Якби мені потрібно було описати цю книгу одним словом - я б використала відсторонена.

🌟 Вікторія Ллойд-Барлоу «Маленькі пташині серця»

Оповідь ведеться від людини з РАС і це дуже відрізняється від звичних книг. Санді погано розуміє підтексти та часто сприймає слова інших людей буквально.
Менш емоційно реагує на події, їй складно швидко перелаштуватися, якщо діалог різко міняє напрямок чи йде не сценарієм в її голові.

Я б сказала, що ця історія більше нагадує внутрішній монолог героїні, аніж розповідь комусь — бо здається, що вона описує свої дії та реакції на події скоріше для самої себе, щоб зрозуміти чому вийшло так як вийшло.

Мені книга була цікава з точки зору незвичного для мене бачення, але в той же час вона лишила по собі відчуття якоїсь незавершеності — наче дивишся на фото, в якому прибрали насиченість і ти розумієш, що там зображено, але хочеш додати яскравості, бо знаєш, що має бути більше кольору.

P.s. «Маленькі пташині серця» потрапили в довгий список Букерівської премії 2023 року, а Вікторія Ллойд-Барлоу стала першою номінованою авторкою з РАС.

P.s.s. Схожі враження у мене були і після читання «Загадкового нічного інциденту з собакою» Марка Геддона, там у головного героя синдром Аспергера і в книзі схожий стиль оповідання.

🐉 Книжкова Драконка