Я тішусь, потіште б трохи і ви.

Дві одиниці важкої техніки під Авдіївкою. Були спалені двома одиницями наших дронів.

А ось так ми поклали оркам супутниковий зв’язок.
Виліт провели, ще в минулому році.

На високому стовбі ворог встановив антени і модулі для супутникового зв’язку.

Жодна артилерія не змогла б знищити подібну систему - скілтки не стріляй. А FPV дрон за 17 тисяч гривень - вже давно перетворився на високоточну зброю, як раз для подібних операцій.

Стосовно масованих ракетних обстрілів прифронтової зони.

Мене будуть вважати божевільним, але озвучу свою думку, що нам треба будувати підземні міста для військової інфраструктури. Монотонно, поступово. Але будувати.

Особливо це стосується тилу в 30-50 кілометрів від лінії фронту.

Розміщення резервного особового складу, робота складів, кадрів, харчувальні, навчальні зали, групи персоналу - усі військові у тилу мають бути та працювати тільки під землею.

Та, і можливо, не тільки в прифронтових зонах, а і по всій країні також. Про поверхи, окремі будинки, відкритий простір - треба забути.

Зараз орки гатять ракетами по декілька разів на день по тилу у Донецькій області цілячись саме в логістичні тилові пункти. Щоб ускладнити нашу логістику напрямок Авдіївки. Військового успіху ворог не має. Влучають по цивільному населенню… Але гатять по декілька разів на день.

Напрямок Донеччини має переваги тим, що тут вулика кількість промислових об’єктів і підвалів, але якісно розмістити особові склади військових все одно важко.

На сході є вигідні локації - куди ракетам влучити просто неможливо. За пагорбами, териконами, кар’єрними насипами. Там і треба будувати інфраструктуру для військових. І це реально.

Один з ізраїльських командувачів зізнавався, що для них викликають величезні складнощі саме підземні сховища у Палестинців. Зрозуміти, що де знаходиться і як все це функціонує дуже важко. Що готує ворог, де зберігає зброю, де збирається для злагодженості.

Скільки у ворога ракет ще - ніхто не знає. І скільки вони будуть бити по тилових пунктах, теж.

Якісні та міцні укріп райони на передовій і глибока інфраструктура у тилу в 50 кілометровій зоні від фронту - це основа основ, стійкості. Скільки б у ворога не було ракет, шахедів та іншого зла, що вбиває - на поле бою , це ніяк не впливатиме.

Є одна історія, про одного діючого депутата. Історія - Реальна, невигадана, - відбулась вона восени минулого року.

Прізвище депутата не скажу, можливо ви і самі здогадаєтесь - хто це. (Депутат відомий).

Історію зрозуміють лише військові та волонтери. Але я все одно роскажу всім.

**


Приїзджає депутат в одну з бригад і питає хлопців, - що вам привезти?

Ті кажуть - нам потрібно штук 5 Мавіків та 5 Матрасів.

Депутат усе зрозумів і приїхав з допомогою через пару тижнів.

Повернувся і радісно каже, «хлопці, з мавіками зараз проблема - ось вам один! а з матрасами взагалі без проблем, - повний бусик привіз. Там і надувні і утеплені назиму. Вигружайте! 😂😂

А ось цей Сонцепьок сьогодні вразили під Авдіївкою. Його мав вразити наш підрозділ - група «Muramasa”. Хлопці полювали, але не встигли. Вже казав - це: дуже круто коли між підрозділами є така конкуренція, хто перший вразить ціль. Інколи по цілі прилітає одразу декілтка дронів з підрозділів різних бригад. Але ми радіємо, навіть коли перші не ми. Хач ми і конкуренти за цілі, але в першу чергу ми побратими, які роблять одну справу. Ну і як бачите дрони непогано літають навіть при температурі мінус 15.

Мене зараз тішать деякі позитивні тенденції.

Перше-моральний дух в підрозділах уданих БПЛА на найвищому рівні. Це ті хлопці, які палять техніку, можуть наочно побачити свої результати,-це додає суттєвої мотивації. Результати своєї роботи ми можемо відправити друзям,як свідчення,що фронті ми були не дарма. Я і сам,коли зустрічаюсь з кимось у тилу із задоволенням відкриваю телефон з відео і фото,і починаю у деталях все розповідати. Підрозділ БПЛА занурений у глибоку інтелектуальну роботу та і відверто - в наших ротах є більші можливості відновлюватись,ніж у піхотинців, що дає стабільний емоційний стан.

Другий момент - це те, що 2023 рік став роком технологічних проривів. У бригад з’явились власні лабораторії, власні тактики застосовування БПЛА,ми самі виготовляємо антени, деякі розроблять власні системи РЕБ. Ми мріємо, і на повному серйозі, з аргументами сперечаємось, як в теорії застосувати дрон,щоб збити ворожий літак. Врешті-ці дискусії і практика, приведуть до практичних рішень. Хтось таки це зробить першим.

Коли на полі бою знаходиться «смачна» ціль, між підрозділами є запеклі перегони,хто ж таки вразить її першим.І круто, коли по ворожому танку в одну хвилину прилітає одразу три дрони від різних підрозділів.
Потім правда є суперечки,на кого все таки, це враження записувати. Але то вже другорядне, нас це суттєво не бентежить.


Усі ці досягнення звичайно, скоріше, всупереч обставинам. Просто війна і бідність змусила усіх бути творчими, щось вигадувати, врешті - просто починати вчити фізику за 8 клас.

Без жартів, один із наших командирів відділення майже кожен день відкриває лекції для дітей по фізиці, щоб краще розуміти, як функціонує радіо хвиля.
Потім Паха екзаменує і нас, задаючи, по ходу роботи, різні питання.

Усе це говорить, що десятки тисяч військовослужбовців понесуть цей досвід далі - вчити інших, масштабувати виробництва, відкривати нові, можливо такі які будуть конкурентними у світі.

Це так вам пару слів, щоб бачили круті позитивні тенденції, а не концентрувались виключно на зраді.

Ми довго боялись того, а як будуть працювати дрони і техніка під них при температурі - 15.

Чекали - готували спеціальні сумки для батарей і дронів. Обмотували батареї фольгою, купували спеціальні рукавиці для керування.

Виявилось не дарма. Техніка працює, хоч і з купою нюансів і проблем.

Коротше, враження БМП і не тільки під Авдіївкою - нижче.

Робота групи «Мурамаса» підтримати можна за реквізитами.

4441114419936644

А це так працює по окопам ворога один з наших нових взводів в одному з батальонів.

Є речі, які хлопці будуть виправляти. Але головне, що їхні перші пташки - полетіли!!
Кожен підрозділ починав з банальних польотів. Вигравав лише той, хто вчився, виправляв помилки і не ломався під впливом проблем.

Далі ми з ними будемо пропрацьовувати більш глибокі операціі. Звіти згодом.

Побажайте хлопцям удачі!