Валерія В. Растет «Поклик»

Як янг едалт - це цілком пристойно. Якщо ви любите роментезі — беріть, “Поклик» має сподобатись, тут всі компоненти на місці: загадка, яку треба розгадати, приємні герої з різними характерами (окремо три плюси за те, що герой якому кілька сотень років веде себе як дорослий, а не гормональний підліток чим часто грішать янг едалти), присутні якісь жарти, романтична лінія, яка в принципі мене не дратувала (так, я писала про трикутник раніше, все ще думаю, що він доволі нудний, але в другій половині книги стало краще. Ну чи я до них звикла😋).

Взагалі після середини стає помітно краще. Відчувається, що авторка поступово відточує свою майстерність і історія набуває деталей. Якщо на початку було багацько доволі типових штампів та, на мій смак, забагато зайвих описів, то далі їх все менше і стає цікавіше.

Так, у мене все ще є питання до світоустрою та деяких нюансів, і тут можу тільки сподіватись, що авторка не просто читає відгуки, а й бере їх до уваги та пропрацює деякі питання в наступних частинах.

Я б не сказала, що мені необхідне продовження от прям негайно, але коли вийде друга частина - читатиму.

P.s. Нема тіла - нема діла. Раз нам не показали труп, то вважаю що там всі лишились живі, ми просто про це поки що не знаємо😂

P.p.s. У пані Валерії є свій канал і теоретично там можуть зʼявлятись новини про те, як йде робота над наступними частинами, але це не точно.

#відгук | 🐉 Книжковий Дракон