#Поезія #Анонс

Видавництво «Стилет і стилос» оголосило передзамовлення на збірку поезій Галини Посвятовської в перекладі Наталії Бельченко.

Галину Посвятовську варто читати хоча б тому, що вона проживала те, про що писала. У дитинстві вона тяжко захворіла на серце — наслідок ангіни, яку підхопила, коли разом із батьками переховувалась у підвалі під час німецької окупації. І з того моменту все її життя перетворилося на боротьбу з власним тілом, яке водночас і тримало її при житті, і поступово нищило. Але замість того, щоби мовчати про біль, вона перетворила його на поезію.
Її вірші — це не просто слова. Це як чужі думки, які чомусь так боляче знайомі. Її поезія — для тих, хто відчуває глибоко.

це наші ночі
розсипані
на зорі на сонця
вперто сяючі
світлом тремтячим
прошиваючи морок
це наші дні
сліпі безголосі
жебракують на розі вулиці
простягаючи клапті рукавів
за милостинею
з пташиних рук

це наші смерті
однакові
чотирикратно припечатані
на червоних боках кам'яниць
камінню віддані
відречені
самотні

#News
Ні, я не вгадала...

Макс Кідрук оголосив про вихід настільної гри за мотивами свого нашумівшого бестселера "Колонія. Нові темні віки"

#Щоденник_Клякси

Вчора я дочитала свою «дорожню» книжку Олени Алчанової «Час для всього». Правда, дочитувала вже не в дорозі, а просто щоб поставити крапку — і більше до неї не повертатися. Фінал мене розчарував: якщо початок був хоч і млявий, але змушував замислитися, то з середини книжка почала відверто дратувати.

Більше напишу у повноцінному відгуку, а поки так, коротко. Для кого взагалі ця книжка написана? Для підлітків? Та вони її кинуть ще на початку. На такий невеликий обсяг — стільки «моралей», що вистачило б на цілу трилогію. Для старших? Та підліткові терзання вже давно не викликають у них нічого, окрім нудьги.

Одним словом, чекайте ввечері на великий відгук.

Щиро Ваша #Клякса

#News

Джордж Мартін зустрівся з "лютововком" — ні, не в серіалі, а в реальному житті.

І це не жарт.
Американські вчені в буквальному сенсі "воскресили" жахливого вовка (насправді генетично відтворили зі звичайного) — того самого, що став прототипом лютововків у «Грі престолів». На світ з’явились цуценята зі схожим ДНК хижака, який вимер понад 12 000 років тому.

Автор «Пісні льоду й полум’я» не тільки став інвестором і культурним радником біотехнологічного стартапу Colossal Biosciences, а ще й особисто обійняв одного з перших "воскреслих" вовченят — на ім’я Рем. Фото, де Мартін щасливо позує з лютововком, він назвав одним із найщасливіших моментів у своєму житті.

Хоча фанати, певно, не згодні: краще б він «Вітри зими» дописав.

Ваша #Клякса

#Щоденник_Клякси

У мене виникла тимчасова пауза, адже я взялася бетарідити новий роман знайомої авторки. Це твір авторки телеграм-каналу «Сад лікорисів», на який я дуже раджу підписатися. Там вона розповідає про свої роботи, ділиться творчими процесами, ілюстраціями до своїх творів — зокрема і з цього роману. Саме там я вперше про нього дізналася, і він одразу зачепив.

Не хочу розкривати багато деталей, скажу лише, що роман "Дивні" - це гостросюжетна драматична історія з елементами детективного трилера та квір-драми. Закручений сюжет, глибокі персонажі, майстерна побудова динаміки — усе це тримає в постійній емоційній напрузі. Це жорсткий, місцями навіть жорстокий роман, але від цього він лише сильніший. Читається на одному подиху — відірватися просто неможливо.

Стиль авторки виразний і зосереджений. Вона володіє вмінням точно формулювати думки, використовуючи мову як інструмент, що не лише передає зміст, а й створює атмосферу. Її фрази чіткі, іноді різкі, але завжди продумані. У тексті багато підтексту — він не тисне, але спонукає до роздумів.

Щиро Ваша #Клякса

#Sale

Нагадаю, сьогодні останній день акції від видавництва ВІХОЛА "1+1=3"

Щоб нею скористатись введіть при замовленні промокод - Vikhola_1+1

За книжками!!!

#Поезія

Погуляла зима, поблукала ,
Мов примара, в квітневім саду.
Розстелила свої покривала
І накрила траву молоду .

Сніг безжально закутує віти,
Розгубились зелені гаї.
Заніміли від холоду квіти,
Похилили голівки свої.

Як же так? що це діється в світі?
Пізно так схаменулась зима.
Що прийшла снігопадами в квітні,
Наче іншого часу нема?

Всі свої іменини проспала,
Проливала холодні дощі.
Аж тепер свою справу згадала,
Та згубила від неба ключі.

От і сиплеться пір'я небесне,
На квітучі сади і поля.
... Не лякайся, прийди моя весно!
Хай зрадіє під сонцем земля!

Щоб тікала зима за лаштунки,
Годі лиха, скінчилася гра.
Квітень має для нас подарунки -
Повні кошики миру й добра.

Мирне сонце у небі засвітить,
Віра в успіхи змінить усе!
Ніжну зелень і райдугу з квітів.
Україні весна принесе!

Автор: majra

Не можу підібрати слів.
Суми. Співчуваю.

Якщо б хотіли конвертувати свою лють в донати, то вчора відкрила допоміжну банку «Мотанки Азову» — https://send.monobank.ua/jar/4rszpqk4DL

‼️ Терміновий пошук донорів крові
Суми!
🩸 Необхідні групи: ВСІ.
🗓️ Коли: з понеділка!

Якщо можете стати донором - «+» в коментарі, а ми відповімо.

Памʼятайте, ваша кров - ціна життя!

​#прочитане2025
Олена Алчанова – "Час для всього"
Видавництво – Ранок, 2022р.

Є книжки, які торкаються душі, залишають після себе тепло, тривогу чи навіть тихий біль. А є такі, що наче обіцяють це зробити, але в останню мить відступають. Саме так я відчула себе після прочитання «Часу для всього» Олени Алчанової — ніби чекала чогось важливого, але натомість отримала байдужість. Саме так - ця книжка про байдужість…

Сюжет мав потенціал: дівчина Соня, підліткові пошуки себе, перше кохання, спроби вирватись із самотності. Це ті теми, які мені близькі. Я дуже люблю, коли автори пишуть про внутрішній світ підлітка — щиро, боляче, справжньо. Але тут щось пішло не так. Мені не вистачило емоцій — не зовнішньої драми, а глибини. Героїня — ніби за склом: ти бачиш її життя, її дії, але не можеш доторкнутися до її душі. Вона мовчить, коли хочеться крику. Вона приймає, коли хочеться спротиву. А найбільше — вона ніби змирилася з самотністю. І це болить. Дорослі - байдужі до дітей, підлітки – байдужі до дорослих, егоїзм і саморуйнування, ось що я відчула в цій книжці.

Я чекала на щось живе. Але натомість отримала історію, де занадто багато байдужості — не жорстокої, не злісної, а тихої, звичної, виснажливої. І, можливо, саме це і було задумом авторки — показати внутрішню втому покоління, яке не вміє говорити про почуття. Але якщо це і був меседж, то він залишив мене холодною. Якби ця книга була кольором, вона була б сірою: не темною, не яскравою — просто ніби нічого не відбувається. Наче у героїні є всі підстави відчути щось справжнє, але вона ніби мовчить. І мовчить так довго, що врешті втомлюєшся слухати.

Особливо болісно було читати про байдужість дорослих до внутрішнього світу підлітка. Ця тема, на жаль, дуже знайома багатьом — коли твої переживання знецінюють лише тому, що ти ще "малий", що "в тебе немає справжніх проблем". У творі це звучить аж занадто відчутно - світ дорослих далекий, холодний, зайнятий своїм. Вони дивляться, але не бачать. Ігнорують, ображають, принижують, а потім щиро дивуються, чому підлітки платять тією ж монетою — байдужістю, мовчанням, замкнутістю. Але ж це — відповідь, крик мовчанням, спроба захистити себе. Повість Алчанової ніби й порушує цю проблему, але так, як дорослі зазвичай це і роблять —не занурюючись, без спроби зрозуміти по-справжньому.

Ця книга мене не розізлила — ні. Вона просто розчарувала. Іноді це навіть гірше. Бо після гніву залишається емоція, а після байдужості — порожнеча. І, мабуть, це найбільший мій докір до «Часу для всього».
Оцінки: цікавість – 1, динаміка – 2, логіка – 1, обкладинка – 1, оригінальність – 0, зачепило – 0
Оцінка: 5 з 12.

Щиро Ваша #Клякса.

#Фестиваль

Це станеться вже зовсім скоро — Книжковий Арсенал 2025!

Цього року до ХІІІ Книжкового Арсеналу приєднуються 112 видавництв — 100 великих і 12 малих. Усе найкраще з української та світової літератури, і навіть новинки, які вийдуть спеціально до фестивалю.

Також повертається Ілюстраторський Ярмарок! Цього разу — з роботами 13 талановитих митців

Організатори вже опублікували анонс подробиці тут: bit.ly/43TwCDc

А я… дуже сподіваюсь цього року бути там не просто гостею, а волонтеркою. Мрія, яка поки що лишається мрією. Але я вірю, що книжки притягують своїх людей — можливо, й мене притягнуть у самий центр цієї магії.

Новину побачила тут. #Клякса.

#Анонс

Видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» і Патріархат БУ-БА-БУ запрошують вас 18 квітня о 18:30 у Книгарню «Сенс на Хрещатику» на Ювілейний вечір віршів і спогадів — «Бу-Ба-Бу: 40-й День народження».

40 років тому у Львові трьом українським письменникам сяйнула ідея створити літературну спільноту, яка згодом мала чималий вплив на український літературний процес. Чому саме Бу-Ба-Бу? Це незвичне скорочення до ідеї Юрія Андруховича. Колись він написав до Віктора Неборака, про потребу створення якогось нового, бурлескно-балаганно-буфонадного стилю. А той скоротив ідейну фразу до яскравого Бу-Ба-Бу.

Перший публічний вечір “Бу-Ба-Бу” відбувся в Києві. Після нього Юрій Андрухович, Олександр Ірванець та Віктор Неборак прокинулися знаменитими. І ось знову через 40 років БУ-БА-БУ буде чим вас здивувати.

Звучатимуть поезії Віктора, Сашка та Юрка у виконанні славнозвісних Підскарбія Олександра Ірванця і Патріарха БУ-БА-БУ Юрія Андруховича.

Модеруватиме - Іван Малкович.

Новину побачила тут.

#Анонс

Бородатий Тамарин вражає!!! Сьогодні видавництво відкрило передпродаж «Останньої дівчини» Наді Мурад.

Хто не знає, це не просто мемуари. Це – голос тих, кого намагались змусити мовчати.

У книжці «Остання дівчина» Наді Мурад, лауреатка Нобелівської премії миру, ділиться моторошною, але життєствердною історією. Вона пережила полон у «Ісламської держави», втрату родини та рідного дому — але не зламалася. Надя стала символом незламності, правди й боротьби за гідністья

Це книжка про війну, насильство, виживання — і про силу сказати «Досить». Про дівчину, яка стала голосом мільйонів.

Якщо тебе зачіпають теми прав людини, жіночої гідності, свободи та мужності — ця книга не залишить тебе байдужим.

Посилання на передпродаж тут.

#Щоденник_Клякси

Останні прочитані мною книжки піднімали досить складні теми: про жорстокість, приниження, зраду. Усе настільки емоційно, що після кожної сторінки хотілося перевести подих. Я вже не читала — я страждала разом із героями, занурювалась у темряву, що ставала занадто знайомою. Я читаю щоб відволіктись, від щоденних жахливих новин, захиститись від страху та відчаю, і несподівано, від одної темряви, ледь не потрапила в іншу.

Тому зрозуміла, що хочу чогось іншого. Легшого. Веселішого. Романтичнішого. Хочеться посміхнутись, закохатись разом із героями, забути про темряву — хоча б на кілька сотень сторінок.

Я взяла читати "Маленька чорна сукня, маленька біла брехня" Лори Стемплер. Щось у ній є стильне й грайливе, ніби обіцяє: попереду буде драма, кохання і трохи пустощів. Саме те, що зараз потрібно моєму серцю.

Іноді людині, в якій уже оселилася втома, треба не ще одна історія про біль, а про те, що світ може бути іншим. Може бути світлим. І хоч трохи — безпечним.

Щиро Ваша #Клякса

#Sale

Видавництво Discursus оголосило Великодні Знижки до 40-50%, на велику частину свого асортименту.

Книжки про Гуцульщину, сучасна література для дорослих і дітей, гуманітаристика, українознавчі воркбуки та багато інших файних книжок!

Зверніть увагу, у в онлайн-книгарні діє безкоштовна доставка на замовлення від 1000 грн.

Новину побачила тут.